ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 521/19849/20
провадження № 61-1823св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп",
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда (Ковальська) Ірина Вікторівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана адвокатом Поповим Михайлом Сергійовичем, на заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 27 січня 2022 року у складі судді Маркарової С. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" (далі - ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп"), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда (Ковальська) І. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позов обґрунтований тим, що 18 грудня 2007 року ОСОБА_2 (чоловік позивачки) за життя уклав з Акціонерним товариством "УкрСиббанк" (далі -
АТ УкрСиббанк") кредитний договір № 11270930000. За умовами вказаного договору він отримав кредит у розмірі 80 000,00 дол. США зі сплатою за користування кредитом 13,90 % річних.
Виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечене договором іпотеки від 18 грудня 2007 року, за умовами якого в іпотеку передано квартиру
АДРЕСА_1 .
11 червня 2013 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда І. В. вчинила виконавчий напис № 1391, яким на користь
ПАТ "Дельта Банк" як правонаступника первісного кредитора в рахунок сплати заборгованості за договором кредиту звернено стягнення на іпотечне майно.
Постановою державного виконавця Першого Малиновського ВДВС м. Одеси від 19 січня 2018 року відкрито виконавче провадження № 55592064.
На час звернення з позовом до суду ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп"
є правонаступником первісного стягувача за відповідними договорами.
Позивачка стверджувала, що спірний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус вчинила його з порушенням норм закону, а саме: нотаріусу не надано оригіналу нотаріально посвідченого договору, документів
на підтвердження безспірності заборгованості боржника. Також вказувала, що їй не направлялась вимога про усунення порушень.
Крім того, приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису помилково застосувала норму Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, яка не підлягала застосуванню.
ОСОБА_1 просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 1391, вчинений 11 червня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В., про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 27 січня
2022 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що нотаріус досліджувала договір про надання споживчого кредиту від 18 грудня 2007 року, договір іпотеки від
18 грудня 2007 року, договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором від 08 грудня 2011 року, акт приймання-передачі документації до договору. Нотаріус встановила строк стягнення заборгованості з 19 грудня
2011 року до 24 травня 2013 року, що узгоджується з нормами статті 88 Закону України "Про нотаріат". Розмір заборгованості становить 869 748,06 грн. Водночас позивачка під час розгляду справи не надала доказів, що така заборгованість не є безспірною.
Докази, витребувані ухвалою суду на підтвердження направлення позивачці повідомлення про порушення кредитних зобов`язань, нотаріус не надала
з об`єктивних причин, оскільки такі докази знищені за строком зберігання
у встановленому законом порядку.
Суд першої інстанції вказав, що ухвала Біляївського районного суду Одеської області від 09 грудня 2013 року у справі № 496/3218/13 за позовом ПАТ "Дельта Банк" (правонаступник АТ "УкрСиббанк") до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором не є належним доказом
у справі, оскільки відповідно до її змісту банк звернувся до суду з позовом
02 липня 2013 року, тобто після вчинення оспорюваного виконавчого напису від 11 червня 2013 року.
Таким чином, позивачка не надала належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів на обґрунтування своїх вимог. Тому позовні вимоги ОСОБА_1
є необґрунтованими та безпідставними.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 27 січня
2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що позивачка не надала доказів на підтвердження виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 18 грудня 2007 року № 11270930000 та не спростувала безспірності заборгованості за цим договором на момент вчинення виконавчого напису від 11 червня 2013 року.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги довідку ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп"
від 29 вересня 2020 року про відсутність заборгованості станом на 29 вересня 2020 року, яка додана до апеляційної скарги, оскільки позивачка не довела неможливості її подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від неї. Крім того, вказана довідка не доводить факт відсутності заборгованості за кредитним договором станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, який вчинений за інший період, ніж той, що зазначений у довідці, та не спростовує розмір наявної заборгованості, зазначений нотаріусом. Отже, позивачка у встановленому законом порядку не спростувала належними
і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед відповідачем за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення.
Доводи ОСОБА_1 про те, що суд не навів у оскаржуваному рішенні обставин та висновків з посиланням на докази, які свідчили б про те, що приватний нотаріус, який вчиняв оскаржуваний виконавчий напис, мав у наявності всі необхідні документи для його вчинення, визначені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а також не перевірив та не навів висновків стосовно дотримання іпотекодержателем норм законодавства щодо надіслання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушень, апеляційний суд не взяв до уваги, оскільки згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України обов`язок доказування цих обставин покладається на сторони. При цьому позивачка не надала належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Апеляційний суд зауважив, що суд першої інстанції сприяв позивачці в реалізації її прав, зокрема ухвалою суду від 20 травня 2021 року витребував у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди (Ковальської) І. В. документи, які стали підставою для вчинення оспорюваного напису. Проте листом приватного нотаріуса від 07 жовтня 2021 року повідомлено,
що документи, на підставі яких 11 червня 2013 року вчинено напис № 1391, знищено. За таких обставин витребувані судом документи, які були підставою для вчинення оспорюваного напису, отримати неможливо. Тому суд виходив із презумпції правомірності нотаріальної дії.
