РІШЕННЯ
Іменем України
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа №9901/110/19
адміністративне провадження № П/9901/110/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М.,
суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П., Коваленко Н.В., Єзерова А.А.,
за участю секретаря судового засідання Романової А.В.,
представника відповідача Петренко Ю.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні
справу №9901/110/19
за позовом ОСОБА_1
до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
про визнання незаконним і скасування рішення.
І. РУХ СПРАВИ
1. 27.02.2019 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) подав до Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія, відповідач), в якому просив:
- визнати незаконним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30.01.2019 про визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду;
- зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вирішити питання щодо визнання ОСОБА_1 таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
2. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2019 для розгляду зазначеної заяви визначено склад колегії суддів: Бившева Л.І. (головуючий суддя, суддя-доповідач), Гончарова І.А., Олендер І.Я., Шипуліна Т.М., Ханова Р.Ф.
3. Ухвалою від 04.03.2019 Верховний Суд залишив позовну заяву без руху через її невідповідність вимогам п.п. 2, 11 ч. 5 ст. 160 та ч. 1 ст. 161 КАС України.
4. Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
5. Ухвалою від 11.03.2019 Верховний Суд відкрив провадження у справі.
6. 25.03.2019 надійшов відзив від відповідача.
7. 01.04.2019 ОСОБА_1 заявив відвід судді Бившевій Л.І.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі зазначеної колегії суддів від 01.04.2019 задоволено заяву позивача про відвід судді Бившевої Л.І. та відведено її від розгляду справи даної справи. Справу передано на автоматизований розподіл для визначення іншої колегії суддів в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.
9. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2019 для розгляду зазначеної заяви визначено склад колегії суддів: Кравчук В.М. (головуючий суддя), Анцупова Т.О., Берназюк Я.О., Стародуб О.П., Коваленко Н.В.
10. Ухвалою від 03.04.2019 справу було прийнято до провадження.
11. 25.04.2019 до Верховного Суду надійшла відповідь позивача на відзив.
12. 20.05.2019 представник позивача Кравець Р.Ю. подав письмове клопотання про зупинення провадження у справі.
13. 27.05.2019 у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 13) було здійснено повторний автоматизований розподіл справи та замінено ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .
14. Ухвалою від 12.09.2019 Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі.
15. 08.11.2019, 27.12.2019 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення від відповідача.
16. 07.11.2019 набрав чинності Закон України від 16.10.2019 № 193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування". Пунктами 2 та 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону визначено, що з дня набрання ним чинності повноваження членів ВККС припиняються.
17. Припинення функціональних повноважень ВККС перешкоджала розгляду справи на засадах змагальності.
18. Рішенням Вищої ради правосуддя від 01.06.2023 було призначено членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, внаслідок чого відновлено роботу ВККС.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
19. Суд заслухав пояснення сторін та їх представників, дослідив письмові докази та встановив обставини, що мають значення для справи, виклад яких наводиться далі.
20. Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням від 02.08.2018 № 185/зп-18 оголосила конкурс на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
21. 03.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя на посаді судді Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою як особа, яка відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII(далі - Закон № 1402-VIII), тобто має стаж роботи судді не менше 10 років.
22. 02.10.2018 Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалила рішення №53/вс-18, зокрема, про допуск позивача до проходження кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу на зайняття 26 вакантних посад у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
23. Відповідно до Умов проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду ОСОБА_1 проходив кваліфікаційне оцінювання як суддя.
24. За результатами першого етапу кваліфікаційного оцінювання "Складення іспиту" у межах процедури конкурсу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 за анонімне письмове тестування набрав 75,75 балів, за практичне завдання - 61,5 балів. Загальна кількість балів - 137, 25.
25. Згідно з рішенням ВККС від 27.12.2018 № 327/зп-18 ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди" в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
26. Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням від 30.01.2019 №145/вс-19 за результатами другого етапу кваліфікаційного оцінювання визнала позивача таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
(а) стосовно декларації доброчесності
27. У рішенні від 30.01.2019 №145/вс-19 Комісія зазначила, що з інформації, яка міститься у Висновку Громадської ради доброчесності, та матеріалів досьє позивача, вбачалося, що у декларації доброчесності судді за 2015 рік позивач підтвердив, що не здійснював вчинків, що можуть мати наслідком притягнення його до відповідальності.
28. Однак вказане ОСОБА_1 у декларації доброчесності твердження спростовувалося рішенням Вищої ради юстиції від 20.10.2015, яким було констатовано порушення позивачем норм процесуального права, що призвело до порушення права громадянина ОСОБА_5 на перегляд судових рішень з метою захисту своїх прав та інтересів.
