ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 755/4666/22
провадження № 61-4935св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України,
розглянуву порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України, яка підписана представником Процом Андрієм Володимировичем, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року у складі судді Слободянюк А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про стягнення боргу за договором страхування.
Позов мотивований тим, що 26 червня 2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу "ГАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1 та транспортного засобу "НІСАН", д. н. з. НОМЕР_2, який належить позивачу.
Внаслідок ДТП пошкоджено належний позивачу транспортний засіб "НІСАН", д. н. з. НОМЕР_2 .
Цивільно-правова відповідальність винного у даній ДТП водія транспортного засобу "ГАЗ" д. н. з. НОМЕР_1 на момент ДТП була забезпечена на підставі договору обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № АІ/5547852 ПрАТ "СК Україна". Розмір завданого збитку позивачу становив 37 875,36 грн.
20 серпня 2015 року подано заяву до ПрАТ "СК Україна" про виплату страхового відшкодування.
У строк, визначений пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV) ПрАТ "СК Україна" не здійснило виплату страхового відшкодування.
Крім обов`язку виплатити страхове відшкодування, з 18 листопада 2015 року у ПрАТ "СК Україна" також виник обов`язок виплачувати позивачу пеню, передбачену пунктом 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV, інфляційних втрат та 3 % річних у порядку статті 625 ЦК України.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року (справа № 753/5369/16-ц) стягнуто з ПрАТ "СК Україна" страхову суму у розмірі 37 375,36 грн та судові витрати, пов`язані з проведенням авто-товарознавчого дослідження та сплатою судового збору.
02 березня 2018 року Господарським судом м. Києва порушено справу про банкрутство ПрАТ "СК Україна".
17 липня 2019 року прийнято рішення про ліквідацію ПрАТ "СК Україна".
26 листопада 2019 року позивач подав до МТСБУ заяву про виконання зобов`язання за договором страхування.
В подальшому відповідно до статті 35 Закон № 1961-IV за договором про обов`язкове страхування було частково здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 37 600,00 грн.
19 січня 2022 року позивач подав заяву до МТСБУ, у якій просив виконати зобов`язання за договором страхування, а саме, здійснити виплату інфляційних витрат, 3 % річних та пені.
21 січня 2022 року МТСБУ повідомило позивачу про те, що Законом 1961-IV не передбачено покладення на МТСБУ обов`язкувиконувати інші зобов`язання неплатоспроможного страховика.
Позивач просив стягнути з МТСБУ на його користь грошові кошти у розмірі 42 126,58 грн, які складаються з: інфляційних втрат у розмірі 12 045,02 грн, 3% річних - 2 603,00 грн та пені - 27 478,56 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року, позов ОСОБА_1 до МТСБУ про стягнення заборгованості за договором страхування, задоволено частково.
Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 14 648,02 грн, судовий збір в сумі 345,05 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
наявні правові підстави для стягнення з відповідача МТСБУ на користь позивача ОСОБА_1 сум інфляційних втрат у розмірі 12 045,02 грн та 3 % річних у розмірі 2 603,00 грн, оскільки страховик ПрАТ "СК "Україна" після настання страхового випадку у встановлений законом строк не виконав зобов`язання щодо здійснення страхової виплати на користь позивача/страхувальника, таким чином допустив прострочення грошового зобов`язанням, внаслідок чого на суму цього зобов`язання страховиком нараховуються суми, передбачені законом і договором страхування, зокрема, 3 % річних, інфляційні втрати (правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20 липня 2020 року у справі № 910/14293/19, в постанові від 30 січня 2018 року у справі № 910/17993/15);
з урахуванням того, що ПрАТ "СК "Україна" на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 17 липня 2019 року у справі № 910/842/18 ліквідовано та недостатньо коштів та майна ліквідованого страховика, відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV, обов`язок виконання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності прийняло на себе МТСБУ, яке не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика ПрАТ "СК "Україна", що допустив прострочення виплати позивачу ОСОБА_1 сум страхового відшкодування, встановлених законом (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) - 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування є невід`ємною (складовою) частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду України від 20 липня 2020 року у справі № 910/14293/19);
правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням. Тож у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов`язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов`язку у МТСБУ щодо виконання зобов`язань ліквідованого страховика;
з урахуванням положень підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, обов`язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування тієї обставини, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв`язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси. Відтак право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково вважав відповідач;
оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 липня 2019 року у справі № 910/842/18 встановлено факт ліквідації ПрАТ "СК "Україна", тому саме 17 липня 2019 року є початком перебігу строку позовної давності, що свідчить про звернення позивача з позовом до МТСБУ 09 червня 2022 року в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат - в межах такого строку. Проте з пропуском річного строку позовної давності в частині стягнення пені. Тому слід задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 2 603,00 грн та інфляційних втрат у сумі 12 045,02 грн за період прострочення з 18 листопада 2015 року по 01 березня 2018 року в межах заявлених позивачем вимог. Водночас, слід відмовити у задоволенні стягнення пені у зв`язку з пропуском позовної давності, про що просив відповідач.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2023 року МТСБУ подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Процом А. В., на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
при прийнятті рішень суди керувалися постановою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року у справі № 910/14293/19, у якій, на думку відповідача, висновок Верховного Суду не відповідає доктринальним підходам до тлумачення норм права, внаслідок чого Верховним Судом було невірно застосовано норми статті 20.3 та статті 41 Закону № 1961-IVУкраїни;
МТСБУ не є учасником деліктного правопорушення, не є учасником цивільно-правових відносин, не є правонаступником ПрАТ "СК "Україна" ні відповідно до судового рішення у справі № 910/842/18, ні загальних норм цивільного законодавства;
оскільки Закон № 1961-IVта статут МТСБУ не містять вимог про виконання МТСБУ обов`язку страховика зі сплати сум пені, 3 % річних, інфляційних втрат за прострочення останнім виплати страхового відшкодування страховиком, то з огляду на статті 96, 999 ЦК України та пункту 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV, відповідальність за яких покладається саме на страховика-порушника. До вимог кредиторів зі сплати таких сум за зобов`язаннями страховика-банкрута мають застосувати положення Кодексу України з процедур банкрутства на загальних підставах, або Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного на час ліквідації ПрАТ "СК "Україна");
гарантійні функції МТСБУ України щодо виконання зобов`язання страховою компанії, що визнана банкрутом та/або ліквідована, визначені у підпункті ґ) пункту 41.1. статті 41 та у підпункті а) пункту 41.2. статті 41 Закону № 1961-IVі завданням МТСБУ;
відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними;
завданням МТСБУ є саме відшкодування шкоди.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 755/4666/22, витребувано справу з суду першої інстанції.
У травні 2023 року матеріали цивільної справи № 755/4666/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року відмовлено МТСБУ у задоволенні клопотання про касаційний розгляд справи за участю сторін; справу № 755/4666/22 призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 09 травня 2023 рокузазначено, що справа № 755/4666/22 є малозначною у силу вимог закону. МТСБУ зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідає єдиній правозастосовчій практиці.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що вона може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Особа, яка подає касаційну скаргу, зазначає, що суди не врахували правового висновку Верховного Суду, а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.