ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 759/14099/21
провадження № 51-5075 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженої ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року в кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Радомишль, Житомирська область, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України);
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Києва, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 26 травня 2022 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, та призначено йому покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік,за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено ОСОБА_9 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності.
Цим же вироком ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке належить їй на праві власності.
На підставі ст. 75 КК України засудженихзвільнено від відбування призначеного їм основного покарання з іспитовим строком 3 роки з покладенням на кожного з них обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
За встановлених судом фактичних обставин, які детально викладено у вироку, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 вчинили кримінальні правопорушення у сфері незаконного обігу особливо небезпечних психотропних речовин. Так, з невстановленого часу до 12 квітня 2021року ОСОБА_9 незаконно придбавав, перевозив та зберігав психотропну речовину (амфетамін) без мети збуту, а також ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_7 повторно незаконно придбавали, перевозили та зберігали з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину (PVP).
Київський апеляційний судухвалою від 24 травня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 26 травня 2022 року - без змін.
Вимоги й доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає, що:
- висновки суду про можливість застосування до ОСОБА_9 та ОСОБА_7 приписів статей 69 та 75 КК України суперечать загальним засадам призначення покарання;
- під час ухвалення оскаржуваного рішення апеляційний суд, зокрема, не врахував кількості та тяжкості вчинених засудженими кримінальних правопорушень, даних, що їх характеризують, і наслідків;
- ОСОБА_9 та ОСОБА_7 вчинили активні дії щодо придбання особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту;
- апеляційний суд не звернув уваги на те, що місцевий суд усупереч статтям 75, 77 КК України застосував до засуджених додаткове покарання у виді конфіскації майна, водночас звільнивши їх від відбування покарання з випробуванням;
- ухвала апеляційного суду є невмотивованою та не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
У запереченнях на касаційну скаргу захисник ОСОБА_6 зазначає про необґрунтованість доводів прокурора та просить залишити скаргу без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник ОСОБА_6 та засуджена ОСОБА_10 щодо задоволення касаційної скарги прокурора заперечували і просили оскаржене судове рішення залишити без зміни.
Засуджений ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням, в якому заперечував проти касаційної скарги прокурора, просив відмовити у її задоволенні. Просив касаційний розгляд проводити без його участі.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень і кваліфікація їхніх дій у касаційному порядку не оспорюються.
Зі змісту поданої касаційної скарги убачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судом апеляційної інстанції визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначення "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.