ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 910/12284/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Бакуліної С.В., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В;
за участю представників:
позивача - Учачук О.І.,
відповідача - Шевченко А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Демидов В.О.)
від 11.05.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Ткаченко Б.О., судді - Сулім В.В., Гаврилюк О.М.)
від 27.07.2023
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс"
до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дочірнє підприємство "Автомаз-Україна"
про 2 771 151,85 грн.
Суть спору
1. Лізингоодержувач вимагає від лізингодавця повернення авансового платежу, який було перерахований лізингодавцю за договором фінансового лізингу, що розірвано з причини прострочення передачі об`єкта лізингу.
2. Лізингодавець заперечує проти позову, посилаючись на те, що авансовий платіж не є безпідставно набутим майном, був використаний для оплати об`єкта лізингу постачальнику (продавцю), якого обирав лізингоодержувач. Позивач не має права вимагати повернення авансового платежу від відповідача, оскільки він не отримав кошти від постачальника (продавця). Відповідно до умов договору фінансового лізингу та закону позивач має вимагати повернення авансового платежу від постачальника.
3. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін.
4. Верховний Суд має надати відповідь, чи має лізингоодержувач право вимагати від лізингодавця повернення авансового платежу, якщо цей платіж був використаний для оплати постачальнику об`єкта лізингу до того, як було реалізовано право на розірвання договору, і постачальник не повернув кошти лізингодавцю на його вимогу.
5. В аспекті доводів касаційної скарги відповідь на поставлене питання залежить від того, чи є авансовий платіж безпідставно набутим майном у разі розірвання договору фінансового лізингу, а також, чи може лізингоодержувач, який не є стороною договору купівлі-продажу між лізингодавцем і постачальником, взагалі вимагати від постачальника повернення авансу.
6. Верховний Суд залишив судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Короткий зміст позовних вимог за заперечень
1. У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Цемакс" (далі - позивач, Лізингоодержувач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач, лізингодавець) про стягнення 2 771 151,85 грн, з яких: сума попередньої оплати у розмірі 2 673 469,26 грн, інфляційні втрати у розмірі 80 762,83 грн та 3% річних у розмірі 16 919,76 грн.
2. Позов обґрунтований простроченням передачі Лізингоодержувачу об`єкта лізингу, що стало підставою для односторонньої відмови від договору фінансового лізингу. Позивач вважає, що після розірвання договору підстава для отримання авансового платежу відпала, кошти набули статусу безпідставно набутого майна, їхній подальший рух (перерахування Постачальнику) не скасовує факту такого набуття, тому Лізингодавець має повернути ці кошти Лізингоодержувачу на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України. Стаття 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг" встановлює граничний строк повернення коштів і не звільняє Лізингодавця від обов`язку повернути кошти (зокрема авансовий платіж), отримані від Лізингоодержувача. Позивач не брав участі в укладенні договору купівлі-продажу і не є його стороною, заперечував здійснення вибору Продавця.
3. Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на незастосовність до спірних правовідносин положень статей 1212, 1213 ЦК України. Авансовий платіж був перерахований Постачальнику об`єкта лізингу до того, як Лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу. Лізингоодержувач на власний розсуд обрав продавця (пункт 11.10 договору), тому відповідно до частини третьої статті 8, частин першої та третьої статті 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг", частини першої статті 808 ЦК України та пунктів 3.6.1, 7.1.2 договору Лізингоодержувач має право вимагати повернення авансового платежу від постачальника (продавця). Відповідач кошти (зокрема авансовий платіж) не отримав від Продавця, тому не виник обов`язок їх повернення у строк протягом трьох робочих днів.
4. Адвокат Продавця (третя особа) у поясненнях зазначив, що через війну в штаті підприємства не залишились працівники, які займались поставкою автотехніки. За збереженою електронною перепискою можна зробити висновок, що єдиною юридичною особою, яка зверталась до нього з пропозицією продати майно, що мало бути передано позивачу, був банк. Згідно з митними деклараціями в період з 20.01.2022 по 08.08.2022 на митну територію України було ввезено та розмитнено п`ять автобетонозмішувачів. Свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову третя особа не викладала.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
5. 20.01.2022 позивач уклав з банком договір фінансового лізингу № K7VKFLOWWD2QE-2 (надалі - Договір лізингу), за яким відповідач зобов`язувався придбати у Продавця майно відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацією та умов та передати його в користування Лізингоодержувачу протягом 90 календарних днів після сплати авансового платежу, а після сплати всієї суми лізингових та інших платежів - передати майно у власність.
