ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 911/1317/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,
представників учасників справи:
позивача - Шаповалов А.Р.,
відповідача-1 - не з`явився,
відповідача-2 - Зубицький О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМКОРД"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Головіної К.І.
від 14.02.2023 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Станік С.Р., Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.
від 04.07.2023
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМКОРД"
до Компанії "Google LLC" (Wilmington, New Castle, USA), Товариства з обмеженою відповідальністю "Гугл"
про визнання інформації недостовірною, заборону та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 29.2-02/3139 від 01.11.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 911/1317/21 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Вронської Г.О.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2023 для розгляду справи № 911/1317/21 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кондратова І.Д., Студенець В.І.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "СІМКОРД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії "Google LLC" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гугл", в якому просило: 1) визнати недостовірною та такою, шо порушує право на недоторканість ділової репутації Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМКОРД", всю інформацію, яка міститься у відеоглядах, що опубліковані та поширені на відеохостингу "YouTube" (https://www.youtube.com) за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_9 ("ІНФОРМАЦІЯ_10") від 27.04.2020; ІНФОРМАЦІЯ_4 ("ІНФОРМАЦІЯ_3") від 06.05.2020; ІНФОРМАЦІЯ_11 ("ІНФОРМАЦІЯ_12") від 20.05.2020; ІНФОРМАЦІЯ_8 ("ІНФОРМАЦІЯ_7") від 21.05.2020; 2) заборонити Компанії "Google LLC" будь-яким чином та в будь-який спосіб поширювати визнану недостовірну інформацію стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМКОРД", яка міститься у відеооглядах, що опубліковані та поширені на відеохостингу https://www.youtube.com за вищевказаними посиланнями; 3) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Гугл" будь-яким чином та в будь-який спосіб поширювати визнану недостовірну інформацію стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМКОРД", яка міститься у відеооглядах, що опубліковані та поширені на відеохостингу https://www.youtube.com за вищевказаними посиланнями; 4) зобов`язати Компанію "Google LLC" не пізніше наступного дня після набрання законної сили рішенням суду, вилучити (видалити) з публічного доступу визнану недостовірну інформацію стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМКОРД", яка міститься у відеооглядах, що опубліковані та поширені на відеохостингу https://www.youtube.com за вищевказаними посиланнями; 5) зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Гугл" не пізніше наступного дня після набрання законної сили рішенням суду, вилучити (видалити) з публічного доступу визнану недостовірну інформацію стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМКОРД", яка міститься у відеооглядах, що опубліковані та поширені на відеохостингу https://www.youtube.com за вищевказаними посиланнями; 6) стягнути з Компанії "Google LLC" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гугл" моральну шкоду у сумі 150 000,00 грн за поширення недостовірної інформації стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМКОРД", яка міститься у відеооглядах, що опубліковані та поширені на відеохостингу https://www.youtube.com за вищевказаними посиланнями.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27.04.2020, 06.05.2020, 20.05.2020, 21.05.2020 на онлайн платформі відеохостингу "YouTube" користувачем зазначеного відеохостингу ОСОБА_1 на каналі "ОСОБА_1" була поширена негативна та недостовірна інформація щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМКОРД" та його проекту "Система Bitbon" в чотирьох відеозаписах, і опублікована інформація завдає шкоди діловій репутації позивача та порушує його немайнові інтереси.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
В мережі інтернет на онлайн-платформі "YouTube" користувачем відеохостингу ОСОБА_1 були розміщені наступні відеозаписи: 1) 27.04.2020 - "ІНФОРМАЦІЯ_1" (ІНФОРМАЦІЯ_2); 2) 06.05.2020 - "ІНФОРМАЦІЯ_3" (ІНФОРМАЦІЯ_4); 3) 20.05.2020 - "ІНФОРМАЦІЯ_5 (ІНФОРМАЦІЯ_6); 4) 21.05.2020 - "ІНФОРМАЦІЯ_7" (ІНФОРМАЦІЯ_8).
Кожен із зазначених відеозаписів має більше 2 000 переглядів, що сторонами не заперечувалось.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімкорд" є юридичною особою, зареєстрованою в Україні (місцезнаходження: 61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша,18, ідентифікаційний код 37657823).
12 грудня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Сімкорд" зареєстровано у Державній службі інтелектуальної власності України зображення знаку "Bitbon", а 12.02.2018 зареєстровано зображення знаку "Bitbon System", про що позивачу, як власнику, були видані відповідні свідоцтва № 220286 та № 238013.
