ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 757/43585/17-ц
провадження № 61-1008св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (перейменовано на Міністерство економіки України), Державна служба інтелектуальної власності, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Майстренко Людмила Олегівна, на рішення Печерського районного суду м. Києва в складі судді Козлова Р. Ю. від 19 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф.,
Березовенко Р. В., Мостової Г. І. від 05 грудня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства економіки України, Державної служби інтелектуальної власності, ОСОБА_2, у якому просив визнати недійсним свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1, зареєстроване на ім`я ОСОБА_2, для всіх товарів Міжнародної класифікації товарів і послуг, для яких він був зареєстрований; визнати недійсним свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2, зареєстроване на ім`я ОСОБА_2, для товарів Міжнародної класифікації товарів і послуг, для яких він був зареєстрований та визнати недійсним свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3, зареєстроване на ім`я ОСОБА_2, для всіх товарів Міжнародної класифікації товарів і послуг, для яких він був зареєстрований. Також позивач просив суд зобов`язати Міністерство економіки України та Державну службу інтелектуальної власності внести відомості до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсними повністю свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 для всіх товарів Міжнародної класифікації товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетні "Промислова власність".
Позовні вимоги мотивовані тим, що у березні 2009 року він у співавторстві з ОСОБА_3 розробили назву "ІНФОРМАЦІЯ_1", яку позивач збирався використовувати для туристичного проекту, спортивних заходів та популяризації здорового способу життя. У подальшому позивачем було подано заявку на реєстрацію зазначеної назви як знаку для товарі та послуг, за результатами розгляду якої позивачем було отримано Свідоцтво про реєстрацію знаку для товарів № НОМЕР_4 . У подальшому позивач зареєстрував авторське право на графічне позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1" (малюнок). Що підтверджується свідоцтвом від 16 липня 2013 року. Разом із тим, позивачеві стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 використав належну позивачеві як співавторові назву "ІНФОРМАЦІЯ_1", зареєструвавши три окремих знаки для товарів та послуг та отримав відповідні свідоцтва № НОМЕР_1 від 27 серпня 2012 року, № НОМЕР_2 від 25 липня 2014 року та № НОМЕР_3 від 10 листопада 2015 року. Посилаючись на те, що позивач згоди на реєстрацію твору (або його елементів) географічне зображення логотипу "ІНФОРМАЦІЯ_1" у якості знака для товарів і послуг іншим особам не надавав, відтак реєстрація оспорюваних знаків для товарів і послуг № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 за відповідачем відбулась з порушенням прав позивача, а тому зазначені свідоцтва підлягають визнанню недійсними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2019 року позов задоволено.
Визнано недійсними свідоцтва України на знаки для товарів і послуг № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, для яких вони були зареєстровані. Зобов`язано Міністерство економіки України та Державну службу інтелектуальної власності внести відомості до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 для всіх товарів Міжнародної класифікації товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетні "Промислова власність". Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що саме ОСОБА_1 є автором назви та графічного елементу "ІНФОРМАЦІЯ_1" (з зіркою посередині двох слів), який він розробив у співавторстві з ОСОБА_3 у березні 2009 року. З огляду на цей факт (авторство ОСОБА_1, що виникло в березні 2009 року), суд визнав недійсними свідоцтва про знаки для товарів та послуг, видані ОСОБА_2, на підставі підпункту "в" частини першої статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" як такі, що були видані внаслідок подання ОСОБА_2 заявки з порушенням прав іншої особи - позивача ОСОБА_1, який має авторське право на це зображення.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Визнано недійсними свідоцтва України на знаки для товарів і послуг
№ НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, для яких вони були зареєстровані. Зобов`язано Міністерство економіки України та Державну службу інтелектуальної власності внести відомості до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 для всіх товарів Міжнародної класифікації товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетні "Промислова власність". Вирішено питання про судові витрати.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що справа судом першої інстанції розглянута за відсутності відповідача ОСОБА_2, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду. Таке порушення є обов`язковою підставою для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції. Постанова суду мотивована тим, що позивачу належать усі, визначені статтями 14, 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключні майнові права на твір - назву " ІНФОРМАЦІЯ_1", в тому числі і виключне право на надання дозволів на використання, переробку та будь-яке інше відтворення і він не надавав будь-яким особам, в тому числі відповідачу ОСОБА_2 прав на використання назви, в тому числі не надав йому право на переробку та використання для реєстрації його в якості знаків для товарів і послуг, а тому реєстрація спірних знаків була здійснена з порушенням прав позивача. Отже, відповідно до статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтва України на знаки для товарів і послуг
№ НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 підлягають визнанню недійсними повністю.
