ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 522/3680/22
провадження № 61-12919св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 24 лютого 2023 року в складі судді Федчишеної Т. Ю. та постанову Одеського апеляційного суду від 31 липня 2023 року в складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Стахової Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дітей, в якому просила збільшити розмір аліментів, які стягуються за рішенням суду з відповідача на її користь на дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до 25 000 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 24 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 31 липня 2023 року, провадження у цій справі закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Установивши, що 13 січня 2023 року діти сторін ОСОБА_4 та ОСОБА_3 досягли повноліття, суди дійшли висновку, що вирішення питання щодо збільшення розміру аліментів в порядку статті 192 СК України є неможливим, а відтак, провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У серпні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій положень статті 255 ЦПК України, що призвело до помилкового ухвалення оскаржуваних судових рішень.
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент звернення позивача до суду із цим позовом діти сторін отримували значно меншу суму аліментів, ніж встановлений прожитковий мінімум для дітей відповідного віку.
При розгляді цієї справи суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, не врахувавши, що на час звернення позивача до суду із цим позовом між сторонами існував спір щодо розміру аліментів, розмір яких на переконання позивача не відповідає доходам відповідача, і це питання не було урегульовано сторонами під час розгляду справи.
Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття праві внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, ям предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення).
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони у справі є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2011 року в справі № 22 ц-5281/2011 скасовано заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2010 року, частково задоволено позов ОСОБА_1, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, по 2 000 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 15 липня 2009 року до 01 січня 2011 року. В решті позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2013 року скасовано рішення Апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2011 року в частині обмеження строку стягнення аліментів до 01 січня 2011 року. Ухвалено в цій частині нове рішення про стягнення аліментів у вказаній в рішенні сумі за період з 15 липня 2009 року до 01 січня 2011 року та з 27 вересня 2012 року до 13 січня 2023 року з урахуванням фактично сплачених сум. В іншій частині рішення залишено без змін.
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом про збільшення розміру аліментів.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2022 року відкрито провадження у справі.
У січні 2023 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, мотивоване відсутністю між сторонами спору у зв`язку із досягненням дітьми повноліття та припиненням у батьків обов`язку їх утримувати.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 24 лютого 2023 року провадження у цій справі закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають з таких підстав.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.