ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 326/789/21
провадження № 61-4995св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Комунальна установа "Преславський психоневрологічний інтернат" Запорізької обласної ради,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана представником ОСОБА_3, на постанову Запорізького апеляційного суду від 07 березня 2023 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Подліянової Г. С., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунальної установи "Преславський психоневрологічний інтернат" Запорізької обласної ради (далі ? КУ "Преславський психоневрологічний інтернат"), третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 січня 2019 року її прийнято на роботу до КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" на посаду головного бухгалтера. 30 березня 2021 року вона написала заяву про звільнення її з займаної посади на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, чому передувала наполеглива поведінка керівника ОСОБА_2, який наполягав на негайному її звільненні та пропонував їй різні варіанти звільнення з власної ініціативи. Такі дії пояснював тим, що ніби на неї надійшла скарга працівника про неотримання премій за березень 2021 року, однак вона ніяких порушень не допускала та нараховувала заробітну плату та премії без будь-яких порушень.
31 березня 2021 року вона відкликала вказану заяву, оскільки заява була написана під тиском ОСОБА_2 та не відображає її дійсного волевиявлення на припинення трудових відносин. Також вона написала дві заяви про надання їй щорічних відпусток за попередній рік (тривалістю 17 днів) з 01 квітня 2021 року та за поточний рік (тривалістю 7 днів) з 18 квітня 2021 року з виплатою матеріальної допомоги. Цього ж дня її було ознайомлено з наказом від 29 березня 2021 року № 24 року про проведення службової перевірки за фактом виявлених невідповідностей чинному законодавству нарахування заробітної плати працівникам установи у термін з 29 березня 2021 року до 29 квітня 2021 року та відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати. У доповідній записці від 31 березня 2021 року вона написала про те, що премія була нарахована нею та виплачена працівникам 26 березня 2021 року згідно з наказом від 24 березня 2021 року № 22, який ОСОБА_2 їй надав раніше, однак у подальшому він був замінений, хоча мав такий же номер і дату. В іншому варіанті наказу список осіб на преміювання відрізнявся від наказу, який вона виконала ще 24 березня 2021 року. Крім наказу про преміювання, 26 березня 2021 року заступник директора закладу ОСОБА_9 затверджував розрахунково-платіжні відомості по підрозділам за березень 2021 року, з яких вбачається, що премія нараховувалась та виплачувалась не всім працівникам установи, а тим, що були зазначені в наказі від 24 березня 2021 року № 22.
31 березня 2021 року вона за станом здоров`я була тимчасово непрацездатна та перебувала на лікарняному до 12 квітня 2021 року. 06 квітня 2021 року, перебуваючи на амбулаторному лікуванні, вона отримала лист від КУ "Преславський психоневрологічний інтернат", в якому було повідомлення з посиланням на наказ від 31 березня 2021 року № 17-к про її звільнення з займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Самого наказу в листі не було. Після закінчення її тимчасової непрацездатності 12 квітня 2021 року вона прийшла на роботу з метою надання свого листку непрацездатності, однак отримала наказ від 12 квітня 2021 року № 20-к про скасування попереднього наказу від 31 березня 2021 року № 17-к про її звільнення. У пункті 2 вказаного наказу зазначено про її звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України з 12 квітня 2021 року. Цього ж дня отримала трудову книжку та наказ про її звільнення.
Зазначала, що пункт 2 наказу від 12 квітня 2021 року № 20-к безпідставний та порушує її права, як працівника, оскільки у ньому не зазначено яке саме одноразове грубе порушення трудових обов`язків було здійснено, а вчинення такого порушення не доведено. Крім того, не допускається звільнення в період перебування у відпустці ураховуючи те, що 31 березня 2021 року вона подала заяву про отримання щорічної відпуски за минулий рік тривалістю 17 днів та 7 днів поточного року з 01 квітня 2021 року. За таких обставин керівництво повинно було перенести її відпустку з наступного дня після дати закінчення тимчасової непрацездатності.
За час вимушеного прогулу їй повинно бути сплачено середній заробіток за весь період вимушеного прогулу шляхом множення середньоденної заробітної плати, що становить 1 175,62 грн, на кількість робочих днів за весь час вимушеного прогулу.
Протиправними діями відповідача їй були заподіяні моральні страждання, вона залишилася без засобів для існування, є особою, яка з 05 червня 2021 року досягла пенсійного віку, її звільнення за вказаною підставою зменшило стаж роботи, який враховується при обрахуванні пенсії, принижено її гідність як фахового працівника, в селі обговорюють її звільнення як начебто некваліфікованого робітника та людини, яка не може працювати в колективі та є конфліктною, некваліфікованою, хоча за всю її трудову діяльність протягом 42 роки вона жодного разу не була в подібних несприятливих обставинах. Крім того, вона страждає на гіпертонічну хворобу, тоді як принизливе ставлення до неї керівництва та незаконне звільнення спричиняє хвилювання.
