ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 593/270/22
провадження № 61-9578св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Костіва О. З.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи - підприємця (далі - ФОП). ОСОБА_2 про скасування наказу, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що вона 16 грудня 2020 року була прийнята ФОП ОСОБА_2 на роботу на посаду продавця продовольчих товарів у магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований на АДРЕСА_1 .
Зазначала, що наприкінці грудня 2021 року відповідач повідомила їй по телефону, що вона з 08 жовтня 2021 року звільнена з роботи через прогули і видано наказ від 12 жовтня 2021 року № 22 про її звільнення з 08 жовтня 2021 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позивач вважала, що таке звільнення є незаконним. 29 грудня 2021 року вона звернулася на урядову "гарячу лінію" та повідомила про те, що її звільнено під час перебування на лікуванні і не виплачено допомогу з тимчасової непрацездатності, не здійснено розрахунку при звільненні з роботи, не видано трудової книжки та про інші порушення трудового законодавства. За результатами розгляду даного повідомлення управлінням держпраці в Тернопільській області було проведено перевірку та виявлено ряд порушень і видано припис про усунення виявлених недоліків. Перевіркою було встановлено, що на час її проведення вона не отримала примірника наказу про її звільнення з ініціативи роботодавця і не була з ним ознайомлена, не отримала остаточного розрахунку. Також, зазначалося, що на час здійснення перевірки роботодавець надала акти від 11 жовтня 2021 року та від 12 жовтня 2021 року про її відсутність на робочому місці впродовж 8-ми годин без поважних причин.
У лютому 2022 року вона звернулася до відповідача із заявою про надання їй наказів про прийняття та звільнення з роботи, довідки про її дохід та трудової книжки і такі документи, окрім трудової книжки, їй були надані.
Вважала, що її звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним та безпідставним, оскільки вона звільнена 08 жовтня 2021 року, проте цього дня вона була на роботі і виконувала покладені на неї обов`язки. Вказала, що 11 та 12 жовтня 2021 року вона не допускала прогулу, оскільки причини відсутності на роботі були поважними, так як у вказаний період вона хворіла на коронавірус і про це повідомляла відповідача телефоном.
Вказувала, що незаконними діями відповідача їй завдано моральну шкоду.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд: скасувати наказ ФОП ОСОБА_2 від 12 жовтня 2021 року № 22 про її звільнення з посади продавця роздрібної торгівлі на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України; поновити її на посаді продавця роздрібної торгівлі; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 08 жовтня 2021 року до дати прийняття судового рішення у сумі 52 906,24 грн; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь 20 000 грн моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 24 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 11 жовтня 2021 року давали відповідачу достатньо законних підстав для припинення трудових відносин із нею та видачі наказу про звільнення. Позивач без поважних причин була відсутньою на роботі 11 та 12 жовтня 2021 року, оскільки листок непрацездатності їй було відкрито 18 жовтня 2021 року, ПЛР-тест на виявлення вірусу вона здавала 12 жовтня 2021 року. Крім того, суд вважав, що заявлений ОСОБА_1 позов подано із пропуском строку позовної давності.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 24 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 24 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано наказ суб`єкта господарювання фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 від 12 жовтня 2021 року № 22 про звільнення ОСОБА_1 з роботи.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді продавця роздрібної торгівлі у магазині "До столу".
Стягнуто із суб`єкта господарювання фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток час вимушеного прогулу з 09 жовтня 2021 року до 24 травня 2023 року у розмірі 118 794,66 грн за вирахуванням сум податків та зборів та 3 000 грн моральної шкоди.
Постанову суду апеляційної інстанції в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку у розмірі 6 020 грн допущено до негайного виконання.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 11 та 12 жовтня 2021 року з поважних причин, оскільки в неї була підозра на COVID-19, а наявність хвороби підтверджено відповідним тестом 12 жовтня 2021 року. При цьому, ОСОБА_1 довела, що попереджала роботодавця про незадовільний стан здоров`я.
Оскільки звільнення було незаконним, то позивачу слід виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, який обчислено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Внаслідок незаконного звільнення позивача з роботи, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 3 000 грн, з урахуванням принципів виваженості, розумності та справедливості.
