ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року
м. Київ
справа №820/3666/17
касаційне провадження № К/9901/32121/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 (головуючий суддя - Бершов Г.Є., суддів - Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі у тексті - позивач, платник) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі у тексті - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Управління від 23.08.2017 №130412-1305; визнати протиправними дії Управління щодо нарахування позивачу податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 податковий рік в сумі 11292,49 грн, надіслання (вручення) позивачу податкового повідомлення - рішення від 22.05.2017 №4757108-1302 після 01.07.2017 шляхом вкидання до поштової скрині за її зареєстрованим місцем проживання, недолучення до податкового повідомлення - рішення від 22.05.2017 № 4757108-1302 розрахунку податкового зобов`язання.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив про протиправність прийнятого відповідачем рішення, оскільки, визначення розміру плати за користування земельною ділянкою позивачем здійснювалось у відповідності до умов договору оренди землі, який у подальшому був припинений з 31.07.2014, тому за 2017 рік платнику безпідставно було визначено податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2017 рік.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 30.10.2017 позов задовольнив частково: скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 23.08.2017 №130412-1305. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній судом частині, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки, договір оренди від 01.06.2007, який в розумінні положень статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) є підставою для нарахування орендної плати, припинений з 31.07.2014, тому у Управління були відсутні підстави для нарахування позивачці орендної плати за земельну ділянку за 2017 рік.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 24.01.2018 скасував рішення суду першої інстанції, прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про правомірність визначення контролюючим органом грошового зобов`язання з орендної плати за землю з огляду на порушення платником підпункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), оскільки, позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, яку платнику було надано в оренду, платник не повідомив орендодавця про відмову у поновленні договору оренди і не повернув орендодавцю орендовану земельну ділянку.
Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, подав до суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, доводить, що дія договору оренди земельної ділянки припинилась 31.07.2014, тому у позивача відсутні правові підстави для сплати орендної плати за землю за 2017 рік.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, позивач фактично викладає обставини, з якими він не погоджується та якими він керувався під час подання позову.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просив залишити його без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.03.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.11.2023 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив розгляд справи на у попередньому судовому засіданні на 21.11.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, контролюючим органом на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2017 №4757108-1302, яким позивачу визначено податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік на суму 11292,49 грн.
Листом від 31.07.2017 позивач звернувся до контролюючого органу з проханням надати розрахунок податкового зобов`язання, який мав бути долучений до податкового повідомлення-рішення від 22.05.2017 №4757108-1302 і надати інформацію про те, чому податкове повідомлення-рішення від 22.05.2017 №4757108-1302 було надіслано з порушенням порядку, встановленого абзацом 2 пункту 58.3 статті 58 ПК України та строку, визначеного пунктом 286.5 статті 286 ПК України, а також, чи будуть винні особи притягнуті до дисциплінарної відповідальності за ці порушення.
Управління листом від 30.08.2017 №2296/ФОП/20-40-13-05 надано відповідь на вказане звернення, в якому повідомило, що податкове повідомлення - рішення від 22.05.2017 №4757108-1302 скасоване ним та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.08.2017 №130412-14305, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб у розмірі 7959,57 грн.
Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що позивач зобов`язаний сплачувати орендну плату за землю.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).
Положеннями статей 269, 270 ПК України передбачено, що платниками податку є, зокрема, землекористувачі. Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України).
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (пункт 285.1 статті 285 ПК України).
За правилами абзацу другого пункту 288.1 статті 288 ПК України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 01 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.