ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 821/1369/17
касаційне провадження № К/9901/34325/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 (суддя Хом`якова В.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 (головуючий суддя - Романішин В.Л., судді - Градовський Ю.М., Крусян А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Спортсервіс і К" до Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Спортсервіс і К" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.05.2017 №0013721201, яким до платника застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання у розмірі 313292,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для застосування до Товариства штрафу, визначеного статтею 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки необхідні кошти для зарахування вказаного податку містилися на спеціальному рахунку позивача, відтак в силу положень пункту 40 Підрозділу 2 "Особливості справляння податку на додану вартість" Перехідних положень ПК України штраф не може бути застосовано до платника.
Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 16.11.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018, позов задовольнив, скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 19.05.2017 №0013721201.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент настання терміну сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість на рахунках платника у системі електронного адміністрування податку було достатньо коштів для сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість до бюджету та платником своєчасно вжиті усі дії, необхідні для сплати податку, які залежали від позивача.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник доводить, що незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, викладені в акті перевірки та якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового-повідомлення рішення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.04.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.11.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 21.11.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку Товариства з питань своєчасності сплати податку на додану вартість по коду платежу 14010160 за липень 2015 року, за результатами якої складено акт від 25.04.2017 №767/21-22-12-01/24752408 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених пунктом 57.3 статті 57 ПК України, а саме: за податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2015 року від 19.08.2015 №9174835455 (скорочена), строк сплати якої є 30.08.2015, фактично сплачено - 09.09.2015, податок у сумі боргу 300000,00 грн - порушення строку склало 6 днів; 14.09.2015 у сумі боргу 13292,00 грн - порушення строку сплати склало 14 днів.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2017 №0013721201, яким відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України до платника застосовано штраф за платежем податок на додану вартість в сумі 10%, що становить 313292,00 грн, який розрахований від суми несвоєчасно перерахованого грошового зобов`язання до бюджету - 313292,00 грн.
Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки контролюючого органу про порушення платником терміну сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість за липень 2015 року, що були сформовані позивачем у податковій декларації від №9174835455, поданій 19.08.2015.
За наслідками адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 31.07.2017 №16596/6/99-99-11-03-01-25 оскаржуване податкове повідомлення рішення залишено без змін.
Судами також установлено, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач був сільськогосподарським підприємством, яке обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 ПК України.
В системі електронного адміністрування податку на додану вартість до вже відкритого основного рахунку з 03.08.2015 був автоматично відкритий додатковий рахунок, призначений для перерахування коштів на спеціальний рахунок сільськогосподарських товаровиробників, відкритий в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. З 03.08.2015 позивач мав використовувати у системі електронного адміністрування два електронних рахунки: основний та додатковий.
Платник в декларації з податку на додану вартість 0121 (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) від 19.08.2015 №9174835455 за липень 2015 року вказав суму податку на додану вартість, яка залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок, в розмірі 394506,00 грн. В декларації вказані реквізити спеціального рахунку. Строк сплати 30.08.2015. Позивач 09.09.2015 сплатив суму 300000,00 грн та 14.09.2015 суму 13292,00 грн на свій електронний рахунок. Товариством протягом липня 2015 року поповнено електронний рахунок на суму 537019,94 грн, що підтверджується витягом з електронного адміністрування податку на додану вартість від 14.08.2015 №14300219.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 203.1 статті 203 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2 статті 203 ПК України).
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.