29. Комісія дійшла до висновку, що приховування фактів, які мають бути висвітлені кандидатом на посаду судді Верховного Суду у п. 22 декларації доброчесності судді, ймовірно вказують на недотримання Позивачем правил суддівської етики.
30. Стосовно цих обставин під час проведення співбесіди ОСОБА_1 повідомив Комісію про те, що рішення Вищої ради юстиції ним не оскаржувалося з підстав закриття дисциплінарної справи. Він вважав, що зазначене рішення, яке набрало законної сили, не може бути підставою для надання такої оцінки як "перешкоджання доступу до правосуддя", адже такий висновок може надати лише відповідний дисциплінарний орган, вища судова інстанція та/або констатувати Європейський суд з прав людини, чого у цьому випадку немає. Оскільки дисциплінарна справа стосовно ОСОБА_1 була закрита, він вважав недоцільним зазначати про це у декларації доброчесності судді за 2016 рік.
31. Однак з рішення Вищої ради юстиції від 20.10.2015 вбачалося, що недодержання суддею ОСОБА_1 норм процесуального права призвело до порушення права громадянина ОСОБА_5 на перегляд судових рішень з метою захисту своїх прав та інтересів, а наведені доводи не спростовують допущених ним порушень. Також у вказаному рішенні йшлося про невстановлення Вищою радою юстиції фaктів порушення суддею Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 вимог щодо статусу судді чи присяги судді під час розгляду вказаної справи. Проте, зауважено, що у діях судді ОСОБА_1 мають місце порушення норм процесуального права, які можуть свідчити про наявність ознак дисциплінарного проступку.
32. Відповідно до рішення Вищої ради юстиції з дня прийняття суддею ОСОБА_1 ухвали від 09.07.2012 минуло більше трьох років, а тому передбачений законом строк, протягом якого застосовується дисциплінарне стягнення до судді, сплинув. З урахуванням викладеного, 20.10.2015 Вищою радою юстиції було ухвалено рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно Позивача.
33. За результатами дослідження досьє кандидата ОСОБА_1 на колегіальному засіданні Комісії було встановлено, що твердження останнього у декларації доброчесності судді (пункт 22 розділу II) є недостовірним, оскільки ним було здійснено вчинки, що можуть мати наслідком притягнення його до відповідальності.
34. В оскаржуваному рішенні від 30.01.2019 №145/вс-19 Комісія констатувала прояв недоброчесності позивача та відзначила, що цей прояв мав місце у прямій суперечності з поданою ним декларацією доброчесності судді за 2015 рік, що підтверджується рішенням Вищої ради юстиції від 20.10.2015. Щодо необхідності проставлення відповідної позначки у пункті 22 розділу II декларацій доброчесності судді за 2016 та 2017 роки колегія Комісії наголосила на тому, що факт недодержання ОСОБА_1 норм процесуального права, що призвело до порушення права громадянина ОСОБА_5 на перегляд судових рішень з метою захисту своїх прав та інтересів, мав місце у 2012 році. Тому обов`язок зазначити про це був покладений на позивача лише при заповненні декларації доброчесності судді вперше щодо обставин, які мали місце упродовж усього життя особи, в 2015 році.
(б) стосовно майнового стану
35. Також колегією Комісії під час співбесіди проаналізовано майновий стан кандидата позивача та членів його сім`ї.
36. Згідно з інформацією Національного антикорупційного бюро України протягом 2012-2016 років дохід сестри Позивача громадянки ОСОБА_6 становив 245698 грн. Незважаючи на таку суму її сукупного доходу, у 2015 році вона придбала житловий будинок у с. Петрушки Києво-Святошинського району Київської області загальною площею 376 кв.м, частина якого з 2016 року перебувала у ОСОБА_1 на іншому праві користування. Вартість зазначеного об`єкта нерухомості на момент його придбання становила 1700779 гривень.
37. Під час співбесіди ОСОБА_1 не заперечував факту користування житловим будинком у с. Петрушки Києво-Святошинського району Київської області, проте зауважував, що у період роботи на посаді судді Вищого адміністративного суду України з 2008 до 2018 року не був забезпечений житлом у місті Києві, у зв`язку з чим ним було укладено договори оренди житлового приміщення в м. Києві за адресою: АДРЕСА_1, з дочірнім підприємством "Екос" Холдингової компанії "Київміськбуд". ОСОБА_1 також зазначив, що після отримання за місцем своєї роботи ордера від 12.02.2015 №012906 на право зайняття службового жилого приміщення жилою площею 78,98 кв.м у квартирі АДРЕСА_2, попередні договори оренди ним було припинено.