Просила суд:
визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу заступника директора КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" ОСОБА_9 від 12 квітня 2021 № 20-К "Про звільнення ОСОБА_1" на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України;
поновити її на посаді головного бухгалтера КУ "Преславський психоневрологічний інтернат", допустивши негайне виконання рішення;
стягнути з КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 квітня 2021 року по день ухвалення рішення у справі та компенсацію моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2021 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу заступника директора КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" ОСОБА_9 від 12 квітня 2021 року № 20-К "Про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера КУ "Преславський психоневрологічний інтернат".
Стягнуто з КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 квітня 2021 року по 24 листопада 2021 року у розмірі 182 221,10 грн та 2 000,00 грн компенсації моральної шкоди.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що аналіз змісту статей 147, 148, 149 КЗпП України дає підстави для висновку, що дисциплінарні стягнення застосовуються у разі порушення саме трудової дисципліни, тобто невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов`язків. Обов`язок доведення правомірності притягнення працівника до відповідальності покладається на роботодавця. При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку, а також врахувати інші обставини, що мають значення (ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тощо). Саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним заподіяно чи могло бути заподіяно шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не лише факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення. Вказані висновки висловив Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 661/1171/16-ц.
У судовому засіданні відповідач не надав належних та допустимих доказів, що позивачу надавався інший наказ від 24 березня 2021 № 22 "Про преміювання працівників", ніж той, на який вона посилається (а. с. 25) та виконувала, так як саме цей наказ повністю узгоджується з розрахунково-платіжними відомостями по підрозділам за березень 2021 року, які підписані заступником директора ОСОБА_2 та головним бухгалтером ОСОБА_1 (а. с. 305-325), пропозиціями щодо преміювання персоналу комунальної установи за березень 2021 року, які не містять в переліку прізвищ ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як осіб, відносно яких вносяться пропозиції щодо преміювання (а. с. 250-254). Таким чином відповідач не довів порушення трудових обов`язків позивачем.
В наказі від 12 квітня 2021 року № 20-к відсутнє посилання на те, яке саме одноразове грубе порушення трудових обов`язків здійснила позивач, тому він є винесеним з порушенням трудового законодавства. Пункт 2 зазначеного наказу містить вказівку про одноразове грубе порушення трудових обов`язків головним бухгалтером, однак не містить конкретного формулювання самого одноразового грубого порушення, що є неприпустимим. Крім того, позивач з результатами службового розслідування не була ознайомлена, як із наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
З огляду на те, що позивача звільнено незаконно, наявні підстави для поновлення на роботі, а з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 квітня 2021 року по 24 листопада 2021 року у розмірі 182 221, 10 грн.
Вирішуючи вимоги ОСОБА_1 щодо компенсації їй моральної шкоди, завданої відповідачем незаконним звільненням з роботи, враховуючи характер та обсяг душевних страждань і психологічних переживань позивача, той факт, що вона на час звільнення не мала іншого джерела доходу, тільки 05 червня 2021 року досягла пенсійного віку, суд дійшов висновку, що достатній розмір компенсації моральної шкоди позивачу становить 2 000 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 березня 2023 року апеляційну скаргу КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" задоволено. Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оригінал наказу КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" від 24 березня 2021 року № 22 "Про преміювання працівників" вилучений 22 квітня 2021 року на підставі ухвали Приморського районного суду Запорізької області від 08 квітня 2021 року, якою надано такий дозвіл заступнику начальника слідчого відділення ВП № 2 Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області, та перебуває у вказаному відділенні на зберіганні. У свою чергу копія наказу від 24 березня 2021 року № 22 "Про преміювання працівників", яка завірена 11 травня 2021 року представником позивача ? ОСОБА_6 та яку було додано ОСОБА_1 до позовної заяви, не містить підпису заступника директора ОСОБА_2. Згідно з пунктом 2.4 наказу "Про використання Інструкції з діловодства в КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" та деякі інші питання щодо документообігу" від 03 грудня 2020 року № 134 відповідальним за складання наказів із встановленням надбавок та преміювання із загальною нумерацію є юрисконсульт, секретар-друкарка, відповідальним за облік - юрисконсульт. Таким чином, оскільки матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів на підтвердження тих обставин, що підготовка, складання наказу про преміювання, його облік входить до повноважень головного бухгалтера, колегія суддів критично ставиться до тверджень позивачки щодо наявності в неї саме "електронного варіанту" спірного наказу.
Суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах бухгалтерських документів наявні пропозиції щодо преміювання персоналу комунальної установи за березень 2021 року, які є додатком до положення про преміювання персоналу КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" та які не містять в переліку прізвищ ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як осіб відносно яких вносяться пропозиції щодо преміювання, однак містять прізвище ОСОБА_7 . Разом з тим, із зазначених бухгалтерських документів вбачається й те, що пропозиції щодо преміювання персоналу комунальної установи за березень 2021 року не містять відповідного погодження керівника установи ОСОБА_2. з резолюцією відділу кадрів: "До наказу" (відповідно до Положення про преміювання персоналу КУ "Преславський психоневрологічний інтернат"), яке містять інші пропозиції щодо преміювання персоналу комунальної установи, наявні у бухгалтерських документах, зокрема, за лютий 2021 року. Зазначене спростовує той факт, що на виконанні у головного бухгалтера знаходився той примірник наказу, на зміст якого вона посилалась в пояснювальній записці та копію якого без підпису керівника додала до позовної заяви.
Відповідно до підпунктів 10, 11 пункту 13 Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 2011 року № 59, саме до обов`язків головного бухгалтеру входить здійснення контролю та погодження документів, пов`язаних з витрачанням фонду заробітної плати, встановленням окладів, надбавок працівникам. За вказаних обставин не заслуговують на увагу посилання позивача на те, що розрахунково-платіжні відомості по підрозділам за березень 2021 року, які містять інформацію щодо осіб, яким нараховано премію за цей період, підписані крім неї, заступником директора ОСОБА_2, оскільки саме вона, як особа, яка складала та підписувала відповідні документи, несе відповідальність за недостовірність відображених у них відомостей.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи обвинувального вироку щодо ОСОБА_2, колегія суддів вважає недоведеними ті обставини, що наказ про преміювання був ним сфальсифікований, а пізніше екземпляр наказу про преміювання, який знаходився на виконання у бухгалтерії, був замінений та зник.
Апеляційний суд погодився з доводами апеляційної скарги КП "Преславський психоневрологічний інтернат" про те, що порушення, яке скоєне посадовою позивачем, має грубий характер, оскільки завдало шкоду працівникам установи, внаслідок чого працівники інтернату, а саме: ОСОБА_8 та ОСОБА_5 відчули суттєве погіршення матеріального стану.
Аргументи учасників справи
05 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд взагалі не бере до уваги, що вона не була ознайомлена з висновком за матеріалами службового розслідування від 31 березня 2021 року, її підпис про ознайомлення відсутній, у зв`язку з чим була позбавлена можливості оскаржити таке дисциплінарне стягнення або надати відповідні заперечення. Така підстава, як висновок за матеріалами службового розслідування, не зазначена у оскаржуваному наказі про її звільнення від 12 квітня 2021 року. Вперше таку підставу звільнення вказав саме апеляційний суд. Підстава звільнення, на яку посилається апеляційний суд, була сформульована в наказі від 31 березня 2021 року № 25, який відповідач скасував своїм наказом від 12 лютого 2021 року № 20-к, який, в свою чергу, не містить формулювання підстави звільнення. Оскаржений наказ від 12 квітня 2021 року № 20-К не містить жодних посилань ані на висновок службового розслідування, ані містить самого формулювання одноразового грубого порушення трудових обов`язків, а апеляційний суд робить висновок про законність її звільнення і посилається на скасований відповідачем наказ.
Висновок апеляційного суду про те, що розрахунково-платіжні відомості по підрозділах, які мають підпис керівника установи та печатку установи не є належними доказами, оскільки відповідальна особа за нарахування коштів є головний бухгалтер, нелогічний та протирічить нормам законодавства. При цьому підпис директора на платіжних довіреностях свідчить про те, що саме інформація, зазначена в відомостях, відповідає дійсності та перевірена ним, про що свідчить його підпис.
