ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2023 рокуу справі № 11-395сап21
за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 20 липня 2021 року № 1614/0/15-21"Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 01 березня 2021 року № 497/2дп/15-21 про відмову у притягненні судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження"
19 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просить скасувати рішення ВРП від 20 липня 2021 року № 1614/0/15-21"Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 01 березня 2021року № 497/2дп/15-21 про відмову у притягненні судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження".
02 вересня 2021 року ухвалою Велика Палата Верховного Суду відкрила провадження за цією скаргою, а ухвалою від 08 жовтня 2021 року призначила справу до розгляду.
Після цього, 27 липня 2022 року я заявляла самовідвід у справі, який ухвалою від 28 липня 2022 року Велика Палата Верховного Суду відхилила.
19 жовтня 2023 року ухвалою Великої Палато Верховного Суду мені повторно відмовлено у самовідводі.
09 листопада 2023 року в судовому засіданні під час розгляду справи № 11-395сап21 я заявила про самовідвід, який мотивувала тим, що у 2023 році мені стало відомо, що у 2020 році ОСОБА_1 зняв телепередачу в рубриці "ЧЕСТЬ і НЕ.ЧЕСТЬ тижня", де визнав мене "НЕ.ЧЕСТЬ тижня" як доповідача в цивільній справі № 372/4583/14-ц.
Наголошувала, що оскільки у ОСОБА_1 та у суспільства може виникнути сумнів у моїй небезсторонності, неупередженості та об`єктивності, тому вбачаю, що не можу брати участь у розгляді справи з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки така участь ставить під сумнів незалежність складу суду. Просила заяву про самовідвід задовольнити.
09 листопада 2023 року ухвалою Велика Палата Верховного Суду мою заяву про самовідвід залишила без розгляду.
Ухвала мотивована тим, що 19 жовтня 2023 року Велика Палата Верховного Суду розглянула заяву про самовідвід судді Ситнік О. М., зважила на обставини, які вона навела для відведення її від розгляду справи, зокрема й ті, які суддя повторно послалася в заяві про самовідвід від 09 листопада 2023 року, і не визнала їх достатніми для відведення судді Ситнік О. М. від розгляду цієї справи. Такі обставини дають підстави для того, щоб заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М. залишити без розгляду відповідно до частини третьої статті 39 КАС України, як таку, що повторно подана з тих самих підстав.
09 листопада 2023 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі.
З цією постановою Великої Палати Верховного Суду не погоджуюся, оскільки вважаю, що не мала бути у складі суду, який ухвалював рішення, та відповідно до статті 34 КАС України висловлюю окрему думку.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України; вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.
За змістом пункту 4 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Згідно із частиною сьомою статті 40 КАС України питання про відвід судді Великої Палати не підлягає передачі на розгляд іншому судді та розглядається Великою Палатою.
Відвід (самовідвід) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 03 травня 2007 року у справі "Бочан проти України" закріпив, що ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
У справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algaro v. Spain; постанова від 28 жовтня 1998 року) ЄСПЛ зазначив, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати в людей.
У рішеннях від 09 листопада 2006 року у справі "Білуга проти України" ЄСПЛ наголосив, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри в недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.