При цьому, строк на звернення до суду позивачем не пропущено, оскільки такий було продовжено на час карантину, введеного у зв`язку з пандемією коронавіруса відповідно до глави ХІХ Прикінцевих положень КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2023 року до Верховного Суду, ФОП ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 травня 2023 року скасувати й залишити в силі рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 24 січня 2023 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що звільнення позивача відбулося незаконно. Вважає, що суд безпідставно взяв до уваги скріншоти переписки сторін у месенджері Viber, оскільки це є неналежним та недопустимим доказом.
Посилається на неврахування апеляційним судом раніше прийнятих постанов Верховного Суду у подібних справах.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними, не спростовують правильності вирішення апеляційним судом спору, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
15 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ФОП ОСОБА_2 14 грудня 2020 року прийняла ОСОБА_1 на роботу продавцем продовольчих товарів з 16 грудня 2020 року, видавши наказ від 14 грудня 2020 року № 21.
11 жовтня 2021 року у місті Бережани, ФОП ОСОБА_2 у присутності ОСОБА_3, було складено Акт № 1 про відсутність працівника на робочому місці, а саме: працівник ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 11 жовтня 2021 року впродовж 8 годин без поважної причини. Працівник відмовилась пояснювати свою відсутність на робочому місці. Зміст цього акту підтверджується ОСОБА_4 та підписаний ФОП ОСОБА_2
12 жовтня 2021 року було складено аналогічний акт.
Згідно з наказом ФОП ОСОБА_2 № 22 про припинення трудового договору (контракту) від 12 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 з 08 жовтня 2021 року звільнено з посади продавця роздрібної торгівлі магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1", по причині відсутності працівника на робочому місці (акт № 2 від 12 жовтня 2021 року) на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КзпП України.
З огляду на зміст переписки у месенджері Viber позивач 10 листопада 2021 року повідомила відповідача про те, що погано себе почуває та лежить вдома хвора, якщо до ранку їй не буде легше то вона піде здавати тест на COVID. ОСОБА_1 зазначила, що наступного ранку повідомить відповідача з приводу указаних обставин. 11 жовтня 2021 року у переписці, позивач повідомила відповідача, що її не буде після обіду, а результати тесту будуть "завтра після обіду", тобто 12 жовтня 2021 року.
12 жовтня 2021 року позивач повідомила ФОП ОСОБА_2 про те, що у неї позитивний тест на COVID.
Зі змісту копії виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 2822 видно, що ОСОБА_1 повідомляла, що вважає себе хворою з 10 жовтня 2021 року. Зазначала, що захворювання розпочалося гостро з появи сухого кашлю, підвищеної температури тіла до 37,5 С, закладеності носа та горла. Зазначено, що за допомогою зверталася до сімейного лікаря, лікувалася симптоматично. 12 жовтня 2021 року хворій було взято мазок із носа та горла на виявлення фрагментів вірусу SARS - COVD методом ПЛР. Результат № 212780 - виявлено.
Із виписки видно, що ОСОБА_1 було проведено лікування та зазначено, що у відносно задовільному стані з покращенням пацієнтка виписується додому. Сформовано листок непрацездатності з 18 жовтня 2021 року до 25 жовтня 2021 року.
29 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася на Урядову "гарячу лінію" та повідомила про те, що її звільнено під час перебування на лікуванні, і про те, що їй не виплачено допомогу з тимчасової непрацездатності, не здійснено розрахунку при звільненні з посади, не видано трудової книжки та про інші порушення трудового законодавства За результатами розгляду даного повідомлення управлінням держпраці у Тернопільській області було негайно проведено перевірку та виявлено ряд порушень і видано припис про усунення виявлених недоліків, а також складено протокол від 29 грудня 2021 року № ТР 6228/144/АВ/П/ПТ про адміністративне правопорушення за ознаками частини першої статті 41 КУпАП.
Постановою Бережанського районного суду від 08 квітня 2022 року закрито провадження відносно ОСОБА_2 за частиною першою статті 41 КУпАП на підставі частини другої статті 38 КУпАП та частини сьомої статті 247 КУпАП, за закінченням строків протягом яких може бути накладено адміністративне стягнення.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду