Постанова
Іменем України
16 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 756/19799/21
провадження № 61-12450св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Оболонська районна у м. Києві державної адміністрації,
третя особа: ОСОБА_2, Служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року у складі судді: Ткач М. М., та постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Невідомої Т. О.,Соколової В. В.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, треті особи ОСОБА_2, Служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування розпорядження "Про вирішення питання щодо участі батька у вихованні дитини".
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_2, який рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року шлюб розірвано.
У сторін є спільна дитина - донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу сторони спільно не проживають, донька зареєстрована та проживає з матір`ю.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 11 лютого 2021 року, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2021 визначено місце проживання доньки з матір`ю та стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 10 000 грн щомісячно, з їх подальшою відповідною індексацією, починаючи з 16 травня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття.
За зверненням ОСОБА_2 до Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, винесене Розпорядження № 713 від 15 грудня 2021 року "Про вирішення питання щодо участі батька у вихованні дитини". Вказаним розпорядженням було визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні доньки, шляхом спілкування з нею щосуботи з 10.00 по 16.00 годину з обов`язковим поверненням до матері.
Позивачка вважала, що вказане розпорядження не відповідає вимогам закону, винесене незаконно, не захищає інтереси дитини, винесено без врахування віку малолітньої дитини та без врахування висновку психолога.
Крім того, при винесенні розпорядження не було враховано те, що 30 серпня 2020 року донька ОСОБА_5 була викрадена її батьком ОСОБА_2, який утримував дитину проти її волі, не повідомляв матері про місце її перебування. Після цього випадку, донька проживає з матір`ю та перебуває під її опікою. Батько участі у житті дитини не приймає та на даний час у батька існує велика заборгованість щодо сплати аліментів на утримання дитини та відкрито виконавче провадження. Дочка ОСОБА_5 дуже важко переживає події, що сталися, боїться побачитися з батьком та залишитись із ним наодинці, боїться, що він може повторно її викрасти та позбавити материнського тепла та опіки. Будь-які розмови щодо батька викликають у дочки стрес та занепокоєння, а тому остання завжди просить матір аби та не віддавала її батьку.
Позивачка вважала, що комісія проігнорувала доводи, що зустрічі мають проводитись в присутності психолога, за обов`язкової присутності матері, інтервал спілкування батька та дитини має бути обмеженим, оскільки існує велика ймовірність того, що останній знову викраде дитину. Крім того не взято до уваги, що батько є активним учасником групи "Батько має право", яка використовує незаконні методи захисту своїх батьківських прав. Проігноровано доводи позивачки про те, що дитина боїться свого батька, який вчиняв психологічне та фізичне насильство відносно дитини, не прийняті висновки психолога, які були складені за результатами численних відвідувань ОСОБА_5 . Не взято до уваги думку матері дитини, про те, що вона не заперечує щодо зустрічей з батьком, проте такі зустрічі повинні відбуватися поступово.
ОСОБА_1 просила:
визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт Оболонської районної у місті Киві державної адміністрації, оформлений Розпорядженням № 713 від 15 грудня 2021 року "Про вирішення питання щодо участі батьків у вихованні дитини";
стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2, Служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
обставини, на які посилається позивач у позовній заяві стосуються її у тому числі незгоди із графіком, який затверджений оскаржуваним розпорядженням. Як убачається із матеріалів відповідач звернувся до Служби у справах дітей Оболонської районної державної адміністрації із заявою про встановлення його участі у вихованні та спілкуванні із донькою, в якій просив визначити наступний спосіб у його спілкуванні з дитиною: кожного другого тижня місяця з п`ятниці після закінчення навчання до 19.00год. неділі (а у випадку, якщо наступний(після вихідних, коли дитина перебуває у батька) понеділок є вихідним (в разі перенесення робочих днів), то період перебування дитини у батька продовжується відповідно з п`ятниці після навчання до 19.00год. понеділка; до 10 днів на оздоровлення (у тому числі і за кордоном) кожного літа у період, що не співпадає з відпусткою матері; зобов`язати матір дитини не перешкоджати телефонному зв`язку батька ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_5 . Однак, спірним розпорядженням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації № 713 від 15.12.2021 "Про вирішення питання щодо участі батька у вихованні дитини" було визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом спілкування з нею щосуботи з 10.00 по 16.00 годину з обов`язковим поверненням до матері. Суд не вбачав, що вказаний графік несе негативні наслідки для дитини, а навпаки надає можливість обом батькам виховувати дитину, бачитись з нею та приймати участь у її виховані, а його скасування призведе до порушення прав батька, який має право на зустрічі з дитиною;
