ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 918/1141/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Случа О.В.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
офісу ГП - Гудков Д.В.,
позивача - не з`явився,
відповідача - Мороченець Я.І. (адвокат)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 (у складі колегії суддів: Коломис В.В. (головуючий), Саврій В.А., Миханюк М.В.)
та рішення Господарського суду Рівненської області від 25.04.2023 (суддя Качур А.М.)
за позовом Керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях
до Фізичної особи-підприємця Яковецького Івана Опанасовича
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. Керівник Вараської окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - Фонд, Позивач) з позовом до Фізичної особи-підприємця Яковецького Івана Опанасовича (далі - ФОП Яковецький І.О., Відповідач) про витребування майна з чужого незаконного володіння.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Яковецький І.О. з 27.12.2005 є власником нерухомого майна - громадського будинку магазину побуту, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Разом з тим, за вказаною адресою знаходиться захисна споруда (протирадіаційне укриття під обліковим записом НОМЕР_1), форма власності - приватна. Про наявність в приміщенні підвалу будинку побуту захисної споруди (протирадіаційне укриття) свідчить облікова картка.
Прокурор вказує, що враховуючи відсутність волі власника спірного майна на відчуження його у приватну власність ФОП Яковецького І.О., протирадіаційне укриття підлягає витребуванню з володіння Відповідача у державну власність.
2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.04.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 у справі №918/1141/22, у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що задоволення віндикаційного позову і витребування спірного майна у Відповідача, як добросовісного набувача, за відсутності потреби у відновленні загальносуспільного інтересу та відсутності іншої легітимної мети, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таке порушення виражатиметься у покладенні на Відповідача надмірного тягаря та необґрунтованому і непропорційному співвідношенні між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
2.3. Суди також дійшли висновку, що самі порушення, допущені органами влади при передачі майна у власність у 1996 році, не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі у 2023 році без належного обґрунтування державного інтересу, якщо такі порушення не допущені внаслідок винної протиправної поведінки самого набувача майна, право власності у якого виникло у кінці 2005 року, тобто, майже через 10 років з моменту процедури приватизації.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Прокурор просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.
3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції у контексті критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном, викладених у постанові Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №922/2244/19.
3.3. Також обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", статті 20 та частин восьмої, десятої та тринадцятої статті 32 Кодексу цивільного захисту України в контексті узаконення можливості подальшого перебування споруди цивільного захисту у приватній власності, незважаючи на протиправність процесу її відчуження з державної/комунальної власності внаслідок прямої заборони на приватизацію таких об`єктів, що встановлена нормами закону (стаття 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в редакції, чинній на момент приватизації спірного майна з державної власності), враховуючи при цьому лише добросовісність останнього набувача такого майна.
3.4. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Ухвалою Верховного Суду від 09.10.2023 відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 08.11.2023.
4.2. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.2-02/3174 від 06.11.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №918/1141/22 у зв`язку з відпусткою судді Міщенка І.С.
4.3. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 для розгляду вищезазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Зуєв В.А. - головуючий, Берднік І.С., Случ О.В.
4.4. Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2023 задоволено заяву ФОП Яковецького І.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
5. Обставини встановлені судами
5.1. 25.04.1996 між Фондом державного майна у Володимирецькому районі (продавець) та Товариством покупців (покупець) укладений договір купівлі-продажу державного майна при викупі №6, відповідно до умов якого представництво Фонду державного майна у Володимирецькому районі передало у власність Товариству покупців Будинок побуту та його об`єкти Володимирецького виробничо-комерційного орендного підприємства "Райпобутсервіс". Майно підприємства включає в себе всі його активи й пасиви, інвентар обладнання, устаткування, будівлі та інше майно згідно з актом інвентаризації.
5.2. Відповідно до пункту 8.1. договору продавець гарантував, що об`єкт приватизації не входить до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації, не є переданим, заставленим, не знаходиться під арештом.
5.3. Згідно із актом передачі майна від 12.07.1996 продавець передав покупцю майно, у тому числі будинок побуту.
5.4. Вказане майно (будинок побуту) зазначено і у переліку нерухомого майна, що було передано у власність покупця, виготовленого Володимирецькою районною радою народних депутатів (вих №141 від 22.11.1999).
5.5. Також представництвом Фонду державного майна України у Володимирецькому районі видано Відкритому акціонерному товариству "Райпобутсервіс" свідоцтво про власність №4 від 30.07.1996, у якому зазначено, що це свідоцтво посвідчує власність на будівлю та майно ВАТ "Райпобутсервіс", на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом Володимирецької нотаріальної контори №1344 та зареєстрованого 30.07.1996 за №9 Володимирецькою райдержадміністрацією.
5.6. Відповідно до Журналу зовнішніх обмірів приміщення від 23.09.2005 наявного у Інвентаризаційній справі №2210 (1), яка сформована Комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", будівля будинку побуту, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, має загальну площу 621,7 кв.м та, зокрема, складається з двоповерхової будівлі, підвалу, входу в підвал, сходів. Площа підвалу становить 106,5 кв.м.
5.7. Рішенням Виконавчого комітету Володимирецьої селищної ради від 02.11.2005 №263 вирішено оформити право приватної власності на будинок побуту по АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Побутсервіс" (правонаступник ВАТ "Райпобутсервіс").
5.8. 24.112005 оформлено відповідне свідоцтво на право власності на будинок побуту за Товариством з обмеженою відповідальністю "Побутсервіс". Форма власності - приватна; опис об`єкта: будинок двоповерховий, цегляний з підвалом.
5.9. 27.12.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Побутсервіс" (продавець) та Яковецьким І.О. (покупець) укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого покупець набув право власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 621,7 кв.м, який є цегляною двоповерховою будівлею з підвалом. Продаж будинку побуту вчинено за 60 000,00 грн. Договір нотаріально посвідчено та зареєстровано у визначеному на той час порядку.
