ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 280/4921/19
адміністративне провадження № К/9901/21640/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (правонаступник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2020 (головуючий суддя: Калашник Ю.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 (головуючий суддя: Чабаненко С.В., судді: Чумак С.Ю., Юрко І.В.) у справі № 280/4921/19 за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У жовтні 2019 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, (далі - позивач) звернулося до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або відповідач), в якому просило стягнути капіталізовані платежі у розмірі 680 618,70 грн.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 28.05.2020 у задоволенні позову відмовив.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 25.03.2021 змінив рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2020 у частині обґрунтування висновків суду.
У решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 21.11.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 08.10.2014 був зареєстрований як фізична особа- підприємець.
28.09.2017 з працівником ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що підтверджується інформацією, зазначеною у акті про нещасний випадок від 04.10.2017 та акті проведення розслідування нещасного випадку від 04.10.2017.
Відповідно до постанови Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 31.05.2019 №0802/10203/10203.1717 "Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати у разі зміни ступеня працездатності", потерпілий ОСОБА_3 перебуває на обліку з 08.12.2017. За висновком МСЕК від 17.05.2018 серії АБ 0034958 потерпілому встановлена стійка втрата професійної працездатності 60% та 3 група інвалідності з повторним оглядом. Під час повторного огляду за висновком МСЕК від 23.05.2019 серія АБ0035520 потерпілому встановлена стійка втрата працездатності 30 % та 3 група інвалідності з повторним оглядом 01.06.2020. Цією постановою потерпілому призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 1045,73грн, що підлягає проведенню з 23.05.2019 по 31.05.2020.
Водночас 03.09.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 2103006000208096 про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .
Позивач стверджує, що внаслідок припиненням підприємницької діяльності у відповідача виникло зобов`язання перед Фондом щодо сплати капіталізованих платежів для продовження страхових виплат ОСОБА_3 по відшкодуванню шкоди, завданої здоров`ю внаслідок нещасного випадку на виробництві, тому Фонд звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що до Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області за даними електронного обміну інформацією з Державним реєстром загальнообов`язкового державного соціального страхування надійшла інформація про припинення державної реєстрації ФОП ОСОБА_1 . Водночас у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі з 08.12.2017 на обліку перебуває потерпілий від нещасного випадку ОСОБА_3, який під час роботи на посаді складальника виробів з деревини у ФОП ОСОБА_1 постраждав від нещасного випадку на виробництві, про що 03.10.2017 складено акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. У відповідності до Виписки з акту огляду МСЕК ОСОБА_3 встановлено тридцять відсотків втрати професійної працездатності. Постановою Запорізького відділення від 31.05.2019 №0802/10203/10203.1/17 призначено ОСОБА_3 перераховані щомісячні страхові виплати на відшкодування шкоди у зв`язку з нещасним випадком. Отже, станом на теперішній час страхові виплати на відшкодування шкоди ОСОБА_3 провадить Запорізьке відділення, яке є відокремленим підрозділом Управління без статусу юридичної особи.
Водночас у зв`язку із припиненням підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 у нього, як страхувальника, перед Фондом виникає обов`язок зі сплати капіталізованих платежів для продовження страхових виплат з відшкодування шкоди, завданої здоров`ю внаслідок нещасного випадку на виробництві.
З огляду на викладене, виникла потреба в капіталізації коштів для відшкодування шкоди, що завдана умовами виробництва ОСОБА_3 в сумі 680 618,70 грн.
Розрахунок капіталізованих платежів позивачем проведено у відповідності до вимог Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №765.
Відповідач позов не визнав. ОСОБА_1 погоджується із позицією Фонду, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом. Водночас відповідач вважає, що Фонд безпідставно застосував аналогію закону, коли норми законодавства про капіталізацію платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, поширили на припинення підприємницької діяльності ФОП за самостійним рішенням. На його думку, зміст ліквідації юридичної особи відрізняється від змісту припинення підприємницької діяльності фізичної особи. Натомість Уряд не затвердив жодного нормативного документа, яким би врегулював порядок надходження капіталізованих платежів у випадках ліквідації страхувальників, що не пов`язано із банкрутством.
За таких обставин, відповідач вважає, що на його випадок реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП не поширюються вимоги пункту 4 частини першої статті 11 Закону № 1105-XIV та положення Порядку № 765 про необхідність сплати капіталізованих платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну здоров`ю громадянина.
Окремо відповідач наголосив, що якщо і вважати можливим застосування до спірних правовідносин положень Порядку № 765, то Фонд згідно із пунктом 5-1 цього нормативного документа зобов`язаний був направити вимогу до суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням суми, визначеної з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації. Лише після розгляду відповідачем цієї вимоги та відмови у її задоволенні, у позивача виникло право на звернення до суду за захистом свого порушеного права. Водночас жодних вимог про сплату капіталізованих платежів до ОСОБА_1 не надходило.
Також відповідач не погоджується із сумою капіталізованих платежів, яку Фонд заявив до стягнення. З цього приводу зазначає, що потерпілому встановлена стійка втрата працездатності 30 % та 3 група інвалідності з повторним переглядом 01.06.2020. Таким чином, відсутні підстави вважати, що страхові виплати потерпілому призначені безстроково.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що капіталізація платежів здійснюється тільки у випадку ліквідації фізичної особи-підприємця - страхувальника після визнання боржника банкрутом та відкриття стосовно нього ліквідаційної процедури. З цього часу платежі, що мають бути виплачені потерпілому в майбутньому, підлягають капіталізації та повинні бути включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до Закону № 2343-XII, оскільки строк виконання цих зобов`язань банкрута є таким, що настав.
