ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 642/4184/21
провадження № 61-9916св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2022 року, ухвалене у складі судді Марченка В. В., та постанову Харківського апеляційного суду від 07 червня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Маміної О. В., Мальованого Ю. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання спадкових договорів.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щовін є особою з інвалідністю другої групи та за станом здоров`я йому час від часу необхідна стороння допомога.
13 березня 2020 року між ним та відповідачем укладені два нотаріально посвідчені спадкові договори, згідно з умовами яких відповідач зобов`язалась виконувати його розпорядження і у разі його смерті набуває право власності на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідач зобов`язалась виконувати його немайнові розпорядження, а саме: раз на місяць прибирати у житлі; у разі необхідності супроводжувати його до медичних закладів та будь-яких інших органів, організацій, установ; здійснювати поточний ремонт житла за його кошти; забезпечувати його необхідною допомогою за домовленістю сторін; а також зобов`язалась поховати його після смерті на будь-якому цвинтарі в м. Харкові або Харківській області.
Однак, незважаючи на взяті на себе добровільно обов`язки, ОСОБА_2 повністю проігнорувала прийняті на себе зобов`язання за договорами спадкування і, не дивлячись на його постійні прохання про допомогу, з різних приводів відмовляється від своїх обов`язків.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд розірвати спадковий договір відносно квартири АДРЕСА_1 та спадковий договір відносно квартири АДРЕСА_2, зареєстровані між ним та ОСОБА_2 й посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніной Т. П. 13 березня 2020 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 07 червня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання спадкових договорів залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 не виконувала умови спадкових договорів.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що позивач відмовився від допомоги та догляду, яку намагалась надавати відповідач, уникає спілкування з нею, не допускає її у квартиру, не надавав їй жодних розпоряджень, пов`язаних з доглядом і допомогою, що пов`язано з неприязними відносинами, які виникли після укладення договору, та не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що така відмова позивача від послуг відповідачки є наслідком її неправомірних дій/бездіяльності в межах оспорюваних договорів.
Також апеляційний суд зазначив, що звернення позивача з заявою про скоєння відносно нього відповідачкою злочину не є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, оскільки закон вимагає наявність відповідного преюдиціального вироку суду за наслідками досудового розслідування. Інших належних і допустимих доказів на підтвердження доводів про протиправну поведінку відповідачки, яка б унеможливила подальшу дію спадкового договору, до суду не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували факт зміни обставин та зміни взаємовідносин сторін оспорюваних спадкових договорів, а саме, що відповідач у період з 2020 року по серпень 2021 року навіть не намагалась виконувати спадкові договори, а з вересня 2021 року взагалі відсутня у м. Харкові, жодних дій щодо виконання оспорюваних договорів не вживала. Суди не надали належної оцінки показанням свідків, які були допитані у суді першої інстанції. Також суди залишили поза увагою те, що між ним та відповідачем відсутні довірчі відносини, відповідач вчиняла неправомірні дії щодо нього.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в ухвалі Верховного Суду від 16 вересня 2021 року у справі № 265/383/20 (провадження № 61-12289ск21).
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строку для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 березня 2020 рокуміж ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_2 (набувач) укладений нотаріально посвідчений спадковий договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
13 березня 2020 року між ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_2 (набувач) укладений нотаріально посвідчений спадковий договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_3 .
Згідно з пунктами 6, 7 спадкових договорів за згодою сторін на набувача майна ОСОБА_2 покладаються такі обов`язки виконувати особисті немайнові розпорядження відчужувача, а саме:
- раз на місяць прибирати у житлі відчужувача;
- у разі необхідності супроводжувати відчужувача до медичних закладів та будь-яких інших органів, організацій та установ;
- здійснювати поточний ремонт житла відчужувача за його кошти;
- забезпечувати відчужувача необхідною допомогою за домовленістю сторін;
- поховати після смерті ОСОБА_1 на будь-якому цвинтарі міста Харкова або Харківської області.
Відповідно до пунктів 10, 11 спадкових договорів у разі невиконання набувачем майна розпоряджень відчужувача, спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача, а також на вимогу набувача майна, у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.
Судом першої інстанції було допитано свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 .
Допитаний у судовому засіданні 22 серпня 2022 року у якості свідка ОСОБА_4, двоюрідний брат позивача, пояснив, що позивач та відповідачка проживали разом. Наймали жінку для прибирання, послуги якої оплачував позивач. Коли відповідачка поїхала, свідок не пам`ятає, але приблизно на початку 2022 року. У 2021 році почав помічати погіршення стану позивача. Квартиру відповідачка хотіла продати, але позивач цього не хотів. Зі слів позивача знає, що є кримінальні справи та що стан здоров`я позивача погіршувався, що у позивача була нерухомість. Відносини між сторонами після укладення спадкових договорів погіршилися. З дітьми сиділи няньки. Бував у гостях часто.
Допитаний у судовому засіданні 22 серпня 2022 року у якості свідка ОСОБА_3, батько позивача, пояснив, що позивач та відповідачка проживали у нього, свідок готував їм їжу. Були замахи на позивача, відповідачка бажала отруїти позивача. Відповідачка в квартирі не прибирала. Бачив відповідачку два роки тому, обов`язків не виконувала. У позивача є одна квартира по АДРЕСА_4, має чотирьох дітей, зараз проживає по АДРЕСА_5 . З вересня 2020 року по вересень 2021 року проживали по АДРЕСА_6 . Позивач та відповідачка проживали у батька позивача в 2021 році. У відповідачки була нерухомість. Автомобілів не було. Дітьми займався позивач.
Допитана у судовому засіданні в режимі відеоконференції 04 жовтня 2022 року у якості свідка подруга позивача ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_2 в квартирах не прибирала, відносин сімейних між позивачем та відповідачкою не було. У позивача було три квартири, позивач їх здавав в оренду. Позивач не бажав укладати спадкові договори. Була у позивача та відповідачки в гостях декілька разів, бачила, що відповідачка не піклувалась про дітей. Позивач приїздив до свідка з дітьми після сварок. Діти були з позивачем, відповідачка дітьми не займалась, позивач був з дитиною в лікарні. Зміст спадкових договорів відомий їй зі слів позивача. В квартирах були зроблені ремонти. Свідок купувала продукти. Позивач був в стані сам виконувати обов`язки.
Допитаний у судовому засіданні 27 жовтня 2022 року у якості свідка ОСОБА_6, найманий працівник, пояснив, що з початку вересня 2021 року до кінця 2021 року вони повинні були прибирати місце проживання, однак жодного разу не потрапили до житла. Договір укладався письмово, будинок знаходиться по АДРЕСА_5, отримали 10 000,00 грн, не прибирали жодного разу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.