ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 303/5521/20
провадження № 61-9493св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 липня 2022 року в складі судді Монич В. О. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Джуги С. Д., Фазикош Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, в окреме домоволодіння та припинення права спільної власності.
В обґрунтування позову вказала, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на праві спільної часткової власності належать 20/40 частин домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1, та двох земельних ділянок загальною площею 944 кв. м за цією ж адресою.
Відповідачі є співвласниками вказаного домоволодіння в таких частках: ОСОБА_2 - 9/80; ОСОБА_3 - 3/80; ОСОБА_4 - 2/80; ОСОБА_5 - 14/80 частини, ОСОБА_7 - 12/80.
Домоволодіння складається з житлового будинку "А" загальною площею 118 кв. м, житлового будинку "Б-Б" загальною площею 234,9 кв. м, літньої кухні "Й", сараю "Г", сараю "Л", вбиральні "О", вбиральні "К", сараю "Е", сараю "Д", сараю "М", насосу "Н", споруд 1-4 і розташоване на земельній ділянці площею 1 912 кв. м.
Фактично у її користуванні знаходиться трикімнатний житловий будинок загальною площею 118 кв. м, житловою площею 59,80 кв. м, допоміжною площею 58,30 кв. м, позначений у технічному паспорті літерою "А", та господарські будівлі: літня кухня літ. "Й", сарай літ. "Е", сарай літ. "Д", споруди: огорожа, металева сітка на бетонному цоколі, позначені на схемі № 1. Житловий будинок та господарські будівлі мають окремі системи життєзабезпечення і згідно з висновком щодо технічної можливості виділу об`єкта нерухомого майна за технічними показниками можуть бути виділені в окреме домоволодіння. Інші співвласники (відповідачі) зі своїми родинами проживають в окремих квартирах, розташованих у житловому будинку літ. "Б" та користуються окремими господарськими будівлями і спорудами.
Відтак домоволодіння на АДРЕСА_1 може бути поділене в натурі з припиненням права спільної часткової власності, новоутворений об`єкт нерухомості скрадатиметься з житлового будинку літ. "А", літньої кухні літ. "Й", сараїв літ. "Е", "Д", споруди № 1. Втім, у позасудовому порядку врегулювати спір неможливо, оскільки між співвласниками існує конфлікт із приводу сплати податків за домоволодіння та за присадибну земельну ділянку.
Посилаючись на ці обставини, позивач ОСОБА_1 просила суд:
1) виділити їй зі складу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у натурі в окреме домоволодіння 40/80 часток домоволодіння, які належать їй на праві спільної часткової власності:
- житловий будинок, позначений на схемі розташування будівель та споруд у технічному паспорті, виготовленому 09 вересня 2020 року, як будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами літерою А, загальною площею 118,10 кв. м - житлова площа 59,80 кв. м, допоміжна - 58,30 кв. м; закрита веранда площею 5,30 кв. м № 1-1, коридор площею 3,90 кв. м № 1-2, передпокій площею 20,00 кв. м № 1-3, житлова кімната площею 21 кв. м № 1-4, житлова кімната площею 22,80 кв. м № 1-5, житлова кімната площею 16,00 кв. м № 1-6, кухня площею 13,80 кв. м № 1-7, комора площею 7,00 кв. м № 1-8, ванна кімната площею 5,20 кв. м № 1-9, комора площею 3,10 кв. м № 1-10,
- господарські будівлі та споруди: літня кухня, позначена на схемі розташування будівель і споруд літерою Й, сарай, позначений на цій же схемі літерою Е, сарай, позначений на цій же схемі літерою Д, споруди: огорожа, металева сітка на бетонному цоколі, позначені на цій же схемі № 1;
2) припинити право спільної часткової власності на належні їй 40/80 частин вищевказаного домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 24 листопада 2021 року неналежного відповідача ОСОБА_7 замінено на ОСОБА_6 .
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції керувався тим, що домоволодіння належить шести співвласникам на праві спільної часткової власності, у зв`язку з чим виділ частки у ньому лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності припиняється. Позивач заявила вимогу саме про виділ належної їй частки у праві спільної часткової власності за правилами статті 364 ЦК України і не заявляла позовних вимого про поділ домоволодіння в натурі між сторонами в порядку статті 367 ЦК України.
Установивши, що спірне домоволодіння належить шести, а не двом співвласникам, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що посилання суду першої інстанції на правовий висновок, висловлений у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) за різних фактичних обставин, є безпідставними.