Апеляційний суд безпідставно зазначив про те, що актом перевірки державного інспектора з праці Головного управління Держпраці у Запорізькій області Саввочки В. В. від 30 липня 2021 року встановлено правильність розміру визначеної під час службового розслідування шкоди, яку заподіяно установі у розмірі 17 094,71 грн, оскільки акт був складений за її заявою, вона була не згодна з сумою, отриманою нею при звільненні, тому шкода, спричинена установі взагалі не встановлювалася. Головне управління Держпраці взагалі не є органом, який уповноважений встановлювати шкоду, а перевіряє дотримання трудового законодавства. При цьому суд не вказав, що вказана "шкода" була незаконно утримана з її заробітної плати. Колегія суддів натомість зазначає, що погоджується з доводами апеляційної скарги КП "Преславський психоневрологічний інтернат" про те, що порушення, яке нею скоєне, має грубий характер, оскільки завдало шкоду працівникам установи ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які відчули суттєве погіршення матеріального стану. Але колегія суддів не зазначає, що відразу за рахунок її заробітної плати незаконно було компенсовано так зване погіршання матеріального стану робітників. Про відсутність завданої шкоди свідчить й те, що премія не є обов`язкова складова заробітної плати, яка нараховується та виплачується згідно з наказом, який видається керівником щомісячно. Всі працівники періодично, почергово отримують премію, але не щомісячно. Відповідно, якщо навіть керівник когось з працівників не зазначив у наказі "про преміювання", він міг це зробити на наступний місяць.
Приймаючи до уваги надану ОСОБА_9 копію наказу від 24 березня 2021 року № 22 "Про преміювання працівників" як належний доказ у справі, суду не надано одночасно журналу або іншого документу, в якому стояв би її підпис про ознайомлення з наказом, який вона повинна була виконати. Отже, доказів на підтвердження того, що саме цей варіант документа був наданий на виконання головному документу у справі відсутні.
Суд не надав жодної оцінки тому, що її було звільнено у період, коли вона фактично перебувала у відпустці, про що вона писала відповідну заяву, що суперечить вимогам частини третьої статті 40 КЗпП України. Тобто після 12 квітня 2021 року (закінчення лікарняного) вона мала піти у щорічну відпустку та стати до роботи 08 травня 2021 року.
Апеляційну скаргу від імені КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" ЗОР підписана ОСОБА_2 як представником за довіреністю, не зважаючи на те, що власне ОСОБА_2 є третьою особою у справі. За таких обставин наведене суперечить приписам частини другої статті 61 ЦПК України. Апеляційний суд наведеного не врахував та прийняв апеляційну скаргу підписану третьою особою ОСОБА_9, а заяву відповідача, підписану директором ОСОБА_13., про відмову від апеляційної скарги, суд залишив без розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
УхвалоюВерховного Суду від 17 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 466/6109/18, від 24 квітня 2019 року у справі №212/1376/17-ц, від 01 лютого 2018 року у справі № 661/1171/16-ц, від 29 червня 2022 року у справі № 554/897/21, від 17 липня 2019 року у справі №461/4863/16-ц, від 09 квітня 2021 року у справі № 489/3510/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 296/576/17, від 20 червня 2019 року у справі №759/10569/16-ц.)
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року відзив ОСОБА_2 повернуто без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року відзиви ОСОБА_2, подані 24 та 25 травня 2023 року, залишено без розгляду.
УхвалоюВерховного Суду від 16 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
03 січня 2019 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу в КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" на посаду головного бухгалтера.
Наказом заступника директора КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" № від 03 грудня 2020 року № 134 затверджено використання Інструкції з діловодства в КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" та деякі інші питання щодо документообігу.
24 березня 2021 року КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" видано наказ № 22 "Про преміювання працівників" за високий рівень виконання посадових обов`язків та за результатами роботи у березні 2021 року, з переліком громадян, яким повинна нараховуватись премія за березень 2021 року. Зокрема ОСОБА_1 призначити премію у розмірі 100% до посадового окладу.
Розрахунково-платіжні відомості про нарахування виплат працівникам КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" від 26 березня 2021 року затверджені та підписані заступником директора ОСОБА_2 та головним бухгалтером ОСОБА_1 . Крім того наявні пропозиції щодо преміювання персоналу комунальної установи за березень 2021 року, які не містять в переліку прізвищ ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як осіб відносно яких вносяться пропозиції щодо преміювання.
26 березня 2021 року завідуюча підсобним господарством ОСОБА_4 звернулася до заступника директора з заявою про проведення перевірки нарахування заробітної плати за березень поточного року, у зв`язку зі значним зменшенням. Порушень трудової дисципліни не допускала, до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.
На підставі наказу КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" від 29 березня 2021 року № 24 було проведено службове розслідування за фактом виявлених невідповідностей чинному законодавству нарахування заробітної плати працівникам установи у термін з 29 березня 2021 року до 29 квітня 2021 року. На час проведення службового розслідування, на підставі статті 46 КЗпП України відсторонено від роботи ОСОБА_1 ? головного бухгалтера інтернату. Заробітна плата за час відсторонення від роботи не зберігається.
