ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 161/17963/21
провадження № 51-3873 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_6 на вирок Волинського апеляційного суду від 28 березня 2023 року стосовно ОСОБА_7 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021030580001906 від 01 серпня 2021 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луцька, Волинська область, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 січня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 завдану моральну шкоду в розмірі 70 000 грн та витрати пов`язані з наданням правової допомоги, у розмірі 10 000 грн.
Вирішено питання щодо інших цивільних позовів, процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення у провадженні.
За встановлених судом фактичних обставин, які детально викладено у вироку,01 серпня 2021 року близько 5 години ОСОБА_7, керуючи автомобілем марки BMW 320D, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись дорогою сполученням Львів - Радехів - Луцьк зі сторони м. Львова в напрямку м. Луцька Волинської області, на відстані 231 м від інформаційно-вказівного знака 5.46 Правил дорожнього руху, порушив вимоги пп. "б" п. 2.3., пунктів 10.1, 12.1, пп. "в" п.14.2 Правил дорожнього руху допустив зіткнення з автомобілем марки Renault Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок чого ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 отримали тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_12 - тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Волинський апеляційний суд вироком від 28 березня 2023 року апеляційну скаргу прокурора та потерпілого ОСОБА_6 задовольнив частково, вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 січня 2023 року в частині призначення додаткового покарання скасував, ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_7 призначив додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки, вирок у частині вирішення цивільного позову ОСОБА_6 змінив та збільшив розмір відшкодування ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 моральної шкоди до 200 000 грн.
Виклав у новій редакції мотивувальну частину вироку суду першої інстанції щодо вирішення питання про стягнення витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги й доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданих касаційних скаргах прокурор ОСОБА_8 і потерпілий ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м`якості, просять скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи доводи, викладені ними в касаційних скаргах, зазначають, що апеляційний суд:
- рішення в частині застосування до ОСОБА_7 приписів ст. 75 КК України належним чином не мотивував;
- не звернув уваги на те, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, внаслідок грубого порушення ним Правил дорожнього руху постраждали п`ятеро осіб, з яких четверо отримали тяжкі тілесні ушкодження;
- не врахував думки потерпілих у частині призначеного ОСОБА_7 покарання.
Крім того, у касаційній скарзі прокурор також посилається на те, що:
- ОСОБА_7 не вжив заходів для відшкодування потерпілим завданих збитків, а наведені у вироку суду дані, що характеризують його особу, не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення;
- суд апеляційної інстанції не звернув уваги на практику Верховного Суду та безпідставно врахував наявність щирого каяття з боку ОСОБА_7 ;
- апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції, зокрема, в частині призначення додаткового покарання та одночасно змінив його в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_13, чим порушив приписи ст. 407 КПК України;
- вирок апеляційного суду є невмотивованим і не відповідає вимогам статей 370, 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Також у касаційній скарзі потерпілий наголошує, що:
- думка потерпілих у справі в частині, яка стосується призначення ОСОБА_7 покарання, для суду не є вирішальною, разом з тим зазначає, що засудженому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
- застосовуючи до ОСОБА_7 приписи ст. 75 КК України, суди неповністю врахували, зокрема, ступінь суспільної небезпеки, обставини вчиненого ним правопорушення, а також думку потерпілого ОСОБА_13 .
Заперечень на касаційну скаргу до Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 частково підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8, вважав необґрунтованими її доводи, зокрема, в частині невідповідності ухвали апеляційного суду вимогам ст. 407 КПК України. Касаційну скаргу потерпілого підтримав, просив скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Потерпілий ОСОБА_6 підтримав подані касаційні скарги та просив їх задовольнити.
Засуджений ОСОБА_7 просив касаційні скарги залишити без задоволення, а вирок апеляційного - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У цьому провадженні висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікація дій засудженого в касаційному порядку не оспорюються. Під час розгляду кримінального провадження суд першої інстанції відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обстави, які ніким не оспорюються.
За приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Як визначено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Частиною 2 ст. 420 КПК України регламентовано, що вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Отже, вирок апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, як це передбачено ст. 370 КПК України, а його зміст має відповідати вимогам ст. 374 цього Кодексу.
Втім суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 цих вимог не дотримався.
Так, оцінюючи обґрунтованість доводів касаційних скарг прокурора ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_6 щодо невмотивованості рішення суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Приписами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
За змістом ст. 75 КК України рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Вирішення цього питання належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.