Постанова
Іменем України
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 757/12351/22
провадження № 61-12056св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Крата В. І., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "ПРИВАТБАНК",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" про зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просив зобов`язати відповідача надіслати вкладнику ОСОБА_1 копію відповідного рішення банку про перерахування коштів вкладника в сумі 41 576,00 грн з його бонусного рахунка "Бонус Плюс" на рахунок інших.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 05 січня 2017 року він уклав з АТ КБ "ПРИВАТБАНК" договір № SAMDNWFD0071440638300 вклад "Депозит Плюс" строковий на 12 місяців з правом поповнення та із щомісячною виплатою процентів за вкладом за ставкою 20 % річних. За умовами цього договору окремі суми нарахованих процентів за вкладом у розмірі 2 % річних щомісяця зараховувалися на окремий бонусний банківський рахунок " Бонус плюс". Проте позивач не міг зняти кошти з цього бонусного рахунка в банкоматах або в касі банку, а міг купити будь-які товари лише в певних спеціально налаштованих банківських терміналах для оплати товарів коштами споживачів товарів з їх бонусних рахунків. У квітні 2022 року на бонусному рахунку позивача № НОМЕР_1 було 41 576 грн, однак йому випадково стало відомо, що працівники банку перерахували ці бонуси стороннім особам. 22 квітня 2022 року на його усне прохання роздрукувати і надати відповідне рішення працівники банку йому відмовили.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Печерський районний суд м. Києва рішенням від 16 грудня 2022 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю заявлених вимог.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд ухвалою від 20 червня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2022 року задовольнив. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2022 року визнав неподаною та повернув заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована наявністю правових підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та невиконанням заявником вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху стосовно дотримання пункту 5 частини першої статті 356 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 14 серпня 2023 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, чим порушено його право на суд, передбачене статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Оскільки касаційна скарга не містить доводів щодо незгоди з апеляційним судом в частині поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2022 року, ухвала апеляційного суду в цій частині не є предметом касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
28 вересня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2022 року.
Визнаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2022 року неподаною та повертаючи її, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не усунув недоліків апеляційної скарги, проте з такими висновками суду погодитися не можна з огляду на таке.
Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати положенням статті 356 ЦПК України.