ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 140/5295/21
адміністративне провадження № К/990/15204/22
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛК Компані" до Головного управління ДПС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.09.2021, додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 (суддя - Смокович В.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 (головуючий суддя - Затолочний В.С., судді: Качмар В.Я., Мікула О.І.) у справі №140/5295/21.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЛК Компані" (далі - ТОВ "ДЛК Компані") звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) від 13.05.2021 №0026570711 та №0026580711.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 13.05.2021 №0026580711. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково. Стягнуто на користь ТОВ "ДЛК Компані" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області витрати на правову допомогу в сумі 8000,00грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 та додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Волинській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування підстав оскарження відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду Верховного Суду від 26.06.2018 по справі №816/1422/17, від 11.09.2018 по справі №805/2316/16-а.
У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на ненадання належним чином первинної документації, порушення ТОВ "ДК Оіл Груп" та іншими суб`єктами господарювання податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від спірного постачальника та їх подальше використання в господарській діяльності.
Щодо витрат на правничу допомогу зазначає про відсутність правових підстав для їх стягнення, а рішення судів попередніх інстанцій прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду Верховного Суду від 18.10.2018 по справі №813/4989/17, від 22.05.2018 по справі №826/8107/16.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ДЛК Компані" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ДЛК Компані" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За наслідками проведення вищезазначеної перевірки ГУ ДПС у Волинській області складено акт від 07.04.2021 №3065/07-11/42445219, в якому відображено висновки про наступні порушення:
пункту 44.1 статті 44, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки завищено суму ПДВ. яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 1821341,00 грн;
пункту 44.1 статті 44, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного, періоду на суму 9776,0 грн;
пункту 201.10 статті 201, пункту 192.1 статті 195 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних та відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 13632,00 грн,
На підставі вказаного акту перевірки, ГУ ДПС у Волинській області 13.05.2021 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№0026570711, яким визначено завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) періоду на 9776,00 грн
№0026580711, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2276676,25 грн, в тому числі: за податковими та/або іншими зобов`язаннями - 1821341,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 455335,25 грн.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
гідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Як встановлено судами, ТОВ "ДК Оіл Груп" є постачальником товару - олії соєвої на адресу ТОВ "ДЛК КОМПАНІ", при цьому на кожну операцію укладається окремий договір. Реальність господарської операції між вказаними юридичними особами підтверджується наявними в матеріалах справи договорами на поставку соєвої олії нерафінованої, сертифікатами якості, довідками, в яких постачальник вказує на технологічний процес переробки соєвих бобів, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, видатковими накладними, рахунками на оплату, товарно-транспортними накладними.
Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ "ДК Оіл Груп" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.
Стосовно доводів контролюючого органу про те, що зазначення у податкових накладних при придбані товарно-матеріальних цінностей та митних деклараціях при їх реалізації на експорт коду УКТ ЗЕД 1507109000 та 1507101000 унеможливлює ідентифікувати товар (олія соєва), суд зазначає, що код УКТ ЗБД 1507109000 та 1507101000, як і ДСТУ 4534:2006 стосуються товару - олія соєва, а особливості та цілі застосування товару - олія соєва (для виготовлення жирів, майонезу, кормів для тварин тощо) не мають жодного значення для ідентифікації товару, оскільки коди УКТ ЗЕД у податкових накладних та митних декларація вказано вірно.