право на участь у вихованні дитини має як матір, так і батько. Як стверджує позивач, зустрічі батька з дитиною, можуть призвести до психологічної травми у дитини, оскільки дитина давно не бачила та не бажає з ним спілкуватися, тому вона його боїться, що було зафіксовано психологом, відтак зустрічі мають відбуватися поступово по 1-2 години, у присутності матері та психолога. Суд критично ставиться до Висновку та рекомендації "Психоемоційної діагностики" сімейного психолога ОСОБА_6 від 15 листопада 2021 року долученого позивачем, оскільки висновок було зроблено на підставі відомостей наданих позивачкою, батька для проведення такого дослідження не повідомляли і не залучали, що позбавило останнього права надавати фахівцеві свої пояснення, такий висновок не може бути прийнято судом як допустимий доказ, через неповноту і однобічність такого дослідження. До того ж, до висновку не додано жодного документа на підтвердження наявності у ОСОБА_6 відповідної кваліфікації, стажу роботи та відповідної освіти;
щодо твердження позивача, що третя особа неналежним чином сплачує аліменти та безвідповідально відноситься до свого батьківського обов`язку, з цього приводу суд зазначає наступне. Як убачається із наданих третьою особою документів, які містяться у матеріалах справи, заборгованість по аліментах на утримання дитини, відсутня;
стосовно твердження позивача, про неможливість зустрічей батька без присутності матері, слід зазначити наступне. При цьому, суд ураховує, що вказане рішення було прийнято, з метою уникнення суперечок та конфліктні ситуації між батьками у присутності дитини, про що було зазначено представником відповідача у судовому засіданні;
щодо твердження позивача, стосовно того, що батько є активним учасником групи "Батько має право", яка використовує незаконні методи захисту своїх батьківських прав, слід зазначити наступне. Однак, позивачем до суду не були поданні жодні докази у підтвердження того, що внаслідок приєднання відповідача до вказаної групи були порушені права та законні інтереси сторін по справі. Інші доводи позивача, не є підставою для скасування розпорядження;
батько та мати повинні у двох забезпечити щасливе дитинство, розумовий та духовний розвиток дитини. Відтак, найважливішим для обох батьків мають бути їхні діти, а суперечки між собою мають залишатись осторонь них. З врахуванням зазначеного, суд закликає сторін у справі знайти вірний шлях для підтримання належних стосунків між ними та їх спільною дитиною. Таким чином, оцінюючи подані сторонами докази та вищевикладені обставини, суд вважає, що в задоволенні заявлених позовних вимог, слід відмовити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
рішення органу місцевого самоврядування може бути визнане незаконним та скасоване лише за умови, якщо воно суперечить Конституції та Законам України. Оспорюваним розпорядженням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації № 713 від 15 грудня 2021 року "Про вирішення питання щодо участі батька у вихованні дитини" було визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_7, шляхом спілкування з нею щосуботи з 10.00 по 16.00 годину з обов`язковим поверненням до матері;
зазначене розпорядження не містить заборони на побачення батька з дитиною. Прийнятий відповідним держаним органом з урахуванням інтересів дитини та на підставі вивчення обставин взаємовідносин сторін та їх доньки. Висновок суду першої інстанції,що вказаний графік не несе негативні наслідки для дитини, а навпаки надає можливість обом батькам виховувати дитину, бачитись з нею та приймати участь у її виховані, а його скасування призведе до порушення прав батька, який має право на зустрічі з дитиною, є логічним і обґрунтованим;
варто звернути увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, були предметом детального дослідження в суді першої інстанції, яким надана правова оцінка, і не потребують додаткової оцінки.
Аргументи учасників справи
18 серпня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року (повне судове рішення складено 20 липня 2023 року), в якій просила:
скасувати оскаржені рішення;
направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
що судом першої інстанції було необґрунтовано відхилено клопотання про витребування доказів (матеріалів, які стали підставою для винесення висновку органу опіки), що є підставою для скасування рішень у цій справі та направлення справи на повторний розгляд до суду першої інстанції на підставі пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
судами не враховано висновки суду щодо застосування права у пдібних правовідносинах, зокрема: висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у Постанові від 08 липня 2021 року по справі № 640/11833/19 (примушування дитини спілкуватися з батьком може призвести до психологічного тиску на дитину та явно не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини в аспекті забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі); висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладені у Постанові від 26 квітня 2022 року у справі справа № 466/7725/20; висновки Верховного суду в Постанові від 01.07.2020 р. у справі № 138/96/17 ("одночасно в оцінці доводів касаційної скарги про те, що у справі, яка переглядається, суди не заслухали думку малолітньої дитини. Верховний Суд констатує, що в усіх діях стосовно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються. При тому під час вирішення спору щодо виховання дитини, зважаючи на її вікову категорію, бесіду з останньою має проводити психолог, головним завданням якого є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання думки щодо бажання дитини спілкуватися з батьками"; висновок про необхідність врахування думки дитини у вирішенні спору щодо визначення місця проживання дітей висловлений Верховним Судом у постановах від 01 серпня 2018 року у справі № 207/3144/16 (провадження № 61-29090св18), від 04 березня 2020 року у справі № 356/417/17 (провадження № 61-16764св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17 (провадження № 61-44369св18); висновок Верховного суду у Постанові від 02.11.2022 року по справі № 686/8535/20: Суд встановив що короткочасні зустрічі дитини з одним із батьків та мають проводитися під обов`язковим наглядом професійного психолога, стосується збереження емоційного контакту матері з дитиною та можливості забезпечити правильний психоемоційні характер стосунків матері та дитини до вирішення судового спору по суті, без чого сама можливість вирішення спору по суті на користь матері втрачає сенс з точки зору захисту найкращих інтересів дитини. Крім того, зміст цього заходу забезпечення не співпадає зі змістом заявлених позовних вимог у цій справі;
