ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 755/14106/21
провадження № 61-5158св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року в складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Мережко М. В., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом одного місяця з дати набрання рішенням законної сили.
На обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1, земельну ділянку в Бориспільському районі Київської області, а також пенсійні накопичення з банківського рахунку. Спадкоємцями першої черги є вона та дружина батька ОСОБА_2 . У встановлений законом шестимісячний строк дружина померлого батька звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Опанасенка К. І. із заявою про прийняття спадщини, однак вона цього зробити не могла з об`єктивних причин.
Протягом останніх декількох років вона постійно проживає в Ізраїлі. В першій половині 2021 року внаслідок загострення військово-політичної кризи та воєнних сутичок були заблоковані більшість аеропортів, урядом країни також застосовувалися заходи з протидії поширенню коронавірусної хвороби COVID- 19, виїзд за межі Ізраїлю був утруднений.
Вперше вона змогла приїхати до міста Києва наприкінці червня 2021 року та подала заяву про прийняття спадщини 30 червня 2021 року, тобто з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини. Листом від 24 липня 2021 року № 77/02-14 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Опанасенко К. І. повідомив її про те, що вона вважається такою, що спадщину не прийняла, оскільки пропустила строк для прийняття спадщини.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач за відсутності будь-яких поважних причин не вчинила дій, спрямованих для прийняття спадщини після смерті батька протягом шести місяців з моменту її відкриття, тому відсутні підстави для визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті її батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом місяця з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що останній день шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 припадав на 27 червня 2021 року, який був вихідним днем (неділя).
ОСОБА_1 з 29 березня 2018 року постійно проживає у Ізраїлі, має громадянство цієї країни. В Україну позивач вперше прибула після смерті батька 28 червня 2021 року та 30 червня 2021 року подала заяву про прийняття спадщини за законом після смерті спадкодавця, тобто пропустила два робочих дні для подання такої заяви.
Після отримання 13 серпня 2021 року лист приватного нотаріуса щодо пропуску строку для прийняття спадщини та роз`яснення права на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 вже 19 серпня 2021 року звернулася до суду з відповідним позовом.
Враховуючи те, що пропущений позивачем строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним, наявні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року в справі № 362/5972/18, від 25 травня 2022 року в справі № 459/2973/18 та від 08 червня 2022 року в справі № 571/731/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також оскаржила судове рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження позбавлення позивача можливості реалізувати свої спадкові права шляхом подання відповідної заяви про прийняття спадщини засобами поштового зв`язку.
Позивач не надала достатні докази на підтвердження поважності причин пропуску нею строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Апеляційний суд при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження не врахував, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 не надав суду ордер або договір, які підтверджують його повноваження як адвоката на представництво інтересів позивача у суді.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду м. Києва.
05 липня 2023 року справа № 755/14106/21 надійшла до Верховного Суду.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.