38. Враховуючи, що у питанні забезпечення службовою квартирою виникли непорозуміння, та через реформування Вищого адміністративного суду України з`явилася певна невизначеність з місцем проживання його сім`ї, тому сестра позивача запропонувала тимчасове користування частиною свого житлового будинку в с. Петрушки, ОСОБА_1 та його сім`ї на безоплатній основі, без встановлення будь-яких договірних зобов`язань, що було задекларовано ним відповідно до правил декларування в електронних деклараціях 2016 та 2017 років.
39. Джерелами походження коштів для придбання ОСОБА_6 вищезазначеного будинку ОСОБА_1 зазначав її заробітки на високих, на його думку, посадах в державних i приватних підприємствах, а також здійснення нею індивідуальної трудової діяльності, ведення власного господарства у період пї проживання з квітня 1988 до вересня 2009 року в Калінінградській області Російської Федерації, а також фінансову допомогу двох дітей. За відсутності будь-яких інших доказів під час проведення співбесіди у розпорядженні ОСОБА_1, крім фотокопії витягу з трудової книжки, з якої неможливо було встановити її власника та твердження позивача стосовно того, що його рідна сестра не була i не є членом сім`ї, що, на його думку, не покладає на нього обов`язку бути обізнаним у її фінансових питаннях, колегія Комісії дійшла висновку, що такі пояснення не дають можливості переконатися у достовірності інформації про законність джерел походження цього майна та, відповідно, доброчесності поведінки кандидата на посаду судді ОСОБА_1 .
40. Під час проведення співбесіди ОСОБА_1 не зміг надати Комісії переконливих пояснень та доказів, які б могли усунути сумніви щодо законності походження грошових коштів, витрачених на придбання сестрою житлового будинку загальною площею 376 кв.м у с. Петрушки Києво-Святошинського р-ну Київської області на земельній ділянці площею 0,1525 га вартістю 1700779 грн, який у безоплатній, без договірній основі був наданий у користування сім`ї позивача.
(в) стосовно службового житла
41. Стосовно отримання службового житла ОСОБА_1 зауважив, що квартиру АДРЕСА_2 він отримав разом із сім`єю на підставі ордера, виданого за розпорядженням Печерської районної державної адміністрації.
42. Під час здійснення декларування майна, доходів, витрат i зобов`язань фінансового характеру за 2015 рік ОСОБА_1 задекларував отриману у користування службову квартиру, проте фактично не користувався нею. Під час оформлення права користування було виявлено, що надану йому квартиру забудовник переоформив та перепродав, а тому ОСОБА_1 не реалізував виданий йому ордер та не набув відповідно права користування зазначеною квартирою. З приводу можливої передачі вказаної квартири учасникам ATO Позивач зазначив, що не володіє такою інформацією.
43. Позивач наголошував на тому, що, отримавши ордер на спірну службову квартиру ще у 2015 році, не здійснюючи фактичного проживання в ній та не маючи бажання, взагалі їп отримувати, він почав вчиняти дії щодо анулювання правовстановлюючих документів лише у 2018 році.
Зокрема, 22.02.2018 ОСОБА_1 звернувся із заявами до керівництва Вищого адміністративного суду України з вимогою скасувати наказ Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 №6 про надання йому та членам його сім`ї з п`яти осіб службової квартири та до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з вимогою скасувати розпорядження від 10.02.2015 № 67 про затвердження рішення керівництва Вищого адміністративного суду України про надання цієї квартири.
04.06.2018 ОСОБА_1 надіслав заяву до Солом`янського районного суду міста Києва про відмову від позову щодо встановлення факту, що має юридичне значення, визнання договорів купівлі-продажу недійсними та вселення.
44. Враховуючи зазначене, з огляду на суперечливі, на думку відповідача, твердження, які були надані позивачем, та неодноразову зміну аргументації під час проведення співбесіди стосовно службової квартири АДРЕСА_2, колегія Комісії дійшла висновку про недостатнє сприйняття останнім обов`язку демонструвати бездоганну поведінку у всіх сферах життя та діяти так, щоб підтримувати впевненість суспільства у чесності носіїв судової влади.
(г) стосовно грошових активів
45. Під час проведення співбесіди колегією Комісії було встановлено, що позивач та члени його родини є власниками понад 1,3 млн. грошових коштів, які були задекларовані ним в електронних деклараціях 2016-2017 років. Фінансову спроможність для набуття цих статків ОСОБА_1 пояснював своїми доходами, отриманими у період роботи на посаді судді Вищого адміністративного суду України у період з 2008 до 2016 року та скромним стилем життя.