Водночас у матеріалах справи відсутні докази того, що господарським судом визнана неспроможність відповідача відновити свою платоспроможність та що відповідач визнаний банкрутом.
Учасники справи у свою чергу також не надали суду доказів того, що господарським судом порушувалася справа про банкрутство відповідача. Запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 внесено за власним рішенням відповідача (добровільно).
Щодо можливості застосувань положень вказаного Порядку за аналогією закону, то суд першої інстанції відзначив, що застосування аналогії закону для подолання прогалин правового регулювання виправдано в галузях права для яких найбільш використовуваним є диспозитивний метод регулювання, щодо тих галузей, де визначальним є імперативний метод регулювання, де право виконує охоронні функції, використовувати аналогію закону слід у випадках, коли права та обов`язки законодавчо встановленні, однак відсутній механізм їх здійснення, тобто з метою подолання прогалин процедурних. Водночас, прогалини в матеріальному праві повинні заповнюватися у процесі правотворчості шляхом внесення змін і доповнень у закони, видання нових, більш досконалих юридичних актів.
Суд першої інстанції також погодився із позицією відповідача з приводу того, що потерпілому не встановлена довічна втрата працездатності та інвалідність, а отже відсутні підстави вважати, що щомісячні страхові виплати потерпілому будуть мати безстроковий характер.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо результату розгляду справи (відмова у задоволенні позову), проте виходив з інших мотивів.
Проаналізувавши положення національного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги статті 11 Закону №1105-XIV та положення Порядку щодо капіталізації платежів поширюються на всі випадки ліквідації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно, врахувавши позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 27.05.2020 у справі 809/1738/17, та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.03.2021 у справі № 808/535/17, суд апеляційної інстанції констатував помилковість тверджень суду першої інстанції стосовно того, що у даному випадку відсутні підстави для застосування до існуючих правовідносин положень Порядку № 765 з огляду на те, що цей нормативно-правовий акт застосовується виключно у випадках ліквідації юридичних осіб та не застосовується до фізичних осіб-підприємців.
Водночас у ході апеляційного розгляду справи суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 припинив свою діяльність 03.09.2019 (номер запису 21030000000080956) та з 12.11.2019 позивач знову зареєструвався як фізична особа-підприємець (номер запису 21030000000105084).
Відтак, з огляду на те, що відповідач знову зареєструвався як фізична особа-підприємець та сплачує відповідні внески до Фонду для забезпечення відшкодування потерпілому ОСОБА_3, за висновками суду апеляційної інстанції, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів Порядку №765.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи Фонду стосовно застосування до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 27.05.2020 у справі № 809/1738/17 з огляду на те, що у вищевказаному судовому рішенні розглядався спір з іншими обставинами справи. Зокрема, на відміну від судового спору у справі № 809/1738/17, обставинами у справі № 280/4921/19 встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець за тим же самим кодом ЄДРПОУ (ідентифікаційний номер), та здійснює сплату відповідних платежів до Фонду.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.
Скаржник зазначає, що оскільки законодавством не передбачена капіталізація платежів на стадії самостійної ліквідації суб`єкта господарювання, у цьому випадку слід застосувати аналогію закону, а саме - здійснювати капіталізацію страхових виплат у всіх випадках із застосуванням Порядку № 765.
Відповідно із внесенням до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності у відповідача виникло зобов`язання перед Фондом соціального страхування щодо сплати капіталізованих платежів.
Натомість несплата ОСОБА_1 капіталізованих платежів, на думку скаржника, порушує права постраждалого ОСОБА_3 на отримання страхових виплат, медичну допомогу, спричиняє ускладнення з виплатою відшкодувань потерпілим на виробництві, що у свою чергу завдає шкоду соціальним інтересам держави при реалізації державної політики в сфері страхування від нещасного випадку на виробництві та не дозволяє державі в особі Управління в повній мірі здійснювати соціальний захист, охорону життя та здоров`я громадян в процесі їх трудової діяльності, тобто виконувати гарантійну функцію держави, передбачену статтею 46 Конституції України.
Одночасно скаржник наполягає, що нова реєстрація ФОП ОСОБА_1 та виникнення у зв`язку із цим обов`язку сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не звільняє останнього від обов`язку здійснити сплату капіталізованих платежів у сумі, необхідній для здійснення виплат потерпілому ОСОБА_3 .
Відповідач позов не визнав. Вказує на нерелевантність приведеної судом апеляційної інстанції судової практики, а також на те, що така сформована після прийняття судом першої інстанції рішення у справі. Також відповідач вказує на невідповідність розрахунку суми капіталізованих платежів та недоведеність Фондом необхідності виплати потерпілому майбутніх платежів (протягом наступних 33,08 років) з огляду на відсутність встановленого безстрокового характеру втрати професійної працездатності та інвалідності.
Крім того, відповідач наголосив, що всупереч вимогам пункту 5-1 Порядку № 765 йому не виставлялася вимога із зазначенням суми капіталізованих платежів, яка підлягає відшкодуванню. За таких обставин вважає ініціювання судового провадження передчасним.
Одночасно відповідач зазначив, що з 12.11.2019 ним поновлено статус фізичної особи-підприємця та з цього часу він є платником єдиного внеску у складі якого сплачуються внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
Одним із ключових питань у цій справі є наявність підстав для стягнення з фізичної особи-підприємця, яка припинила підприємницьку діяльність за власним рішенням, капіталізованих платежів відповідно до вимог Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 765 (далі - Порядок № 765).