ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 753/5986/22
провадження № 51-5595км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисниці засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року щодо
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителяАДРЕСА_1, раніше судимого вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст.309 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на підставі ч. 1 ст. 70 КК на строк 5 років, на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком терміном на 3 роки,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Цим же вироком вирішено виконувати самостійно вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у провадженні.
За вироком районного суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК за обставин детально викладених у ньому.
Зокрема, що він у невстановлений точно органом досудового розслідування день та час, восени 2018 року, розуміючи та знаючи вимоги чинного законодавства, всупереч вимог Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортного засобу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, вирішив замовити виготовлення завідомо підробленого посвідчення водія для подальшого використання у власних цілях.
Надалі, у вересні 2018 року ОСОБА_7, реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на отримання завідомо підробленого офіційного документа, який видається установою та надає права, з метою подальшого його використання у власних цілях, використовуючи мережу Інтернет через мобільний додаток "Телеграм", домовився з невстановленою органом досудового розслідування особою отримати посвідчення водія за грошову винагороду в сумі 4 000 грн.
Надалі, ОСОБА_7, перебуваючи в Територіальному сервісному центрі МВС України, що за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 19, отримав від невстановленої органом досудового розслідування особи підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та в цьому підробленому посвідченні водія містилося фотозображення ОСОБА_7 та згідно з яким останньому надається право керувати транспортними засобами категорії "В".
Так, 31 серпня 2021 року, близько 05:00, точного часу не встановлено, ОСОБА_7, керуючи автомобілем "Volkswagen Polo" (д. н. з. НОМЕР_2 ), був зупинений на вул. Здолбунівська, 7 у м. Києві працівниками патрульної поліції за порушення Правил дорожнього руху, та на вимогу працівника поліції надати документи на право керування транспортним засобом, достовірно знаючи, що воно підроблене, та у цьому підробленому посвідченні водія містилося його фотозображення, надав посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Київський апеляційний суд вироком від 15 червня 2023 року скасував вирок місцевого суду (в частині призначеного покарання) та ухвалив новий, яким призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст.358 КК у виді арешту на строк 3 місяці. На підставі ст. 71 КК з урахуванням правил, передбачених ст. 72 цього Кодексу, до призначеного покарання за цим вирокомчастково приєднаноневідбуте покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року,і за сукупністю вироків призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з дня його затримання в порядку виконання вироку. В решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У поданій касаційній скарзі захисниця засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати оскаржуваний вирок і призначити новий розгляд кримінального провадження щодо її підзахисного в суді апеляційної інстанції.
Свою позицію сторона захисту обґрунтовує істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Так, захисниця стверджує, що апеляційний суд, обираючи вид та міру покарання, не вірно встановив, що ОСОБА_7 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 4 ст. 358 КК, після ухвалення попереднього вироку від 28 листопада 2021 року, тобто під час іспитового строку. Наполягає, що її підзахисний вчинив кримінальний проступок до ухвалення попереднього вироку, оскільки цей злочин, на її думку, є триваючим, тому призначення апеляційним судом остаточного покарання на підставі ст. 71 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Крім іншого звертає увагу на неповноту судового розгляду, адже апеляційний суд в порушення ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), повторно не дослідив документи, про які зазначав у скарзі прокурор.
Позиції учасників судового провадження
На касаційну скаргу сторони захисту заперечень від учасників судового провадження не надходило.
У судовому засіданні захисниця ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі та просили її задовольнити, прокурор ОСОБА_5 заперечила проти її задоволення, оскаржуване судове рішення просила залишити без змін.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 358 КК у касаційному порядку захисницею не оскаржуються.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК), як про те зазначає захисниця ОСОБА_6 в касаційній скарзі, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
За змістом касаційної скарги, крім вищезазначеного, незаконність вироку суду апеляційної інстанції сторона захистувбачає в істотному порушенні вимог процесуального закону та неправильному застосуванні закону України про кримінальну відповідальність.
Однак зазначені доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.
У статті 370 і ч. 2 ст. 418 КПКвизначено, що судове рішення суду апеляційної інстанції повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Водночас підставами для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку є: необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідність застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання (ч. 1 ст. 420 КПК).
Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи вирок, апеляційний суд цих вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Твердження сторони захисту про те, що апеляційний суд невірно встановив, що ОСОБА_7 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 4 ст. 358 КК, після ухвалення попереднього вироку від 28 листопада 2021 року, тобто під час іспитового строку, колегія суддів уважає необґрунтованим, з огляду на таке.