судами при ухваленні рішення, не враховано беззаперечний доказ позивачки, що в основу оскаржуваного Розпорядження покладено висновок органу опіки та піклування, який складений з рядом порушень, а отже і саме Розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню;
оскаржуване Розпорядження було ухвалене з порушенням Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини затвердженого Постановою КМУ № 866 від 24 вересня 2008 року, оскільки орган опіки та піклування не заслухав позицію дитини щодо прихильності до батька;
судами не враховано висновок "Психоемоційна діагностика" сімейного психолога від 15 листопада 2021 року та проігноровано факт, що дитині не комфортно залишатися наодинці з батьком, тим більше, тривалий час, та не враховано, що спілкування з батьком у визначений оскаржуваним Розпорядженням спосіб та за визначеним графіком на даний час негативно впливатиме на дитину і може призвести до чергового стресу, що знову потягне за собою до важкого психологічного стану та необхідність зустрічатися з психологом. Судом проігноровано участь третьої особи в групі "Батько має право", яка негативно впливає та налаштовує батьків на незаконні дії щодо своїх дітей. Судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що Позивачка жодним чином не заперечувала і не заперечує щодо зустрічей батька з дитиною, Позивачка намагається довести, що саме графік, зазначений в оскаржуваному розпорядженні є на цей час неприйнятним і, що дитині з батьком варто спілкуватися поступово, аби дитина відчувала себе в комфорті;
оскаржуване рішення суду жодним чином не враховує якнайкращі інтереси дитини, та є таким, що порушує її права, оскільки докази матері, які наведені з метою врахування найкращих інтересів дитини судом не враховані та піддані під сумнів. Разом з тим, позивачка просить захистити її права та права дитини шляхом забезпечення участі психолого у зустрічах з батьком, які мають відбуватися поступово. Позивачка доводить, що розпорядження органу опіки та піклування не відповідає фактичним обставинам, суперечить правам та інтересам малолітньої доньки;
суди, залишаючи оскаржуване розпорядження в силі, не звернули увагу на те, що таке розпорядження не можливо виконати, з огляду на те, що станом на час розгляду даної справи дитина разом з матір`ю проживають за кордоном у зв`язку з війною та до закінчення війни повертатися в Україну не будуть задля безпеки доньки та дотримання якнайкращих інтересів дитини. Під час розгляду цієї справи судам першої та апеляційної інстанцій було відомо, що дитина проживає за кордоном, проте суди, проігнорували цей факт і прийняли рішення, врахувавши позицію лише батька, всупереч інтересам дитини;
суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання представника Позивачки про відкладення розгляду справи, не дослідивши підстави для відкладення та порушивши право Позивачки на участь у судовому засіданні, позбавив можливості надавати додаткові докази та пояснення. Суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на те, що вказаний в клопотанні епікриз попередньо вже враховувався судом при відкладенні розгляду справи призначеного на 02 грудня 2022 року, нових доказів до даного клопотання не було долучено, докази перебування на огляді у лікаря саме 27 січня 2023 о 10 год. 00 хв. не надано. Крім того, як зазначає суд, у випадку неможливості представника з`явитися, представник позивача не був позбавлений права направити клопотання про проведення відеоконференції поза межами суду, проте, добросовісно своїм правом не скористався. Варто зауважити, що підстава відкладення судового засідання в даному випадку була одна і та ж, тому, нових доказів неможливо було долучити у зв`язку з тим, що має тривалу дію в часі, оскільки стосується тривалої реабілітації після травми представника Позивачки, а відеоконференція неможлива, оскільки саме в час засідання представник Позивачки проходила необхідні та невідкладні за станом здоров`я реабілітаційні процедури, тому і просила про відкладення розгляду.
У жовтні 2023 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_8 подав клопотання про закриття касаційного провадження в справі, в якому просив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою.
Клопотання мотивоване тим, що як слідує з матеріалів касаційного провадження (ухвала Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року про відкриття касаційного провадження у даній справі), Скаржник оскаржує Рішення та Постанову з огляду, в порядку та на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що при прийнятті Рішення та Постанови судами неправильно застосовано норми матеріального права та не враховано правові висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. ОСОБА_2 категорично не погоджується із вказаними твердженнями Скаржника та заявляє, що зазначені Позивачем у касаційній скарзі правові висновки Верховного Суду стосуються правовідносин, які не є подібними до спірних правовідносин у даній справі, що означає відсутність підстав для касаційного оскарження Рішення та Постанови в порядку пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, наслідком чого має стати закриття касаційного провадження у цій справі.