46. Однак надані Позивачем довідки про отриману ним заробітну плату за період роботи на посаді судді Вищого адміністративного суду України у 2008-2016 роках та аналіз витрат його сім`ї, проведений на підставі простих арифметичних розрахунків, не усунули сумнівів у колегії Koмicії під час проведення співбесіди та ухваленні оскаржуваного рішення, сумнівів у законності походження грошових заощаджень ОСОБА_1, задекларованих ним у 2016 та 2017 роках.
47. З огляду на те, що, приймаючи участь у попередньому конкурсі на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, оголошеному рішенням Комісії від 07.11.2016 № 145/зп-16, ОСОБА_1 стверджував, що більшу частину своїх статків він отримав у спадщину, Комісія визнала надані ним пояснення суперечливими та такими, що створюють сумніви щодо достовірності.
48. Враховуючи мету кваліфікаційного оцінювання, яке здійснювалося для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що обумовлювало перевірку кандидата на відповідність найвищим стандартам та вимагало відсутності щонайменшого обґрунтованого сумніву у чеснотах майбутніх суддів Верховного Суду, Комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 не підтвердив відповідності високим стандартам професійної етики та доброчесності і оцінила кандидата за критеріями "Професійна етика" та "Доброчесність" у 0 балів.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи позивача
49. Позивач вважає, що оскаржуване рішення Комісії є незаконним та підлягає скасуванню з огляду на таке:
А) Оскаржуване рішення прийнято з порушенням принципу рівності та ознаками дискримінації по відношенню до інших конкурсантів, відносно яких також було відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження у зв`язку з пропуском строків притягнення до відповідальності, що є підставою для визнання його незаконним та скасування.
Жодних даних про притягнення ОСОБА_1 до будь-якої відповідальності у період 2016 року немає. Щодо рішення Вищої ради юстиції від 20.10.2015, то відповідно до правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді таке до декларування 2016 року не має відношення.
Тлумачення щодо порушення правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді було застосовано, на думку позивача, тільки до нього, адже аналогічно було заповнено декларації кандидатами: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 . Всі вчинки вищезазначеними кандидатами як суддями були вчинені до оголошення конкурсу до Верховного Суду, а в розділі доброчесності вказано, що кожен з них підтверджує відсутність вчинків, що можуть мати наслідком притягнення до відповідальності.
Б) Оскаржуване рішення прийнято з порушенням принципу обґрунтованості, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки не враховано право позивача на отримання рішення та конституційних гарантій щодо забезпечення судді житлом за місцем роботи, що є підставою для визнання його незаконним та скасування.
Як особа, яка потребує поліпшення житлових умов, рішенням житлово-побутової комісії від 11.07.2008 № 12, затвердженим наказам Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 №6та відповідно розпорядженням Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 10.12.2015 №67, позивач був включений до списків черговиків для забезпечення житла. Рішенням від 21.01.2015 №48 вищезазначена комісія надала на сім`ю з 5 осіб службову квартиру АДРЕСА_2 . Позивачу був виданий ордер №012906 від 12.02.2015. На час видачі ордеру позивачу не були відомі суперечки щодо квартири, проте під час оформлення права користування виникли обставини, що вказували на безпідставне відчуження квартири забудовником, а тому фактично позивач не набув права користування службовою квартирою, як зазначено у висновку ГРД. Згодом позивач звернувся із заявами про скасування прийнятих рішень щодо вищезазначеної квартири, на підставі яких були прийняті відповідні рішення.
Позивач покликається на те, що по відношенню до інших кандидатів попереднього конкурсу, зокрема, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які фактично отримали службові квартири і мають приблизно однаковий з ним рівень доходів, ГРД надала інформацію, а відповідач не визнав їх недоброчесними.
В) Оскаржуване рішення прийнято не на підставі закону, оскільки жодна норма не передбачає обов`язку кандидата на посаду судді надавати документальне підтвердження походження грошових коштів, які отримані третіми особами, що є підставою для визнання його незаконним та скасування.
Позивач зазначив про безоплатне користування ним частиною житлового будинку його сестри ОСОБА_6, про що він зазначив в електронній декларації. При цьому ОСОБА_6 не є членом його сім`ї.
Г) Оскаржуване рішення прийнято з порушенням принципу розсудливості та добросовісності, оскільки рухоме та нерухоме майно набуто безоплатно на підставі закону, а грошові кошти отримано у вигляді заробітної плати та спадку, тому протиправними є припущення відповідача про фінансову неспроможність для набуття статків, що є підставою для визнання його незаконним та скасування.
Усі зазначені позивачем готівкові кошти, за його твердженням, відповідають його доходам, отриманим від трудової діяльності в період роботи на посаді судді з 2008 по 2018 рр, заробітна плата за вказаний період сумарно складає 2783017 грн.
