ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 564/2853/21
провадження № 61-4893св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Волинський військовий лісгосп",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2022 року в складі судді Грипіч Л. А. та постанову Рівненської апеляційного суду від 14 березня 2023 року в складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного підприємства "Костопільський військовий лісгосп" (далі - ДП "Костопільський військовий лісгосп"), правонаступником якого є Державне підприємство "Волинський військовий лісгосп" (далі - ДП "Волинський військовий лісгосп"), та просив визнати незаконним накази про його звільнення № 59 та № 113-к від 15 вересня 2021 року та зобов`язати відповідача оплатити час вимушеного прогулу, внести зміни в його трудову книжку.
Позов мотивував тим, що з 01 жовтня 2019 року працював на посаді майстра лісу ДП "Костопільський військовий лісгосп".
Наказами голови комісії з реорганізації ДП "Костопільський війський лісгосп" С. Панасюка № 59 та № 113-к від 15 вересня 2021 року його звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин.
Вважав ці накази незаконними, оскільки голова комісії з реорганізації С. Панасюк не є керівником і власником ДП "Костопільський військовий лісгосп", тому не мав повноважень його звільняти.
Крім того, будь-яких прогулів він не вчиняв, з огляду на те, що з 22 червня 2021 року по 23 жовтня 2021 року хворів та перебував на лікуванні. До того ж звільнення в період тимчасової непрацездатності є недопустимим.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Рівненської апеляційного суду від 14 березня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що звільнення позивача проведено відповідачем з дотриманням вимог закону.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2022 року та постанову Рівненської апеляційного суду від 14 березня 2023 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм прав без урахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року в справі № 757/42264/16-ц; судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Зокрема не врахували, що він був звільнений в період тимчасової непрацездатності, що підтверджується відповідним електронним листком. Обов`язку працівника надавати такий листок роботодавцю не передбачено. Жодних пояснень щодо причин відсутності на роботі відповідач у нього не відбирав.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
09 червня 2023 року справа № 564/2853/21 надійшла до Верховного Суду.
Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
З 01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 працював на посаді майстра лісу в ДП "Костопільський військовий лісгосп".
Наказом ДП "Костопільський військовий лісгосп" № 59 від 15 вересня 2021 року робочі дні неявки позивача на роботу з 18 червня 2021 року визнано прогулом та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. Наказом відповідача від 28 лютого 2023 року вказаний наказ скасований.
Наказом ДП "Костопільський військовий лісгосп" № 113-к від 15 вересня 2021 року звільнено ОСОБА_1 15 вересня 2021 року за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Підстави звільнення: рапорти помічника лісничого Майструка А. П. про відсутність на роботі майстра лісу ОСОБА_1 від 16 серпня 2021 року та від 07 вересня 2021 року; накази про створення комісії для проведення службового розслідування від 16 серпня 2021 року та від 07 вересня 2021 року; акти проведення службового розслідування від 16 серпня 2021 року та від 07 вересня 2021 року; протокол засідання профспілкового комітету № 4 від 06 вересня 2021 року.
Згідно з цими актами проведення службового розслідування, позивач з 18 червня 2021 року був відсутній на роботі. З метою з`ясування причин його відсутності, комісія, яка проводила службове розслідування, виїздила за місцем його проживання, однак позивач був відсутній. У телефонній розмові ОСОБА_1 пояснив свою відсутність на роботі перебуванням на лікуванні, однак жодних підтверджуючих документів не надав, найменування медичного закладу, у якому він перебуває на лікуванні, повідомити відмовився.
У суді першої інстанції ОСОБА_1 надав копії листків непрацездатності серії АДШ № 669963, АЛД № 675065, відповідно до яких він перебував на стаціонарному лікуванні з 16 серпня 2021 року по 27 серпня 2021 року та з 30 серпня 2021 року по 10 вересня 2021 року.
Також позивач надав довідку Комунального некомерційного підприємства "Гощанська багатопрофільна лікарня" від 11 травня 2022 року № 412/01-11, згідно з якою він перебував на стаціонарному лікуванні з 13 вересня 2021 року по 23 вересня 2021 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
Частиною третьою статті 149 КЗпП України визначено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
За приписами пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.