Зі змісту спірних відеосюжетів вбачається, що автор цих сюжетів зазначав у них інформацію про компанії "Вitbon", "Симкорд", подавав зображення "Сертификата системы менеджмента качества 9001 образца 2015 года", торгівельного знаку "Вitbon System".
Викладена у відеосюжетах 27.04.2020, 06.05.2020, 20.05.2020, 21.05.2020 інформація про БИТБОН/Bitbon/симкорд не містить фактичних тверджень/даних, а є вираженням суб`єктивної думки автора цих відеозаписів та містить власний аналіз діяльності "компанії сімкорд/бітбон". Зокрема, автор відооглядів надав свою оцінку проєктам позивача, механізму його роботи в сферах блокчейну та криптовалют, виказує своє суб`єктивне ставлення до діяльності позивача із застосуванням критичних висловлювань та алегорій таких, як: "финансовая пирамида", "простое мошенничество", "зазывалы проекта", "запудрить мозги", "компания-сказка, которой нужно доверять и нести деньги", "вишенкой на торте есть знаменитый сертификат", "компания выписала себе самостоятельно грамоту". Вказані вислови є власними інструментами подачі інформаційного матеріалу автором з використанням оціночних суджень.
Висновок лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, виготовлений експертом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський експертно-дослідний центр" Фраймович Л. В. від 06.10.2020 № 14968, у порушення статті 98 Господарського процесуального кодексу України, пункту 4.12 розділу IV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мін`юсту № 53/5 від 08.10.1998, не містить відомостей: щодо підстави проведення експертизи; адреси (місця) проведення експертизи; свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта з відповідного напрямку експертизи; стажу роботи, вченого звання, посади експерта.
У вказаному висновку досліджувались лише окремі речення та слова, у яких згадувалось про "битбон" та "симкорд", проте, у вказаному висновку експерт не визначив, які саме фрагменти спірних відеозаписів були викладені у формі фактичних тверджень. Саме лише зазначення експертом про те, що інформація у відеозаписах має негативний або дискредитуючий характер, не свідчить, що така інформація є недостовірною.
Зазначений висновок не є належним та вірогідним доказом на підтвердження стверджуваних позивачем обставин у даній справі.
Компанія "Google LLC" є постачальником послуг хостингової онлайн-платформи "YouTube", у тому числі, для користувачів в Україні, за адресою веб-сайту www.youtube.com. Сервіс "YouTube" в основному полягає в наданні онлайн-платформи, на якій кожен користувач інтернету може ділитися своїм контентом з іншими користувачами та додавати коментарі до (власного чи чужого) поширеного контенту безкоштовно та з будь-якого місця.
Умови користування платформою "YouTube" (https://www.youtube.eom/t/terms) (надалі - Умови користування) передбачають що:
- власники каналів "YouTube" можуть завантажувати контент у сервіс. Власники каналу несуть юридичну відповідальність за надісланий у сервіс контент" (підрозділ "Завантаження контенту"). За контент несе відповідальність особа чи організація, яка завантажила його в сервіс (підрозділ "Контент сервісу");
- у межах, встановлених чинним законодавством, "YouTube" і партнери не несуть відповідальність за: збитки, які не було завдано в результаті порушення положень цієї угоди з боку "YouTube" чи партнерів; будь-які збитки або шкоду, які на час укладання цієї угоди між власником каналу та "YouTube" не були обґрунтовано передбачуваним наслідком порушення положень цієї Угоди з боку "YouTube" чи партнерів; контент, надісланий будь-яким користувачем, а також містить наклепницьку, образливу чи протизаконну поведінку будь-якого користувача" (підрозділ "Обмеження відповідальності").
