ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 754/17089/20
провадження № 51-3340км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2021 року та вирок Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020105030001232, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків, до цього покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року, та визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці.
Згідно з вироком суду 2 вересня 2020 року приблизно о 15:21 ОСОБА_7, знаходячись у приміщенні торгового залу магазину "Розетка" (вул. Кіото, 25 у м. Київ), побачив на вітрині акустичну систему "JBL", вартістю 1730 грн, яка належить ТОВ "Розетка.УА" та, діючи повторно, взяв її з вітрини і з місця вчинення злочину зник.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, задовольнив апеляційну скаргу прокурора, вирок районного суду в частині призначеного покарання скасував та ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі статей 71, 72 КК за сукупністю вироків, до цього покарання частково приєднав невідбуту частину покарання за вироками Солом`янського районного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року та Оболонського районного суду м. Києва від 29 липня 2020 року (яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді 100 годин громадських робіт), та визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці. В решті вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями захисник, посилаючись істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі винного через суворість, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження. На думку захисника, судом безпідставно не було повернуто обвинувальний акт прокурору, за наявності на це підстав, а вирок суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК, оскільки ґрунтується на неналежних і недопустимих доказах, якими не підтверджується факт крадіжки та винуватість засудженого у її вчиненні. Вказує, що апеляційний суд за відсутності правових підстав ухвалив новий вирок, копію якого не було своєчасно вручено стороні захисту, а також цей суд призначив засудженому надто суворе покарання. Крім того, апеляційний суд у своєму рішенні не зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу сторони захисту визнав необґрунтованою.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно зі ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в основу вироку були покладені належні та допустимі докази, зокрема: показання представника потерпілого ОСОБА_8, котрий пояснив, що в магазині "Розетка" по АДРЕСА_2 було проведено інвентаризацію та виявлено відсутність акустичної системи. По відеоархіву було встановлено, що чоловік, маючи вільний доступ до товару, взяв і виніс вказану акустичну систему за межі магазину. Через деякий час цей чоловік з`явився в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2" по АДРЕСА_3 . Ним виявився ОСОБА_7, котрий зізнався у викраденні акустичної системи і в подальшому відшкодував її вартість, у зв`язку з чим матеріальних претензій до нього немає; дані протоколу-заяви від 16 вересня 2021 року, відповідно до якого ОСОБА_8 повідомив, що 2 вересня 2020 року о 14:03 в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2" ( АДРЕСА_2 ) невідома особа викрала товар вартістю 1730 грн (без ПДВ); дані акту інвентаризації ТОВ "Розетка.УА" проведеної в зазначеному магазині, з якого убачається, що станом на 2 вересня 2020 року на вітрині магазину була акустична система, при перерахунку товару виявлено її відсутність, але реалізації даного товару цього дня не було; дані довідки про вартість згаданої акустичної системи.
Також судом було оглянуто відеозапис з камер відеоспостереження магазину (який було надано представником магазину ОСОБА_8 ), на якому зафіксовано, як ОСОБА_7 2 вересня 2020 року зайшов до приміщення магазину, взяв з полиці товар у вигляді коробки червоного кольору з білими вставками, з якою направився до виходу та вийшов з магазину.
Отже, дослідивши та оцінивши вищезазначені докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд правильно встановив обставини кримінального провадження та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 утаємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно.
За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК кваліфіковано правильно. Враховуючи наведене, доводи захисника про недоведеність факту крадіжки, та що її вчинив саме ОСОБА_7, є безпідставними.
Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження, належним чином перевірив викладені у апеляційній скарзі захисника ОСОБА_6 доводи, аналогічні тим, що викладені в його касаційній скарзі (зокрема, щодо недопустимості доказів, невідповідності обвинувального акта вимогам КПК, недоведеності винуватості засудженого, неознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування і невручення копії обвинувального акту, та інші) і визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків.
При цьому, суд погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, зазначивши, що він повністю підтверджується належними та допустимими доказами, які були предметом детального дослідження суду.
Зокрема, апеляційним судом перевірялись доводи захисника про те, що акт інвентаризації не може бути доказом, які визнані безпідставними. Суд зазначив, що вказаний документ відповідає визначеним КПК ознакам і може бути використаний в межах кримінального провадження. Більше того, він може бути безпосередньо наданий потерпілим чи його представником до уповноважених органів для досягнення мети кримінального провадження.
Крім того, з метою перевірки наведених в апеляційній скарзі захисника доводів, судом було досліджено відеозапис з камер відеоспостереження магазину, наданий представником магазину ОСОБА_8, на якому зафіксовано фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_7 . Суд зазначив, що даний доказ є належним та допустимим, оскільки отриманий у передбаченому КПК порядку. Клопотань про дослідження інших доказів від учасників судового процесу не надходило.
Що стосується повноважень представника потерпілого, то апеляційний суд зазначив, що вони перевірялись як під час досудового розслідування, так і під час розгляду в суді першої інстанції, тому суд відкидає ці аргументи сторони захисту. Це ж стосується і посилання захисника на обставину недопустимості як речового доказу цифрового носія інформації (CD-диска), оскільки він прийнятий у належної особи та може слугувати як джерело доказів.
До того ж, як убачається з реєстру матеріалів досудового розслідування долученого до обвинувального акту щодо ОСОБА_7, слідчим Деснянського УП ГУНП у м. Києві 10 листопада 2020 року було винесено постанову про залучення потерпілого та представника потерпілого ОСОБА_8, а тому твердження захисника про відсутність повноважень у цієї особи є безпідставними.
Доводи захисника про невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону перевірялись апеляційним судом та не знайшли свого підтвердження. Так, суд зазначив, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в підготовчому судовому засіданні захисником ОСОБА_6 було подано клопотання про повернення обвинувального акту прокурору через його невідповідність вимогам ст. 291 КПК.