ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 452/3204/21
провадження № 61-328св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Рудківська міська рада Самбірського району Львівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05 вересня 2022 року у складі судді Галина В. П. та постанову Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Рудківська міська рада Самбірського району Львівської області, про усунення перешкод у здійсненні права власності.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що він є власником будинку та земельної ділянки площею 0,2483 га на АДРЕСА_1 . Відповідачі у справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками будинку та користувачами суміжної земельної ділянки площею 0,1100 га на АДРЕСА_1 .
Відповідачі та їх родина самочинно, без належних погоджень і дозволів відповідних служб, із порушенням будівельних норм і правил, у частині АДРЕСА_1, тобто на землях громади с. Чернихів, на відстані 0,5 м від воріт будинковолодіння позивача встановили господарську споруду (5,0 м х 15,0 м), у складі якої стайня, свинарник, стодола. Такими діями відповідачів ОСОБА_1 створено суттєві перешкоди у вільному доступі до житлового будинку, земельної ділянки, а також у користуванні вулицею села для проходу, проїзду на велосипеді, транспортному засобі, чим порушуються його права.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у користуванні будинковолодінням і добровільно, за власний кошт, демонтувати самочинно збудовану господарську споруду на АДРЕСА_1, відновивши таким чином становище, яке існувало до порушення його права.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05 вересня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати за проведення експертизи у розмірі 10 296,60 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1, місцевий суд вказав, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна будівля є самочинним будівництвом та позивачу чиняться перешкоди у користуванні його будинковолодінням і судом такого факту не встановлено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржено у апеляційному порядку ОСОБА_1 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, у судовому засіданні досліджено усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості та надано їм правильну оцінку.
При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі чинять йому перешкоди в користуванні його майном, а споруда, яку просить знести позивач, є самочинним будівництвом і вона перешкоджає йому у доступі та заїзді до його земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05 вересня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим та апеляційним судами повно і всебічно не з`ясовано обставини справи, суди не дослідили належним чином докази, подані сторонами у цій справі.
Зазначає, що рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 910/1016/17, від 12 квітня 2018 року у справі № 926/2189/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 914/1521/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 924/1220/17, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 30 липня 2019 року у справі № 926/3881/17, від 27 травня 2020 року у справі № 910/1310/19, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, від 09 грудня 2020 року у справі № 922/476/20, від 07 квітня 2021 року у справі № 308/13730/15, від 19 травня 2021 року у справі № 623/3999/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.
Провадження у суді касаційної інстанції
28 лютого 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відзиві на касаційну скаргу вказують на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просять касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ОСОБА_1 з 2009 року, на підставі договору купівлі-продажу, є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1, а з 2011 року - власником земельної ділянки за вказаною адресою, площа якої становить 0,2483 га (цільове призначення земельної ділянки - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарськиї будівель і споруд) (а.с. 4, 5).
Спірна господарська споруда розташована на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що вбачається із свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 травня 2011 року, копії державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ №000346, а також з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 287972583 та №287972747) (а.с. 53-56).
Земельна ділянка площею 0,11 га, кадастровий номер 4624284300:01:002:0807, належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у рівних частках по .
Така земельна ділянка обтяжена сервітутом для проходу та проїзду до земельної ділянки позивача відповідно до плану земельної ділянки, складеного за результатами кадастрової зйомки за 2021 рік, та акта узгоджувальної комісії з розгляду земельних спорів при виконавчому комітеті Рудківської міської ради від 20 липня 2021 року (а.с. 57-58).
Із наведеного плану також вбачається, що заїзд до земельної ділянки позивача проходить між господарською будівлею та житловим будинком відповідачів.