Також апеляційний суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині зобов`язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної служби інтелектуальної власності внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг відомості щодо визнання недійсними повністю свідоцтв України на знаки для товарів та послуг № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
До Верховного Суду 19 січня 2023 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року справа № 922/2507/18, від 04 грудня 2019 року справа № 761/12823/16-ц, від 17 грудня 2020 року справа № 278/2177/15-ц, від 13 липня 2022 року справа № 916/3307/16, від 17 листопада 2021 року справа № 757/30424/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування в сукупності статей 420, 492 ЦК України, статей 5, 6, 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" у поєднанні зі статтями 8, 9, 11, 14, 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (чинний на час виникнення спірних правовідносин) (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, заявник оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судами норм процесуального права відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Узагальнені доводи письмових пояснень
У лютому 2023 року Міністерство економіки України подало до Верховного Суду письмові пояснення по справі, у яких заявник вказує на те, що позивачем не доведено наявність порушеного права, яке підлягало б захисту, не доведено належними та допустимими доказами факт порушення прав позивача внаслідок видачі оспорюваних свідоцтв, отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що факт авторства позивача щодо позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1" та факт порушення ОСОБА_2 майнових прав позивача підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами, які в сукупності були оцінені судами попередніх інстанцій, та на підставі яких було прийнято законні та обґрунтовані судові рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 757/43585/17-ц з Печерського районного суду м. Києва.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 21 червня 2013 року до Державної служби інтелектуальної власності України подано заяву № 51177 про авторство ОСОБА_1 на графічне зображення логотипу "ІНФОРМАЦІЯ_1" - твору образотворчого мистецтва у вигляді зображення обрамленої широким контуром п`ятикутної рівносторонньої зірки, яка розташована у центрі поміж словами "One" та "Life". У заяві вказано, що датою остаточного завершення роботи над твором є 19 березня 2009 року. Відомості про твір ОСОБА_1 не оприлюднювалися.
16 липня 2013 року Державною службою інтелектуальної власності України за вищевказаною заявою здійснено реєстрацію авторського права ОСОБА_1 на твір " Географічне зображення логотипу "ІНФОРМАЦІЯ_1".
16 липня 2013 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про реєстрацію авторського права № НОМЕР_5 на твір "Географічне зображення логотипу "ІНФОРМАЦІЯ_1".
Суд також установив, що відповідач ОСОБА_2 звернувся до Державної служби інтелектуальної власності України із заявками в 2011, 2013,
2014 роках про реєстрацію трьох окремих знаків для товарів і послуг в кожному з яких було заявлено словесне позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1".
За результатами розгляду поданих відповідачем заявок, органом реєстрації було видано три свідоцтва України на знаки для товарів і послуг у 2012 році - № НОМЕР_1, у 2014 - році № НОМЕР_2 та у 2015 році - № НОМЕР_3.
Відповідно до висновку експерта № 146 від 11 вересня 2018 року, складеного за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності: комбіноване позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1", зареєстроване як знак для товарів за свідоцтвом України № НОМЕР_3, відтворює твір "географічне зображення" логотипу "ІНФОРМАЦІЯ_1", авторські права на який належить ОСОБА_1, відповідно до свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_5 ; словесне позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1", зареєстроване як знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1, відтворює текстову частину твору "графічне зображення логотипу "ІНФОРМАЦІЯ_1", авторські права на який належать ОСОБА_1, відповідно до свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_5 ; словесне позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1", зареєстроване як знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2, відтворює текстову частину твору " Географічне зображення логотипу "ІНФОРМАЦІЯ_1", авторські права на який належать ОСОБА_1, відповідно до свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_5".
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відносини, які виникають у зв`язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг (далі - знак, торговельна марка) в Україні регулюються Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", а також нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
У відповідності до статті 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
Відповідно до статті 492 ЦК України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Згідно статті 493 ЦК України суб`єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.
Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом (стаття 494 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.
Згідно частини першої-четвертої статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об`єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.