Відповідно до листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16.02.2021 № 7991 представництва Компаній "Google LLC" та "Google International LLC" в Міністерстві не зареєстровані.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гугл" є окремою юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України та не є представництвом американської Компанії "Google LLC" в Україні.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гугл" не є постачальником послуг сервісу "YouTube" або власником даного веб-сайту (https://www.youtube.com), не впливає на розміщення чи видалення інформації з платформи "YouTube" та не несе відповідальності за її зміст.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі № 911/1317/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанцій мотивовані тим, що:
- фактично у спірних відеосюжетах застосовуються вислови та певні перебільшення внаслідок самостійної вільної інтерпретації автором цих сюжетів діяльності та проектів позивача, однак, такі висловлювання не виходять за межі оціночного судження, які б вимагали спростування;
- подані висловлювання та інформація користувача каналу "ОСОБА_1" у вказаних сюжетах не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, щодо таких суджень відсутня можливість здійснити перевірку на предмет їх відповідності дійсності;
- висновок лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, виготовлений експертом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський експертно-дослідний центр" Фраймович Л. В. № 14968 від 06.10.2020, не є належним та вірогідним доказом на підтвердження стверджуваних позивачем обставин у даній справі;
- позивачем не наведено фактів та не подано доказів того, яким чином зміст поширеної на платформі "YouTube" інформації у спірних відеосюжетах від 27.04.2020, від 06.05.2020, від 20.05.2020, від 21.05.2020 вплинув на його ділову репутацію та які фактичні (підтверджені відповідними доказами) наслідки для ділової репутації позивача спричинила викладена у сюжетах інформація;
- позивачем не наведено обставин того, в чому полягає завдана йому шкода та не наведено жодних доказів настання такої шкоди;
- позивачем при зверненні до суду з даним позовом не доведено порушення його особистих немайнових прав, свободи чи інтересу, внаслідок поширення спірної інформації;
- Компанія "Google LLC", будучи постачальником послуг хостингу проміжного характеру, не несе відповідальність за зміст спірних відеозаписів, поширених автором каналу "ОСОБА_1" на платформі "YouTube";
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Гугл" є окремою юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України та не є представництвом американської Компанії "Google LLC"в Україні, а також Товариство з обмеженою відповідальністю "Гугл" не є постачальником послуг відеохостингу "YouTube" або власником даного веб-сайту (https://www.youtube.com), не впливає на розміщення чи видалення інформації з платформи "YouTube" та не несе відповідальності за її зміст.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у даній справі, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- суди попередніх інстанцій невірно застосували статті 32, 34, 62, 68 Конституції України, статті 94, 201, 275, 276, 277, 299, 302 Цивільного кодексу України, статтю 34 Господарського кодексу України, статті 2, 5, 30 Закону України "Про інформацію", не врахувавши правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.02.2018 у справі № 522/14156/14, від 13.02.2019 у справі № 439/1469/15-ц, від 20.03.2019 у справі № 758/14324/15-ц, від 10.04.2019 у справі № 398/4136/15-ц, від 08.05.2019 у справі № 761/37180/17, від 31.10.2019 у справі № 760/20787/18, від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, від 18.06.2020 у справі № 522/18103/14-ц, від 23.12.2020 у справі № 484/2781/19;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 9 Закону України "Про електронну комерцію" до існуючих спірних правовідносин у даній справі та в цілому можливості застосування положень такого закону у подібних правовідносинах;
- в ухваленні оскаржуваного судового рішення (суду першої інстанції) брав участь суддя, якому було заявлено відвід (пункт 2 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України);
- суд належним чином не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив (проігнорував) клопотання про витребування доказів (пункти 1, 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідачі подали відзиви на касаційну скаргу позивача, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
5. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 4 статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
При цьому за змістом статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Згідно зі статтею 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 Цивільного кодексу України).
Статтею 277 Цивільного кодексу України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 та у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 439/1469/15-ц, на які посилається скаржник, зроблено висновок, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
Таким чином, при розгляді справ зазначеної категорії першочергово позивачу слід довести сам факт поширення інформації, а потім встановити та вказати у позові автора інформаційного матеріалу - особу, яка його поширила, а також власника веб-сайту, на якому розміщений інформаційний матеріал.
Суд зазначає, що позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Тому суди при розгляді справ мають виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
Частиною 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.
Відповідно до частини 1 статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.
Згідно з частиною 2 статті 48 Господарського процесуального кодексу України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Частиною 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
У частинах 1, 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, і позовна заява повинна містити, зокрема, найменування сторін та інших учасників справи.
У постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20 наведено такі висновки: "Згідно зі змістом статей 48, 162 Господарського процесуального кодексу України, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.
У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та вирішує справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У разі якщо питання про залучення усіх належних відповідачів у справі про захист честі та гідності фізичної особи судом першої інстанції не вирішено, суд відмовляє у позові з цих підстав. При цьому достовірність поширеної інформації, спростування якої є предметом позову, судом не перевіряється.".
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 904/6902/20, відповідно до якої: "Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача.
Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Щоб визнати відповідача неналежним суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.