Ґ) Відповідач виніс незаконне рішення, оскільки воно не ґрунтується на вимогах закону, а
містить лише посилання на припущення, що не підтвердженні належними доказами;
50. Також у відповіді на відзив представник позивача покликається на відсутність в оскаржуваному рішенні показника "морально-психологічні якості" та результату тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей. Відповідачем протиправно оцінено в 0 балів критерій професійної етики, оскільки даний критерій складається з 2 показників, кожен з яких оцінюється окремо, один - на підставі висновку тестування морально-психологічних якостей, інший - на підставі матеріалів досьє.
51. Крім того, позивач зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2018 у справі №826/2334/18 визнано протиправним та скасовано висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, який затверджено Громадською радою доброчесності 20.04.2017. При цьому, аналогічні обставини зазначені і у висновку ГРД, який повністю продубльований в оскаржуваному рішенні відповідача.
52. Також позивач покликається на порушення щодо нього ст. 32 Конституції України, яке вбачає у втручанні у право на приватне життя.
Аргументи відповідача
53. Відповідач вважає оскаржуване рішення правомірним з огляду на таке.
54. У ст. 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 № 40/32 та від 13.12.1985 №40/146, визначено, що особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості i здібності, а також відповідну підбору кваліфікацію в галузі права.
Ці основоположні принципи формування суддівського корпусу імплементовані у національне законодавство, що визначає основними складовими авторитету судової влади та довіри до суду - доброчесність i компетентність судді.
Згідно з цими приписами під час кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді касаційного суду у складі Верховного Суду Комісія виходить з того, що кандидати на посаду судді найвищого суду у системі судоустрою мають відповідати найвищим стандартам за критеріями компетентності та професійної етики за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у доброчесності, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до новоствореного Верховного Суду.
55. 21.01.2019 на електронну адресу Комісії Громадською радою доброчесності було надіслано висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений однойменною датою.
56. Відповідно до вимог пп. 4.10.1 п. 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13.10.2016 №81/зп-16 (далі - Регламент), інформація щодо судді (кандидата на посаду судді) a6o висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності (далі - Висновок) надається до Комісії ГРД не пізніше 10 днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди стосовно такого судді (кандидата на посаду судді).
Оскільки висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики було подано до Комісії без дотримання вимог пп. 4.10.1 п. 4.10 розділу IV Регламенту, тобто менше ніж за 10 робочих днів до визначеної Комісією дати засідання проведення співбесіди з позивачем, то такий Висновок ГРД, Комісією не вважався поданим.
57. На підставі протокольного рішення колегії Комісії обставини, які були викладені у Висновку ГРД від 21.01.2019, були розглянуті відповідачем як додаткова інформація щодо позивача, яка, у свою чергу, кореспондується з інформацією, наявною у досьє кандидата на посаду судді Верховного суду ОСОБА_1 .
58. Ухвалюючи оскаржуване рішення від 30.01.2019 №145/вс-19 за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди з кандидатом на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1, колегія Комісії взяла до уваги наявну в досьє позивача інформацію про порушення останнім норм процесуального права, які могли свідчити про наявність ознак дисциплінарного проступку, не підтвердження законності джерел для придбання його сестрою об`єктів нерухомого майна, а також джерел задекларованих ним у 2016 та 2017 роках грошових заощаджень.
Зазначені обставини не підтверджували відповідності поведінки ОСОБА_1 високим стандартам, дотримання яких слід очікувати від кандидата на посаду судді Верховного Суду, критеріям професійної етики та доброчесності.
59. Загалом доводи відповідача відповідають збігаються із висновками, наведеними в оскаржуваному рішенні від 30.01.2019 №145/вс-19.
60. У додаткових поясненнях відповідач зазначив, що оцінка у 0 балів за критерієм професійної етики та доброчесності є безумовною підставою для ухвалення Комісією рішення про не підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя.
61. Крім того, відповідач покликався на те, що Верховний Суд також розглядає справу №800/330/17 за позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання незаконним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04.07.2017 про визнання кандидата ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у касаційному адміністративному суді у складі Верховного суду та зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України у пленарному складі вирішити питання щодо визнання кандидата ОСОБА_1 таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у касаційному адміністративному суді у складі Верховного суду.
IV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОНКУРСНОЇ ПРОЦЕДУРИ
62. Згідно з ч. 2 ст. 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
63. Частиною 2 ст. 17 Закону № 1402-VIII визначено, що найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд.
64. Пунктом 4 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII передбачено утворення Верховного Суду, судді якого призначаються за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону.