ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 511/754/17
провадження № 51-9783 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160390000080, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сімферополя Кримської області, проживаючого без реєстрації у АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 122, п. 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК);
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Одеси, зареєстрованого в цьому АДРЕСА_2, тимчасово проживаючого в АДРЕСА_1, на підставі ст. 89 КК не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 122 КК,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 січня 2018 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 січня 2022 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 січня 2018 року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено:
за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років;
за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 і ОСОБА_10 73 880 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та по 100 000 грн - у рахунок відшкодування моральної шкоди.
За цим же вироком засуджено ОСОБА_8, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він разом із ОСОБА_8 та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, 21 січня 2017 року з 18:30 до 19:30 в кухні будинку АДРЕСА_1 під час сварки на ґрунті особистих неприязних відносин, що раптово виникли в ході розпиття алкогольних напоїв, завдали потерпілому ОСОБА_11 численних ударів кулаками в голову, чим заподіяли останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, після чого всі разом продовжили вживати алкогольні напої.
Надалі в період з 20:00 до 20:30 ОСОБА_7, ОСОБА_8 та особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, повторно вчинили бійку з ОСОБА_11, в ході якої завдали йому значну кількість ударів кулаками та ногами в різні частини тіла, чим заподіяли тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді перелому ребра і численних саден.
Згодом із 20:30 до 02:00 в тому ж місці ОСОБА_7 та особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знову вчинили бійку з ОСОБА_11, під час якої ОСОБА_7 кухонним ножем завдав потерпілому ударів у шию та підборіддя, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, Після цього засуджений та особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, з метою недопущення розголошення потерпілим відомостей про побиття вирішили його вбити.
Реалізуючи спільний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_11, особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, закривала потерпілому рота й носа, а ОСОБА_7 у цей час тримав його для подолання волі до опору, внаслідок чого ОСОБА_11 було спричинено тілесні ушкодження, які обумовили розвиток механічної асфіксії та смерть потерпілого.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2018 року скасовано вирок місцевого суду у частині застосування приписів ч. 5 ст. 72 КК та призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку статей 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 квітня 2019 року скасовано ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2018 року щодо ОСОБА_7 та в порядку ч. 2 ст. 433 КПК щодо ОСОБА_8 і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Підставою для скасування рішення апеляційного суду стало порушення цим судом приписів ст. 35 КПК та Положення про автоматизовану систему документообігу суду 21 серпня 2018 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 січня 2018 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 змінено. Згідно з ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) зараховано у строк покарання ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення з 22 січня 2017 року по 21 серпня 2018 року, а також з 10 квітня 2019 року по 21 грудня 2020 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) зараховано у строк покарання засудженому ОСОБА_8 строк попереднього ув`язнення з 22 січня 2017 року по 31 січня 2018 року.
Виключено з резолютивної частини оскарженого вироку як підставу для звільнення ОСОБА_8 від відбування призначеного судом покарання посилання суду першої інстанції на положення п. "г" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".
Доповнено резолютивну частину оскарженого вироку абзацом "Звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного судом покарання за вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 січня 2018 року на підставі пункту "в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році".
Постановою Верховного Суду від 7 липня 2021 рокузазначену ухвалу апеляційного суду скасовано. Підставами для скасування рішення апеляційного суду стало порушення цим судом положень ст. 419 КПК.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 21 січня 2022 року вирок місцевого суду змінив. На підставі ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) зарахував ОСОБА_7 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 22 січня 2017 року по 21 серпня 2018 року, з 10 квітня 2019 року по 21 грудня 2020 року, а також з 07 липня 2021 року по 21 січня 2022 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. В іншій частині вирок щодо ОСОБА_7 залишений без змін.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить судові рішення щодо нього скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв`язку з відсутністю доказів його винуватості. Крім того, просить зарахувати йому строк попереднього ув`язнення з 22 січня 2017 року по 21 січня 2021 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_7 посилається на те, що:
- суд апеляційної інстанції не виконав вказівок суду касаційної інстанції;
- суд апеляційної інстанції повторно не дослідив доказів на підставі положень ч. 3 ст. 404 КПК, всі його клопотання відхилив, свої рішення належним чином не мотивував, чим порушив його право на захист;
- задоволення клопотання про дослідження піднігтьового вмісту потерпілого ОСОБА_11 та результати цього дослідження, на думку засудженого, могли б змінити висновки судів;
- залишилися невідібраними й недослідженими біологічні зразки ОСОБА_12, що, на його думку, свідчить про неповноту судового та досудового розгляду;
- суд апеляційної інстанції обмежився перерахуванням доказів, на які є посилання у вироку, і загальним формулюванням про правильність висновків суду першої інстанції;
- суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення ст. 72 КК під час зарахування йому строку попереднього ув`язнення у строк відбування покарання.
До початку судового розгляду ОСОБА_7 подав доповнення до касаційної скарги, у яких повторно зазначив про неповноту судового розгляду, необґрунтоване відхилення судами клопотань (про допит експерта, про проведення судово-медичної експертизи піднігтьового вмісту потерпілого тощо). Водночас послався на неврахування судом апеляційної інстанції правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року №13-31кс18, неправильне зарахування йому строку попереднього ув`язнення у строк покараннята на те, що під час перебування в ДУ "Одеський слідчий ізолятор" з 21 січня 2022 по 11 січня 2023 року було порушено його право на умовно-дострокове звільнення і цей період не був зарахований йому як попереднє ув`язнення.
Крім цього, у судовому засіданні ОСОБА_7 заявив клопотання про зарахування на підставі ч. 2 ст. 72 КК строку його перебування у Київському слідчому ізоляторі, куди він був етапований для участі у судових засіданнях суду касаційної інстанції, у строк покарання з розрахунку один день перебування у СІЗО за два дні позбавлення волі.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- засуджений та захисник підтримали вимоги касаційної скарги;
- прокурор просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Частиною 2 ст. 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Оскільки обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 122 КК у касаційній скарзі засуджений не оскаржує, судові рішення в цій частині не перевіряються.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Статтею 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
З урахуванням положень статей 433, 438 КПК не є предметом дослідження Суду доводи в касаційній скарзі засудженого про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
Не є предметом перегляду суду касаційної інстанції і доводи, викладені у доповненнях до касаційної скарги засудженого, у частині незастосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання в період перебування в ДУ "Одеський слідчий ізолятор", оскільки питання, пов`язані з виконанням вироку, вирішуються у порядку, передбаченому розділі VIIІ КПК.
Разом з тим, як убачається з вироку, суд першої інстанції на обґрунтування винуватості ОСОБА_7, крім іншого, послався на показання:
- самого обвинуваченого ОСОБА_7, який визнав, що в день події разом із потерпілим та іншими особами вживав спиртне. При цьому показав, що тілесні ушкодження потерпілому в його присутності заподіював ОСОБА_8 та ОСОБА_13, ОСОБА_12 тілесних ушкоджень потерпілому не завдавав, а також підтвердив алібі ОСОБА_8 щодо його непричетності до вбивства ОСОБА_11 . Пояснював, що його відбитки могли залишитися на ножі, оскільки лише він один готував їжу, але ОСОБА_11 ножем не бив і не знає, хто заподіював йому удари ножем. У нього не було ніяких тілесних ушкоджень, тільки у ОСОБА_8 була пробита нога, але де він її пошкодив, йому не відомо;
- свідка ОСОБА_14 про те, що в день події йому подзвонив ОСОБА_15 та повідомив, що на АДРЕСА_1 сталося вбивство і потрібна його присутність як голови сільської ради. На місці події він був з ОСОБА_16 і ОСОБА_15 . Вони постукали у двері, до них вийшов ОСОБА_7, який на питання, що сталося, нічого не відповів, а закрив двері та вимкнув світло. Труп і сліди крові в той момент вони не бачили. Коли на вулиці очікував оперативну групу, почув голос ОСОБА_13, який сказав, що двоє вже втекли, і вказав напрямок. Про це він телефоном повідомив ОСОБА_15 . По дорозі на вул. Гагаріна вони затримали ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . Після того як приїхала оперативна група, вони разом зайшли до будинку та почали все оглядати. У коридорі будинку лежав труп, якого неможливо було впізнати. Штани на ньому були напівопущені, светр і футболка задерті, голова була вся в крові, на підборідді був надріз, кров була по всьому будинку, а не лише там, де був труп. ОСОБА_18 впізнали тільки по документах. У будинку був безлад, схоже, що відбулася бійка. Сліди крові на порозі були змиті, труп лежав у ковдрі. Також свідок був понятим під час огляду місця події, ніяких зауважень від учасників указаної слідчої дії не надходило;
- свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_15, які у цілому дали аналогічні до показань свідка ОСОБА_14 свідчення;
- свідка ОСОБА_12 про те, що в день події він разом із ОСОБА_7 і братами ОСОБА_17 вживав алкоголь. Пізніше до них приєднався потерпілий. У ніч з 21 на 22 січня 2017 року після 24:00 він прокинувся від крику. Коли вийшов на кухню, то побачив бійку між ОСОБА_7 і потерпілим, при цьому останній лежав на спині та закривав обличчя руками, а ОСОБА_7 сидів на ньому з ножем у руках. Потерпілий був у крові, кричав і просив про допомогу. Він підбіг до них, намагаючись захистити ОСОБА_18 та забрати ніж у ОСОБА_7 . Останній його відштовхнув, і він упав. У цей час з іншої кімнати вийшов ОСОБА_13 . Свідок попросив його заспокоїти ОСОБА_19, на що той відповів: "Добре", і сказав йому йти відпочивати. Свідок випив стакан горілки та пішов спати, коли ліг, то закрив голову подушкою, оскільки крики продовжувалися - ОСОБА_18 просив про допомогу. Вранці ОСОБА_13 розбудив його і сказав, що ОСОБА_18 помер, а біля будинку збираються люді, сказав залишити будинок через заднє вікно, що він і зробив. Вони з ОСОБА_7 пішли за ОСОБА_8, який був у своєї дівчини. Як стверджував свідок, він бачив, що лише ОСОБА_7 завдавав ОСОБА_18 удари, при цьому в будинку, крім ОСОБА_7, був тільки ОСОБА_13 . Вранці, коли він прокинувся і побачив труп ОСОБА_18, у будинку були лише він, ОСОБА_7 та ОСОБА_13 . Свідок наполягав, що весь час спав і не бачив, хто вбивав ОСОБА_11 ;
- свідка ОСОБА_20, яка була дівчиною обвинуваченого ОСОБА_8, про те, що того дня останній прийшов до неї близько 20:00, на його руках була кров, він був дуже п`яний, руки помив у мисці з водою. На її запитання, звідкіля кров, відповів, що потім вона про все дізнається. Свідок зрозуміла, що він когось вдарив в обличчя. Надалі він ліг спати та просив його не будити. Приблизно в період з 20:30 до 21:00 прийшов ОСОБА_7, просив покликати ОСОБА_8 . На руках та речах ОСОБА_7, котрий також був дуже п`яним, вона бачила кров. Чула, як останній розповідав ОСОБА_21, що вони "його" вбили і запхнули кочергу в задній прохід, а ще він познущався над ним та сказав, що забрав у нього гроші. При цьому хлопці посміхалися. Розмову свідок чула дуже добре, оскільки була від ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на незначній відстані, а вони її не бачили. ОСОБА_7 теж мив у них руки, але вже після розмови з ОСОБА_8 . Це також бачила її мати. ОСОБА_7 був у них близько 30 хвилин. Надалі вони з ОСОБА_21 пішли, а останній повернувся десь через 30 хвилин і ліг спати, руки вже не мив, мав при собі гроші. Вказувала, що їй відомо, що ОСОБА_7 постійно ходив із ножем, часто вживав алкоголь, був різкий та жорстокий;