5.10. Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутсервіс", ідентифікаційний код 03061700, юридичну особу припинено 15.06.2010.
5.11. 03.08.2012 комісією у складі представників МНС та районної держадміністрації проведено комплексну перевірку захисної споруди цивільної оборони (ПРУ НОМЕР_1), про що складено акт. У акті зафіксовано, що вказане протирадіаційне укриття, яке перебуває у власності Яковецького І.О. та використовується під склад, знаходиться в стані обмеженої готовності, у зв`язку з чим власнику надано припис щодо здійснення капітального ремонту, заведення необхідної документації, проведення інвентаризації.
5.12. На підставі зазначеного акту комплексної перевірки Яковецький І.О. у жовтні 2012 року звернувся до Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" із замовленням на проведення інвентаризації спірного приміщення, як протирадіаційного укриття.
5.13. У листопаді 2012 року на дане приміщення оформлено технічну документацію, зокрема, заведено інвентаризаційну справу №2210(2), вироблено технічний паспорт на захисну споруду цивільної оборони НОМЕР_1, власником якої вказано Яковецького І.О .
5.14. Згідно інвентаризаційної справи №2210(2) будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 містить протирадіаційне укриття. Разом з тим, згідно з планом підвалу, приміщення №26, 27, 28, 29 виключено з загальної площі магазину А-2 і віднесено до протирадіаційного укриття (ПРУ) НОМЕР_1. Всього, згідно із журналом внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень, площа ПРУ складає 106,6 кв.м. Згідно із матеріалами справи №2210(2) Яковецький І.О. є власником ПРУ (протирадіаційного укриття) Пд/А-2.
5.15. 23.05.2022 комісією у складі Яковецького І.О. та представників ДСНС здійснено оцінку стану готовності захисної споруди цивільного захисту (ПРУ НОМЕР_1), про що складено акт, в якому зазначено, що станом на 23.05.2022 стан ПРУ оцінюється як обмежено готове до використання за призначенням. У пункті 24 (висновок про можливість приведення захисної споруди у готовність до використання за призначенням упродовж 12 годин згідно із планом) вказано, що споруда перебуває у постійній готовності до використання. Також у акті зазначені рекомендації щодо приведення захисної споруди у готовність до використання за призначенням.
5.16. Згідно із обліковою карткою на протирадіаційне укриття НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ФОП Яковецькому І.О., укриття є залізобетонним, вбудованим, введене в експлуатацію 1968 року, має площу 106,6 кв.м та розраховане на 60 чол., використовується у мирний час для господарських потреб, знаходиться у задовільному стані.
5.17. Прокурор посилаючись на те, що спірне майно (протирадіаційне укриття НОМЕР_1) вибуло з володіння держави всупереч вимогам закону, оскільки законом не передбачено можливості приватизації захисних споруд цивільного захисту, а отже відсутня воля власника спірного майна на відчуження його у приватну власність ФОП Яковецького І.О., звернувся до суду з позовом про витребування вказаного майна з чужого незаконного володіння Яковецького І.О. у державну власність.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні Прокурора та представника Відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
6.2. Спірне майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є протирадіаційним укриттям, яке відчужено в порядку викупу за договором купівлі-продажу від 25.04.1996.
6.3. У частині другій статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції, чинній станом на час приватизації), наведено застереження, що приватизації не підлягають об`єкти державної власності, необхідні для виконання державою своїх функцій.
6.4. Частиною третьою цієї статті визначено, що перелік об`єктів (груп об`єктів), що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.
6.5. Пунктом 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 №26-92, яким затвердженого Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається (у редакції, чинній станом на дату приватизації), передбачалося, що протирадіаційні споруди відносилися до об`єктів, що не підлягали приватизації.
6.6. З огляду на викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність законодавчого обмеження на приватизацію протирадіаційного укриття на момент виникнення спірних правовідносин.
Зазначене не оскаржується учасниками справи.
6.7. Частиною четвертою статті 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Близькі за змістом приписи викладені у частині першій статті 321 Цивільного кодексу України.
6.8. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
6.9. У практиці Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує таке втручання легітимну мету; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним такій меті.
6.10. Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
6.11. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення загального ("суспільного", "публічного") інтересу, яким може бути, зокрема, інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Крім того, Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства може становити суспільний (загальний) інтерес (рішення у справі "Tregubenko v. Ukraine" від 02.11.2004, заява № 61333/00, пункт 54).
6.12. Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо добросовісна особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки пропорційності Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.
6.13. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало заходів втручання у право мирного володіння майном.
6.14. У справі, яка переглядається господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що саме Відповідач забезпечив та продовжує забезпечувати інтереси інших осіб, а саме інтереси громади і суспільства щодо функціонування об`єкта цивільного захисту, сприяючи державі у дотриманні та забезпеченні права громадян на користування засобами колективного захисту населення.
Натомість, Фонд допустив неодноразове порушення вимог законодавства щодо правового режиму та цивільного обігу даного об`єкта, стосовно забезпечення організації заходів з інвентаризації, обліку та утримання захисної споруди.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов висновку, що у цьому випадку досягнення загальносуспільного інтересу щодо забезпечення цивільного захисту населення може мати місце без втручання у право власності.
6.15. У той же час, суди попередніх інстанцій зосередившись на дослідженні питання добросовісності Відповідача у ситуації, що склалася, не надали належної оцінки тому факту, чи існувала взагалі законна підстава виникнення речового права на спірне майно у первісного набувача чи ні.
При цьому законодавчі перешкоди у реалізації можливості приватизації (відчуження) спірного майна у приватну власність, про які сторони договору знали чи повинні були знати, ставить під сумнів їх добросовісність.