29 березня 2021 року провідний бухгалтер ОСОБА_10 надала заступнику директора ОСОБА_2 доповідну записку, якою повідомила, що нарахування по преміям у березні 2021 року не відповідають наказу від 24 березня 2021 року № 22, а саме: 1) не нарахована премія у розмірі 100 % (5 473,75 грн) ОСОБА_5 та 100 % (4 229,71 грн) ОСОБА_4 ; 2) нарахована премія 50 % (2 570,00 грн) ОСОБА_7, хоча в наказі не зазначено; 3) нарахована премія 100% (9 642,50 грн) ОСОБА_1, в наказі зазначено 50 %.
29 березня 2021 року заступник директора КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" ОСОБА_2 повідомив голову комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_5, що 29 березня 2021 року до нього звернулася особисто головний бухгалтер інтернату ОСОБА_1 з проханням підписати проект наказу "Про преміювання працівників" від 24 березня 2021 року № 22. Однак ОСОБА_1 в її проханні було відмовлено, оскільки аналогічний за номером, датою та назвою наказ вже був підписаний та зареєстрований раніше, а наданий проект не відповідав за змістом попередньому.
Згідно з висновком за матеріалами службового розслідування від 31 березня 2021 року за фактом невідповідності чинному законодавству нарахування заробітної плати за березень 2021 року працівникам КУ "Преславський психоневрологічний інтернат", за допущене грубе порушення трудових обов`язків, а саме ? порушення наказу заступника директора КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" "Про преміювання працівників" від 24 березня 2021 року № 22, пункту 2.11 "Посадової інструкції головного бухгалтера КУ "Преславський психоневрологічний інтернат", затвердженої 03 січня 2019 року, здійснення нарахування заробітної плати за березень 2021 року у підвищеному розмірі собі особисто та особі, з якою перебуває у родинних відносинах, за рахунок зменшення заробітної плати інших працівників, ОСОБА_1, головний бухгалтер КУ "Преславський психоневрологічний інтернат", заслуговує звільнення з займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, як така, що скоїла грубе одноразове порушення трудових обов`язків. Рекомендовано адміністрації провести перерахунок заробітної плати працівників інтернату за березень 2021 року з урахуванням вимог наказу "Про преміювання працівників" від 24 березня 2021 року № 22, з утриманням надлишково виплачених коштів з винної особи. Заробітну плату ОСОБА_1 за період проведення службового розслідування з 29 березня 2021 року до 31 березня 2021 року не виплачувати. Про результати проведення службового розслідування повідомити до Департаменту соціального захисту населення Запорізької державної адміністрації.
31 березня 2021 року ОСОБА_1 надала письмові пояснення заступнику директора КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" ОСОБА_2 наступного змісту: наказ про преміювання було змінено, його номер та дата, зміст деяких позицій змінено. ЇЇ екземпляр наказу зник, про що вона повідомила в поліцію, та був сфальсифікований інший наказ, який вона побачила 31 березня 2021 року та не змогла його виконати.
31 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до заступника директора ОСОБА_2 з наступними заявами: 1) про відкликання заяви про звільнення від 30 березня 2021 року з 01 квітня 2021 року; 2) про надання частини основної щорічної відпустки за 2021-2022 роки тривалістю 7 днів з 18 квітня 2021 року з наданням матеріальної допомоги; 3) про надання частини основної щорічної відпустки за 2021-2022 роки тривалістю 7 днів з 01 квітня 2021 року з наданням матеріальної допомоги.
Наказом від 31 березня 2021 року № 25 притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за грубе порушення службової дисципліни, а саме - свідоме невиконання розпорядчих документів, внаслідок чого працівники інтернату отримали невірно нараховану заробітну плату за березень 2021 року.
Згідно з висновком за матеріалами службового розслідування за фактом відсутності з невідомих причин на робочому місці 31 березня 2021 року головного бухгалтера ОСОБА_1 від 12 квітня 2021 року, відсутність на робочому місці 31 березня 2021 року з 08:00 год до 12:00 год та з 14:00 год до 17:00 год головного бухгалтера відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України вважається прогулом без поважних причин. За допущений прогул, відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України головний бухгалтер ОСОБА_1 заслуговує звільнення із займаної посади, але враховуючи те, що наказом від 31 березня 2021 року № 25 прийнято рішення щодо звільнення її з займаної посади за скоєння більш грубого порушення трудової дисципліни, а саме - свідоме невиконання розпорядчих документів, внаслідок чого працівники інтернату отримали невірно нараховану заробітну плату за березень 2021 року, обмежитись цим.