ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 160/5468/23
адміністративне провадження № К/990/28806/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Білак М. В., Радишевської О. Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.08.2023 (колегія суддів у складі: Дурасової Ю. В., Божко Л. А., Лукманової О. М.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
21.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по грудень 2018 року індексації грошового забезпечення, із урахуванням нарахованної та виплаченної індексації, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року і березень 2018 року;
- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по грудень 2018 року, із урахуванням нарахованної та виплаченої, відповідно до пункту 3 цієї постанови індексації, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року та березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку № 1078.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що станом на день виключення позивача із списків особового складу кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій йому не було проведено за період з 01.01.2016 по грудень 2018 року у повному обсязі індексації грошового забезпечення, яка була гарантована чинним законодавством України.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач проходив службу у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та відповідно до витягу з наказу № 7 начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 13.01.2021 позивач був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Представник позивача - адвокат Єрьоміна В. А. звернулась до відповідача із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити позивачу за період проходження служби індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку № 1078, з визначенням базових місяців січень 2008 року та березень 2018 року.
Листом від 19.01.2023 за вих. № 4901-579/Н909 відповідач повідомив, що індексація грошового забезпечення з 01.01.2016 по лютий 2018 року нараховувалась і виплачувалась в межах кошторисних призначень. Також відповідачем була надана довідка грошового забезпечення, з якої вбачається, що у період з 01.01.2016 по грудень 2018 року індексація грошового забезпечення склала 2278 грн, базовий місяць нарахування відповідачем зазначено не було.
Виходячи з цієї суми, відповідачем не було застосовано базових місяців - січень 2008 року та березень 2018 року.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період протиправною.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, яка виразились у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 01.12.2018 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку № 1078. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.12.2018 у повному обсязі, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку № 1078. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що січень 2008 року та березень 2018 року є місяцями підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку № 1078 січень, 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців з 01.12.2015 по 28.02.2018, а березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, починаючи з 01.03.2018. Разом з цим, розрахунок індексації грошового забезпечення, у тому числі щодо визначення базового місяця для такого нарахування, відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку № 1078, є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який нараховував і виплачував грошове забезпечення. Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що у спірних правовідносинах індексація з 01.01.2016 по 01.12.2018 не нарахована та не виплачена позивачу, тобто відповідачем на момент розгляду цієї справи не здійснено будь-якого розрахунку суми індексації грошового забезпечення позивача, а питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації, не вирішувалось. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визначення конкретного базового місяця, з якого слід обраховувати суми індексації, спрямовані на майбутнє, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства. У порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише реально порушені права, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє, тому такі вимоги є передчасними, підстави для зобов`язання відповідача здійснити виплату індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця "січень 2008 року" та "березень 2018" відсутні.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.08.2023 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2022 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії залишено без розгляду.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що необізнаність позивача у змінах в законодавстві стосовно строків звернення до суду не дає підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, оскільки в цьому випадку буде порушено принцип рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, що передбачений статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Оскільки доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи не містять, суд апеляційної інстанції уважав, що пропуск строку звернення до суду вчинено без поважних причин, що є підставою для залишення позову без розгляду.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що редакція статі 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до частини другої якої із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116), діє з 19.07.2022, відповідно до Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон № 2352-IX). Таким чином, на думку суду, строк звернення позивача до адміністративного суду з цим позовом обмежується 19.10.2022. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що будь-яких доказів про поважність пропуску строку звернення до суду матеріали справи не містять.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2023.
Скаржник наполягає на тому, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право, згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. До "усіх виплат", на його думку, також належить і індексація грошового забезпечення. При цьому скаржник прослався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 04.04.2023 у справі № 640/8348/21.
Позиція інших учасників справи
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
21.08.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.08.2023.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Білак М. В., Радишевську О. Р. для розгляду судової справи № 160/5468/23.
Ухвалою Верховного Суду від 08.09.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.08.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2023 закінчено підготовку цієї справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.
На стадії касаційного провадження спірним є питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з позовом.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
У справі, що розглядається, позивач 21.03.2023 звернувся до суду з позовом, в якому просив, зокрема, зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по грудень 2018 року, з урахуванням нарахованної та виплаченої індексації, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року та березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку № 1078.
Положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15.10.2013 № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013.
Так, у Рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.