Водночас суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову. При цьому апеляційний суд керувався тим, що позивач не надала суду доказів яким чином співвідносяться ідеальні частки співвласників домоволодіння, що складається з двох житлових будинків, із фактично наявним у їхній власності нерухомим майном (квартирами, частинами домоволодіння), чи становить житловий будинок, який позивач просить виділити в окреме домоволодіння, саме 40/80 (половину) від усього домоволодіння, тоді як ці обставиниє істотними, оскільки мають значення при реальному виділі конкретного нерухомого майна (конкретних об`єктів права власності) в натурі та при проведенні у зв`язку з цим, за необхідності, розрахунків між співвласниками.
Разом із тим апеляційний суд надав оцінку поданим позивачем доказам, зокрема і висновку БТІ щодо технічної можливості виділу об`єкта нерухомого майна, вказавши про їх неналежність.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У червні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року в справі № 501/2148/17, постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року в справі № 6-1443цс16, від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що виділ позивачу в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності сторін, не порушує прав жодного з відповідачів, не зменшує їх частки у майні, не тягне за собою погіршення технічного стану майна, переобладнання, перепланування, додаткових витрат з боку будь-кого із співвласників, тощо. Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 не скористались своїм правом на відзив і не висловились щодо визнання або не визнання позовних вимог. Відзив на позов подав лише відповідач ОСОБА_5, який фактично визнав позов частково, не заперечував проти виділу позивачу житлового будинку літ А, але не погоджувався з запропонованим виділом господарських будівель, вважаючи, що їх поділ на умовах, зазначених в позовній заяві, не відповідає інтересам відповідачів, але в чому конкретно полягає порушення його прав не указав і жодними доказами не підтвердив. Відповідач ОСОБА_5 не заперечував того факту, що, як і інші відповідачі, проживає в окремій квартирі, розташованій в житловому будинку Б-Б і користується відповідними господарськими будівлями, позовних вимог щодо виділу або поділу спільного майна не пред`являв.
Оскільки спірне домоволодіння належить шести співвласникам, то вимоги про виділ в натурі частки із спільного майна є правомірними, а посилання суду першої інстанції на правовий висновок, висловлений у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19), є безпідставними.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторонам на праві спільної часткової власності належить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Мукачівської державної нотаріальної контори Закарпатської області Гітік О. В. 03 жовтня 2008 року за реєстровим № 3-1881, ОСОБА_1 є власником 20/40 частин нерухомого майна, яке за правовстановлюючим документом значиться як домоволодіння з належними до нього надвірними спорудами в АДРЕСА_1 . Ціле домоволодіння, частини якого спадкуються, складається з двох жилих будинків, розташованих на земельній ділянці за фактичним використанням площею 1 912 кв. м: жилого будинку літ. А і жилого будинку літ. Б, житлова площа цілого домоволодіння становить 169,90 кв. м, загальна площа - 304,10 кв. м, до домоволодіння примикають літня кухня літ. Й, сараї літ. Г, Л, Д, вбиральні літ. О, К, гараж літ. М, насос літ. Н, споруди 1-2.
Згідно із відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вказане домоволодіння складається з двох житлових будинків, позначених на плані літерами "А" (загальна площа 118 кв. м) і "Б-Б" (загальна площа 234,9 кв. м) до яких належать господарські будівлі та споруди: літня кухня літ. "Й", сараї літ. "Г", "Д", "Е", "Л", сарай "М" (первісно - гараж), вбиральні літ. "О", "К", насос літ. "Н", споруди 1-4.
Частка позивача ОСОБА_1 у праві власності на домоволодіння на АДРЕСА_1 становить 40/80. Сума часток інших співвласників, окрім ОСОБА_1, становить 40/80, зокрема частка ОСОБА_2 - 9/80, частка ОСОБА_3 - 3/80, частка ОСОБА_5 - 14/80, частка ОСОБА_4 - 2/80, частка ОСОБА_6 - 12/80.
Згідно з висновком щодо технічної можливості виділу об`єкта нерухомого майна № 323 від 09 вересня 2020 року, складеним комунальним підприємством "Мукачівське міське бюро технічного інвентаризації та експертної оцінки", за технічними показниками позивачу може бути виділена в окреме домоволодіння частина домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок літера А, сарай літера Д, сарай літера Е, літня кухня літера Й, споруди № 1.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржувані судові рішення відповідають з таких підстав.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.