Аргументи учасників справи
У січні 2023 року представник ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду
з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
позивачка на підставі договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 25 вересня 2020 року сплатила ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" заборгованість у загальному розмірі 43 000,00 дол. США, що є удвічі меншою, ніж та, яка зазначена у виконавчому написі.Суд апеляційної інстанції також не взяв до уваги доводи позивачки про погашення кредитної заборгованості, не надав належної оцінки відповідним доказам, зокрема, довідці ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" про відсутність заборгованості від 29 вересня 2020 року № 562/0920;
під час розгляду справи не було доведено, що позивачці надсилалась вимога про усунення порушень. Тому суди попередніх інстанцій зробили безпідставний висновок про відмову в задоволенні позову, оскільки відсутність належних та допустимих доказів направлення позивачці вимоги про усунення порушень є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню;
позивачка, звертаючись до суду, посилалася не лише на відсутність безспірності заборгованості, а й на порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису. Приватний нотаріус Паракуда І. В. вчинила виконавчий напис, застосувавши пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", проте застосуванню підлягав пункт 1-1 цієї постанови. Тобто виконавчий напис вчинений з порушенням норм законодавства, оскільки нотаріус під час його вчинення застосував не ту норму матеріального права; для вчинення виконавчого напису ПАТ "Дельта Банк" надало та приватний нотаріус отримала інший перелік документів, що є порушенням норм законодавства.
Це є окремою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню;
у спірному виконавчому написі не вказано, на підставі яких документів його вчинено, він містить лише посилання на розрахунки заборгованості. Це свідчить про те, що при вчиненні напису нотаріус не отримувала від ПАТ "Дельта Банк" первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), а розрахунки заборгованості не є первинними документами;
з метою з`ясування всіх обставин справи суд задовольнив клопотання позивачки та витребував у приватного нотаріуса Паракуди І. В. належним чином посвідчені копії документів, на підставі яких вчинено оскаржуваний виконавчий напис. Проте зазначена ухвала суду не була виконана, оскільки до суду не надано відповідних документів.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження і витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження представник ОСОБА_1 зазначає пункт
1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку), а також пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржене з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 18 грудня 2007 року між ОСОБА_2 (чоловіком позивачки) і АТ "УкрСиббанк" укладено кредитний договір № 11270930000,
за умовами якого він отримав кредит у розмірі 80 000,00 дол. США зі сплатою 13,90 % річних.
Виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором було забезпечено договором іпотеки від 18 грудня 2007 року № 3206, за умовами якого позивачка ОСОБА_1 є майновим поручителем.
Іпотечним майном є квартира АДРЕСА_1, яка є власністю позивачки згідно з рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2007 року.
Відповідно до пункту 4.1 іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання боржника, що забезпечено іпотекою за цим договором.
Згідно з пунктом 4.2 договору іпотеки звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України "Про іпотеку"; з інших передбачених законодавством України підстав.
11 червня 2013 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда І. В. вчинила виконавчий напис № 1391, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 . Виконавчий напис вчинено на підставі договору про надання споживчого кредиту від 18 грудня 2007 року, договору іпотеки від 18 грудня 2007 року, договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором від 08 грудня 2011 року, акта приймання-передачі документації. Зазначено строк, за який проводиться стягнення: з 19 грудня 2011 року до 24 травня 2013 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ "Дельта Банк" на суму 869 748,06 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом становить 67 507,16 дол. США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 539 584,73 грн; сума заборгованості за відсотками - 41 306,56 дол. США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 330 163,33 грн.
19 січня 2018 року постановою державного виконавця Першого Малиновського ВДВС м. Одеси відкрито виконавче провадження № 55592064.
19 січня 2018 року постановою старшого державного виконавця Першого Малиновського ВДВС м. Одеса при примусовому виконанні виконавчого
напису приватного нотаріуса від 11 червня 2013 року арештовано майно
ОСОБА_1 .
За договором купівлі-продажу прав вимоги від 15 листопада 2019 року
ПАТ "Дельта Банк" передало право вимоги за іпотечним договором від 18 грудня 2007 року ТОВ "Укрдебет Плюс".
Згідно з договором факторингу від 25 вересня 2020 року № 2224576
ТОВ "Укрдебет Плюс" передало ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" право
вимоги за кредитним договором, а також за договором іпотеки від 18 грудня 2007 року.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках
і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від
22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України "Про нотаріат" та главі 16 розділу ІІ Порядку.
Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У статті 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.