ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 127/32099/19
провадження № 51-3212 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
в режимі відеоконференції
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_10,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника
ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_10, захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9, захисника ОСОБА_6 в інтересах засуджених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на вирок Вінницького апеляційного суду від 28 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019020020001292, за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Вінниці, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2022 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить
1 700 гривень.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_9 на його користь 1 900 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди,
2 000 грн моральної шкоди та витрати на правову допомогу в сумі 10 000 гривень.
Цим же вироком ОСОБА_10 визнано невинуватим та виправдано за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Цивільний позов ОСОБА_11 в частині позовних вимог до ОСОБА_10 залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Вироком Вінницького апеляційного суду від 28 квітня 2023 року вирок місцевого суду скасовано та ухвалено новий вирок, яким:
ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі п. 3 ч. 1, ч. 5 ст. 72 КК України, у строк покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 08 листопада 2019 року по 19 грудня 2019 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні обмеження волі.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_9 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку суду апеляційної інстанції до виконання.
ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі п. 3 ч. 1, ч. 5 ст. 72 КК України, у строк покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 29 жовтня 2019 року по 01 листопада 2019 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні обмеження волі.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_10 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку суду апеляційної інстанції до виконання.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_11 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, 10 червня 2019 року, приблизно о 20 год,
ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на прохання обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_15 прибирали на огородженій території у
АДРЕСА_3 та палили багаття. ОСОБА_11, який проживав поряд за адресою: АДРЕСА_4, підійшов та попросив припинити палити вогнище, оскільки дим прямував у напрямку житлових будинків, що створює незручності йому, сім`ї та мешканцям, які там проживають, однак його прохання було залишено без реагування.
В подальшому, в цей же день, близько 20 год 20 хв., ОСОБА_11 разом із своїм сином ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_3, катаючись на велосипедах, вирішив знову під`їхати та попросити припинити палити вогнище.
Від воріт огородженої території у АДРЕСА_3, їм на зустріч вийшли ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які перебували в стані алкогольного сп`яніння, та використовуючи малозначний привід, а саме зауваження ОСОБА_11 щодо припинення паління багаття, в присутності малолітнього ОСОБА_16, виражаючи свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, прагнучи самоствердитися за рахунок приниження іншої особи, вчинили грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю за наступних обставин.
ОСОБА_9 почав одразу ображати ОСОБА_11, грубо висловлюючись на його адресу, на зауваження останнього припинити палити багаття, наніс кулаками обох рук близько 10 ударів, із яких 2 рази влучив по обличчю ОСОБА_11 . В цей час ОСОБА_10 тримав ОСОБА_11 за тулуб та руки, щоб останній не міг опиратися ОСОБА_9 .
Малолітній син потерпілого - ОСОБА_16 схопив батька за ногу та перебуваючи у стресовій ситуації, злякавшись, почав плакати та просити обвинувачених не бити потерпілого. ОСОБА_11 нахилився над сином, щоб попередити можливість нанесення йому тілесних ушкоджень. Незважаючи на це, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продовжили наносити удари кулаками рук та ногами по голові, тулубу та ногах потерпілого.
Тоді ОСОБА_11 відштовхнув від себе сина, щоб убезпечити його від випадкового отримання тілесних ушкоджень, після чого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повалили ОСОБА_11 на землю та продовжили наносити йому удари ногами по тулубу та голові.
В подальшому потерпілий зміг піднятися на ноги та відштовхнувши від себе ОСОБА_9, підбіг до свого сина та вони на велосипедах втекли.
Внаслідок умисних дій ОСОБА_9 та ОСОБА_10 потерпілому були спричинені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_10, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає щодо відсутності об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, оскільки ОСОБА_10 не вчиняв грубого порушення громадського порядку, не проявляв зневагу до існуючих в суспільстві правил поведінки, не демонстрував власну зверхність над іншими, а із самого початку не втручався у сварку, перебуваючи за кілька метрів від ОСОБА_9 та ОСОБА_11, не наносив тілесні ушкодження останньому, про що вказують свідки ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, а навпаки під час конфлікту намагався стати між потерпілим та ОСОБА_9, щоб уникнути фізичного контакту між ними.
Стверджує, що апеляційний суд не врахував показання потерпілого, який безпосередньо вказаним судом не допитувався, а досліджений в судовому засіданні технічний запис був поганої якості (частину показань не було чути взагалі). Так, ОСОБА_11 в суді першої інстанції на запитання захисника неодноразово відповідав, що жодних претензій до ОСОБА_10 не має, останній не наносив йому тілесних ушкоджень, а конфлікт відбувався між ним та
ОСОБА_9 .
Зазначає, що ОСОБА_10 одружений, має роботу, утримує малолітню дитину та дружину, позитивно характеризується за місцем проживання, що підтверджується відповідними документами, доданими до скарги, а також матеріалами справи, не становить небезпеки для суспільства та оточуючих, ніколи не притягувався до відповідальності.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_9, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема, стверджує, що в діях ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, оскільки між
ОСОБА_11 та ОСОБА_9 тривалий час були неприязні відносини через систематичні дії потерпілого: постійні скарги, в тому числі і в органи прокуратури на ОСОБА_9 та його батька з різних приводів, як вирубування дерев на власній ділянці, розчистка території, тощо, тому дії ОСОБА_9 щодо заподіяння тілесних ушкоджень не були спрямовані на порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства. Приводом для конфлікту із потерпілим стали саме неприязнені відносини останнього з ОСОБА_9 . Крім цього, конфлікт не носив тривалого характеру, про що стверджують як обвинувачені, так і очевидці події, все відбувалось не у громадському місці, а на приватній огородженій земельній ділянці, що узгоджується із показаннями свідків. Вважає, що покарання у вигляді обмеження волі є надто суворим, та апеляційним судом не обговорювалось питання звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу. Стверджує, що ОСОБА_9 не є небезпечним злочинцем, має сім`ю, роботу, неповнолітню дитину та батьків пенсіонерів, позитивно характеризується за місцем проживання, що вказує на можливість звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
У касаційних скаргахзахисник ОСОБА_6, що діє в інтересах засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_10, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що перекваліфікація судом першої інстанції дій ОСОБА_9 з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України є обґрунтованою, оскільки тілесні ушкодження були заподіяні лише одній особі, засуджений не протиставляв себе іншим членам суспільства, не вчиняв жодних протиправних дій щодо інших осіб, в його діях не було встановлено ознак виняткового цинізму чи особливої зухвалості та мотиву явної неповаги до суспільства.
На думку захисника, стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом наявності у діях ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, оскільки суперечливих показів потерпілого ОСОБА_16 недостатньо для визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, усі свідки даної події, а саме ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_14 та ОСОБА_17 заперечили участь ОСОБА_10 у нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому.
Також, в порушення вимог ст. 23, ч. 1 ст. 94 КПК України, суд апеляційної інстанції безпосередньо не дослідив показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_14, обмежившись лише прослуховуванням звукозаписів їх показань, переоцінив покази вказаних свідків та поклав їх в обґрунтування винуватості ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 296 КК України, що згідно положень ч. 1 ст. 412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою для скасування вироку апеляційного суду та узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду.
Вважає, що суд апеляційної інстанції помилково посилався на ст. 20 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та Наказ № 76 Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій", а також на адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 77-1 КУпАП, оскільки матеріали кримінального провадження не містять даних про притягнення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до вказаної відповідальності.
Позиції учасників судового провадження