6. Предметом цього Договору лізингу є три автобетонозмішувачі SITRAK моделей С7Н 84 MIXER, С7Н 84 MIXER та С5Н 6*4 MIXER.
7. Вартість майна становить 9 006 080,00 грн, з яких авансовий платіж - 2 700 474,00 грн. Разова винагорода за обслуговування операції фінансового лізингу - 31 528,03 грн.
8. У пункті 10.1 Договору лізингу Лізингоодержувач запевнив (підтвердив), що на власний розсуд здійснив вибір Продавця, у якого банк придбав/ зобов`язується придбати майно.
9. Згідно з пунктом 3.6.1 Договору лізингу Лізингодавець звільняється від будь-яких зобов`язань та відповідальності щодо технічної гарантії на майно та не відповідає перед Лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов`язання Продавця щодо якості, комплектності, справності майна, його доставки, поставки, заміни, монтажу, введення в експлуатацію, усунення несправностей, задоволення гарантійних вимог тощо. Ремонт та технічне обслуговування майна здійснюється продавцем на підставі договору купівлі-продажу, за яким банк набув у власність майно, чи на підставі окремого договору, укладеного між Лізингоодержувачем та Продавцем, гарантійних умов і правил продавця (виробника). Всі розрахунки, пов`язані з таким гарантійним та/ або сервісним обслуговуванням, здійснюються безпосередньо між Лізингоодержувачем та Продавцем, що надав гарантію на майно. У разі якщо на день підписання цього договору виробництво майна не завершено та/ або його індивідуальні ознаки (ідентифікаційні номери тощо) невідомі, такі ознаки вказуються в акті прийому-передачі та/ або додатковій угоді. Сторони можуть врегулювати питання, що можуть виникнути у разі порушення продавцем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу, включаючи врегулювання питання щодо повернення авансового платежу, іншого відшкодування, шляхом укладення окремого договору.
10. Згідно з пунктом 8.8 Договору лізингу Лізингодавець не несе відповідальності за цим договором за порушення строків постачання (передачі) майна зі сторони Продавця.
11. Лізингоодержувач має право пред`являти продавцю майна усі права та вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу майна, у тому числі відносно його якості та комплектності, строків передачі, гарантійних ремонтів (обслуговування), повернення авансу за майно, якщо він вже був перерахований банком продавцю на момент пред`явлення вимоги, у разі припинення, розірвання, зміни умов договору тощо (пункт 7.1.2 Договору лізингу).
12. 20.01.2022 позивач сплатив Лізингодавцю аванс у розмірі 2 700 474,00 грн та разову винагороду в розмірі 31 528,03 грн.
13. 20.01.2022 відповідач уклав з Продавцем договори купівлі-продажу на придбання трьох автобетонозмішувачів, перерахував авансові платежі в розмірі 30% у сумі 2 673 469,26 грн.
14. Продавець не виконав своїх зобов`язань за договорами купівлі-продажу. Лізингодавець не передав майно, яке було предметом договору фінансового лізингу, Лізингоодержувачу.
15. 03.08.2022 позивач повідомив Лізингодавця про розірвання Договору лізингу в односторонньому порядку згідно з пунктом 9.1.1 цього Договору, вимагав повернути сплачений аванс. Цей лист відповідач отримав 08.08.2022.
16. 23.08.2022 Банк звернувся до Продавця з вимогою повернути аванс у розмірі 2 673 469,26 грн. Він аванс не повернув.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
17. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.
18. Суди дійшли висновку, що позовні вимоги Лізингоодержувача до Лізингодавця про стягнення безпідставно набутих коштів задоволенню не підлягають, оскільки:
- Лізингоодержувач обрав Продавця, якому було перераховано авансовий платіж. Авансовий платіж не був повернутий Лізингоодержувачу;
- Договором лізингу встановлено право Лізингоодержувача пред`являти Продавцю майна усі вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу майна, у тому числі щодо повернення авансового платежу;
- Лізингодавець не відповідає за порушення строків постачання (передачі) майна з боку Продавця;
- Продавець несе відповідальність перед Лізингоодержувачем за порушення зобов`язання, що відповідає статті 808 ЦК України та статті 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг".
19. Суди врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 916/1830/19, щодо відповідальності постачальника (продавця) за порушення зобов`язання щодо якості та комплектності предмета договору лізингу перед Лізингоодержувачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
20. 25.08.2023 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
21. Скаржник визначив підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що суди неправильно застосували норми частини першої статті 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг", частини першої статті 808 ЦК України, не застосували норми частин першої, третьої статті 1212 цього Кодексу, і відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах за таких умов:
(1) договір лізингу укладений між лізингодавцем та лізингоодержувачем;
(2) лізингоодержувач перерахував лізингодавцю авансовий платіж;
(3) лізингодавець перерахував продавцю авансовий платіж;
(4) товар не був поставлений лізингоодержувачу;
(5) лізингоодержувач розірвав в односторонньому порядку договір лізингу з підстав не поставки товару та вимагає повернення авансу від лізингодавця;
(6) продавець не повертає сплачений аванс лізингодавцю.
22. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що:
(1) стаття 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг" покладає обов`язок повернути сплачений аванс лізингоодержувачу виключно на лізингодавця, а не продавця. Лізингоодержувач не є стороною у правовідносинах, що виникли з купівлі-продажу об`єкту лізингу, тому не може ініціювати повернення коштів від продавця;
(2) встановлений у цій статті строк (не пізніше трьох робочих днів з дня повернення коштів лізингодавцю продавцем) є граничним строком повернення грошових коштів у разі правомірної поведінки продавця. Ця норма не звільняє лізингодавця від обов`язку повернути грошові кошти як безпідставно отримані після розірвання договору;
(3) Лізингодавець не вчиняє достатніх дій для повернення коштів від продавця. Тлумачення статті 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг" у такий спосіб, що лізингоодержувач не має способів правового захисту задля отримання авансу, і лізингодавець не несе жодних негативних наслідків за невчинення дій щодо повернення авансу від продавця, не відповідає загальним принципам розумності та справедливості;
(4) для розгляду спору не має правового значення, хто здійснював вибір Продавця. Аргументи відповідача, що позивач здійснив вибір Продавця за договором фінансового лізингу та несе всі ризики в зв`язку з цим є маніпулюванням;
(5) пункт 7.1.2 Договору лізингу не надає право позивачу звернутися з вимогою до Продавця про повернення авансового платежу. Цей пункт має декларативний характер, оскільки відсутні підстави заміни кредитора у зобов`язанні, що визначені у статті 512 ЦК України;
(6) стаття 808 ЦК України, що регулює питання відповідальності за порушення конкретних обов`язків, не застосовується до спірних правовідносин, оскільки спір не пов`язаний з претензіями щодо якості або комплектності товару;
(7) до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України, яка встановлює обов`язок повернути безпідставно одержане майно в зв`язку з розірванням договору лізингу. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 910/13367/19 (910/13951/21).
Позиція інших учасників справи
23. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить її залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, посилаючись, зокрема, на те, що:
(1) свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства;
(2) сторони врегулювали у Договорі лізингу спірні правовідносини на власний розсуд, і визначили, що: Лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір Продавця; він має право пред`являти Продавцю майна усі права та вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу майна, у тому числі повернення авансу;
(3) позивач не надав доказів того, що він був введений в оману, що під час укладання договору йому була надана інформація у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб, тощо;
(4) для вирішення спору про повернення авансу та притягнення до відповідальності за прострочення повернення авансу необхідно врахувати, що вибір Постачальника зроблений Лізингоодержувачем, а тому відповідно до частини третьої статті 8, частини першої статті 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг" та частини першої статті 808 ЦК України належним відповідачем у цій справі має бути ДП "АВТОМАЗ-Україна";
(5) подібні правові висновки щодо покладення відповідальності на постачальника за порушення зобов`язання щодо якості та комплектності предмета договору лізингу перед лізингоодержувачем викладені у постанові Верховного Суду від 30.01.2021 у справі № 916/1830/19 у спорі між лізингоодержувачем та лізингодавцем про зобов`язання замінити некомплектний автомобіль.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.
24. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
25. Відповідно до частини першої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
26. У справі, що переглядається, Верховний Суд виходить з того, що відповідно до встановлених судами обставин укладений між сторонами Договір лізингу є договором непрямого лізингу, у якому сторони прямо обумовили, що Лізингоодержувач запевнив, що на власний розсуд здійснив вибір Продавця, у якого банк придбав/зобов`язується придбати майно.
27. Верховний Суд не бере до уваги аргументи скаржника, що вибір Продавця за Договором лізингу здійснив банк (Лізингодавець), оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним (частина друга статті 300 ГПК України). У касаційній скарзі скаржник не посилається на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення цих фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, така підстава касаційного оскарження судового рішення не визначалась (пункт 4 частини другої статті 287, частина третя статті 310 ГПК України).
28. Вирішуючи питання щодо обов`язку лізингодавця повернути авансовий платіж лізингоодержувачу в аспекті визначених підстав касаційного оскарження судових рішень, Верховний Суд виходить з такого.
29. Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.