Постанова
Іменем України
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 204/5103/21
провадження № 61-7279св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Коротенка Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Крата В. І., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2023 року у складі судді Черкез Д. Л. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Гапонова А. В., Максюти Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
У липні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 30 серпня 2006 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNK0GK00000111, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у розмірі 27 600 доларів США на строк до 27 серпня 2021 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № DNK0GK00000111-2 від 30 серпня 2006 року, а з поручителем ОСОБА_3 - договір поруки № DNK0GK00000111 від 30 серпня 2006 року.
У порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконував, заборгованість за кредитом у встановленому договором порядку та строки не погашав.
У зв`язку із цим, станом на 02 червня 2021 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість перед банком у розмірі 50 094,78 доларів США, яка складається із: 13 981,65 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом (тіло кредиту); 14 266,83 доларів США - заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 3 342,78 доларів США - заборгованості по комісії за користування кредитом; 18 503,52 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Позивач вказував, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення усієї суми заборгованості, тому кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника повернення будь-якої частини суми заборгованості за кредитом.
На адресу відповідачів було направлено письмову вимогу від 07 червня 2021 року із зазначенням невиконаних зобов`язань за кредитним договором № DNK0GK00000111 від 30 серпня 2006 року, однак указана вимога залишилась без задоволення.
Посилаючись на викладені обставини та збільшивши розмір позовних вимог, банк просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором станом на 02 лютого 2022 року у загальному розмірі 49 748,99 доларів США, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом (тіло кредиту) - 13 981,65 доларів США; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 13 769,84 доларів США; заборгованості по комісії за користуванням кредитом - 3 493,98 доларів США; заборгованості по пені - 18 503,52 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належного та допустимого в розумінні положень статей 76-81 ЦПК України розрахунку заборгованості за кредитним договором на підтвердження суми боргу у розмірі 49 748,99 доларів США, тому у задоволенні позову необхідно відмовити за недоведеністю.
Суд прийняв до уваги доводи сторони відповідача щодо помилковості наведеного позивачем розрахунку заборгованості по процентам, що ставить під сумнів і правильність всього складеного банком розрахунку заборгованості.
При цьому суд вказав, що реальний розмір заборгованості за кредитним договором можливо було б встановити виключно за результатами проведення судово-економічної експертизи, однак вказана експертиза не була проведена з вини АТ КБ "Приватбанк".
Оскільки відсутні підстави для задоволення вимог пред`явлених до боржника ОСОБА_1, позовні вимогидо поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також не підлягають задоволенню, як похідні.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції,АТ КБ "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2023 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11 травня 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
06 липня 2023 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від представника відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвоката Лубинець О. Г. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
04 липня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суди встановили, що 30 серпня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNK0GK00000111, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредитні кошти на строк з 30 серпня 2006 року по 27 серпня 2021 року включно, у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 24 000 доларів США для придбання житла в кредит, а також у розмірі 3 600 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,21% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного договору. Періодом сплати визначено з 21 по 28 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 341,02 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.
Відповідно до п. 1.3 указаного кредитного договору забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за вказаним договором виступає іпотека двокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 кредитного договору, за користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п. 1.1 даного договору. Згідно зі статтею 212 ЦК України, при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.1, 2.2.4, 2.3.3 цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,57% на місяць, нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
Згідно з п. 4.1 договору, при порушенні позичальником будь-якого зобов`язання, передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки.
З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № DNK0GK00000111, 30 серпня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № DNK0GK00000111-2, відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручився перед банком за виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № DNK0GK00000111 від 30 серпня 2006 року.
Крім цього, 30 серпня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено договір поруки № DNK0GK00000111, відповідно до умов якого ОСОБА_3 поручилась перед банком за виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № DNK0GK00000111 від 30 серпня 2006 року.
Сторони договорів поруки обумовили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 02 лютого 2022 року заборгованість за кредитним договором становить 49 748,99 доларів США, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом (тіло кредиту) - 13 981,65 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 13 769,84 доларів США, заборгованості по комісії за користуванням кредитом - 3 493,98 доларів США, заборгованості по пені - 18 503,52 доларів США.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Зобов`язальні відносини, як і інші цивільні правовідносини, виникають з обставин, визначених законом як юридичні факти.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов`язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
У статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610, частини першої статті 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У зв`язку з порушенням боржником виконання зобов`язання за кредитним договором, в силу вимог статті 1050 ЦК України, банк не позбавлений можливості реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту безпосередньо в судовому порядку шляхом подання відповідного позову.