ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 200/15495/21
адміністративне провадження № К/990/29662/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Губської О.А., Єресько Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 200/15495/21
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Дяченка Олексія Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2023 року (суддя-доповідач - Блохін А.А., судді: Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 27 липня 2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (по тексту - Порядок № 1078);
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15 грн за період з 01 березня 2018 року по 27 липня 2020 року включно в сумі 128 855,31 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 11 листопада 2017 року по 14 травня 2020 року ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1, а з 15 травня 2020 року по 27 липня 2020 року у військовій частині НОМЕР_2, та був зарахований на грошове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 . На виконання рішення суду від 29 грудня 2020 року у справі №200/9921/20-а відповідачем здійснено нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 11 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року включно в сумі 14999,12 грн (утримано військовий збір 1,5%). Однак, усупереч вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 27 липня 2020 року, виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн у місяць на загальну суму 128 855,31 грн. Окремо зазначено, що правовідносини у цьому позові не досліджувалися та не встановлювалися у справі № 200/9921/20-а.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року (включно) у розмірі різниці між сумою індексації, що склалася у березні 2018 року, і розміром підвищення доходу у цьому місяці відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року (включно) у розмірі різниці між сумою індексації, що склалася у березні 2018 року, і розміром підвищення доходу у цьому місяці відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішуючи спір, окружний суд дослідив спірні правовідносини через крізь призму абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та встановив, що сума збільшення грошового доходу у березні 2018 року у порівнянні з грошовим доходом отриманим у лютому 2018 року становить 374,05 грн, а не 0 грн, як помилково зазначає позивач у своєму розрахунку. Різниця між сумою індексації і розміром підвищення доход у березні 2018 року складає 4089,10 грн, а не 4463,15 грн, як помилково зазначає позивач у своєму розрахунку.
Враховуючи, що до січня 2019 року відсутнє підвищення тарифних ставок (окладів), суд дійшов висновку про наявність підстав для виплати позивачу суми індексації з 01 березня 2018 по 31 грудня 2018 року в розмірі, що дорівнює різниці між сумою індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) і розміром підвищення доходу. Отже, бездіяльність відповідача в цій частині є протиправною.
Поряд з цим суд першої інстанції зазначив, що позивачем при здійсненні власного розрахунку суми, що підлягає виплаті, не враховано наступне підвищення окладу, яке мало місце у січні 2019 року. Зокрема суд установив, що відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 20 грудня 2021 року № 1105 про нараховане грошове забезпечення позивача, з січня 2019 року відбулося збільшення складових грошового доходу, які не мають разового характеру (у тому числі оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка, тощо). Так, у грудні 2018 року грошове забезпечення становило 7951,37 грн, у т.ч. оклад за військовим званням 530 грн, посадовий оклад 2775,13 грн, надбавка за вислугу років 826,29 грн, надбавка - 413,15 грн, премія 3335,69 грн, індексація 71,08 грн, а у січні 2019 року - 10895,08 грн, у т.ч. оклад за військовим званням 600 грн, посадовий оклад 3080 грн, надбавка за вислугу років 920 грн, надбавка - 2990 грн, премія 3234 грн, індексація 71,08 грн. Тобто, постійні складові грошового забезпечення позивача у січні 2019 року збільшені, а сума підвищення доходу складає 2943,71 грн.
Відтак, оскільки прожитковий мінімум, установлений для працездатних осіб у січні 2019 року, становив 1921 грн, при цьому сума індексації у січні 2019 року складала 71,08 грн, то суд першої інстанції дійшов висновку, що сума підвищення грошового доходу у січні 2019 року є більшою ніж сума індексації грошового забезпечення, що склалася у місяці підвищення доходу.
З огляду на це вирішив, що позовні вимоги ОСОБА_1 у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період починаючи з 01 січня 2019 року по 27 липня 2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 є безпідставними та задоволенню не підлягають.
У підсумку Донецький окружний адміністративний суд, ураховуючи відсутність у суду повноважень самостійно здійснювати розрахунки сум індексації, дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити суму індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року (включно) у розмірі різниці між сумою індексації, що склалася у березні 2018 року, і розміром підвищення доходу у цьому місяці відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано. Провадження у справі № 200/15495/21 закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України).
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що фактичною підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом стала його незгода з діями та бездіяльністю відповідача під час виконання рішення суду у справі №200/9921/20-а. Так, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі № 200/9921/20-а за період березень 2018 року - липень 2020 року відповідачем здійснено виплату індексації грошового забезпечення у розмірі 3497,38 грн. Однак позивач, уважаючи, що при виплаті індексації за березень 2018 року - липень 2020 року відповідачем щомісячно додатково повинна нараховуватися "фіксована сума індексації" у розмірі 4463,15 грн звернувся до суду з даним позовом. Таким чином, заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Тому, за висновком апеляційного суду, у даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. Наявність спеціальних правових норм КАС України (статті 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
За таких обставин Перший апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
29 серпня 2023 року на адресу Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга Дяченка Олексія Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1, у якій скаржник просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2023 року та справу направити для продовження розгляду до цього ж суду.
Аргументи заявника касаційної скарги полягають у тому, що закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції застосував пункт 4 частини першої статті 238 КАС України. Підставою для застосування цієї норми процесуального закону судом апеляційної інстанції є те, що вже існує судове рішення, яке набрало законної сили, щодо спору між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 27 липня 2020 року включно.
Однак скаржник зауважує, що закриття провадження у справі на цій нормативній підставі можливе за умови, якщо рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Проте судом апеляційної інстанції не враховано, що предмети позовів у справах № 200/9921/20-а та №200/15495/21 є різними. У справі №200/9921/20-а предметом оцінки та розгляду було право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 27 липня 2020 року включно із застосуванням базового місяця березень 2018 року. Натомість, у справі № 200/15495/21 предметом спору є правильність встановлення відповідачем розміру індексації - різниці грошового забезпечення у фіксованій величині у грошовому еквіваленті за період з 01 березня 2018 року по 27 липня 2020 року із визначенням чіткої суми. Більше того, судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року у справі №200/9921/20-а позивачу відмовлено у задоволенні заяви у порядку статті 383 КАС України щодо невиплати щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4463,15 грн за період з 01 березня 2018 року по 27 липня 2020 року включно в сумі 128 855,31 грн.
На тлі цього заявник вказує про неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі №560/13302/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 03 травня 2023 року у справі №160/10790/22, від 09 травня 2023 року у справі №120/2234/22-а, від 09 травня 2023 року у справі №400/12702/21, від 09 травня 2023 року у справі №560/538/22, від 09 травня 2023 року у справі №580/8769/21, від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22, від 27 липня 2023 року у справі №160/12028/22, від 03 серпня 2023 року у справі №420/23183/21, від 15 серпня 2023 року у справі №580/9339/21, від 15 серпня 2023 року у справі №400/3784/22, від 15 серпня 2023 року у справі №520/1800/22, від 17 серпня 2023 року у справі №160/4155/22, від 17 серпня 2023 року у справі №580/3967/22.
Ухвалою від 25 жовтня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надійшов, що не є перешкодою для перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України.
Ухвалою від 15 листопада 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.