ОСОБА_1 на підтвердження того, що спірна господарська споруда відповідачів порушує його права та є самочинним будівництвом, надав суду звіт про технічне обстеження та висновки при обстеженні території в межах заїзду на земельну прибудинкову ділянку житлового будинку АДРЕСА_1, складений ФОП ОСОБА_4, рішення Луківської сільської ради Самбірського району Львівської області № 3 від 27 вересня 2010 року "Про відміну державного акту серії ЛВ № 000346, реєстраційний № 49, виданий на ім`я ОСОБА_5, у зв`язку з тим, що неправильно вказані розміри земельної ділянки" (а.с. 83), а також копії кадастрового плану, абрису та плану території та земельних ділянок, належної йому та відповідачам (а.с. 91-97), висновок архітектора ОСОБА_6 (а.с. 34).
З указаних доказів, наданих ОСОБА_1, не вбачається, що спірна господарська будівля, яка розміщена на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 порушує права позивача.
За висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5752 від 03 лютого 2022 року вбачається, що будівництво господарської будівлі (сараю) та добудови до будинку на АДРЕСА_1 відповідає вимогам Державних будівельних норм і правил. Господарська будівля (сарай), що належить до будинковолодіння АДРЕСА_1, є капітальною спорудою і не перешкоджає доступу та під`їзду до земельної ділянки АДРЕСА_1, оскільки відстань між спірною господарською спорудою та прибудовою до будинку по всій своїй протяжності від вул. Зелена до брами земельної ділянки позивача становить не менше 4,7 м, що відповідає вимогам діючих ДБН Б.2.2-12:2019 (п. 6.1.27 передбачає для проїздів, заїздів 3,5 м) (а.с. 61-68).
Висновок складений експертом, який уповноважений на виготовлення таких висновків та обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок і відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384, 385 КК України.
За матеріалами інвентарної справи та технічного паспорта за 1991 рік, що стосуються будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, спірна господарська споруда зведена у 1962 році. Відмітки про самочинне будівництво в матеріалах інвентарної справи відсутні (а.с. 72-76).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов`язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.
Надання доказів на підтвердження доводів і обставини, на які позивач посилається як на підставу свої вимог, є обов`язком саме позивача, при цьому суд, за відповідним клопотанням сторони, може зобов`язати позивача надати певні докази, якщо це необхідно для забезпечення об`єктивного розгляду справи, і ненадання їх за вимогою суду або не реагування на вимогу суду є неналежним виконання процесуальних прав та свідчить про те, що позивач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх вимог перед судом.
У справі, яка є предметом касаційного перегляду, позивач посилався на те, що відповідачі самочинно, без належних погоджень і дозволів відповідних служб, з порушенням будівельних норм і правил, у частині вулиці Зеленої, тобто на землях громади с. Чернихів, на відстані 0,5 м від воріт його будинковолодіння встановили господарську споруду, у складі якої стайня, свинарник, стодола. Такими діями відповідачів йому створено суттєві перешкоди у вільному доступі до його житлового будинку та земельної ділянки, а також у користуванні вулицею села для проходу, проїзду на велосипеді, транспортному засобі.
На підтвердження своїх доводів позивач надав суду звіт про технічне обстеження та висновки при обстеженні території в межах заїзду на земельну прибудинкову ділянку житлового будинку АДРЕСА_1, складений ФОП ОСОБА_4, рішення Луківської сільської ради Самбірського району Львівської області № 3 від 27 вересня 2010 року "Про відміну державного акту серії ЛВ № 000346 реєстраційний № 49 виданий на ім`я ОСОБА_5, у зв`язку з тим, що неправильно вказані розміри земельної ділянки" (а.с. 83), а також копії кадастрового плану, абрису та плану території та земельних ділянок, належної його та відповідачам (а.с. 91-97), висновок архітектора ОСОБА_6 (а.с. 34).
Разом з тим, з наданих позивачем доказів не вбачається, що спірна господарська будівля, яка розміщена на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, порушує його права.
Відповідачами на підтвердження своїх заперечень надано висновок експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5752 від 03 лютого 2022 року, з якого вбачається, що будівництво господарської будівлі (сараю) та добудови до будинку на АДРЕСА_1 відповідає вимогам Державних будівельних норм і правил. Господарська будівля (сарай), що належить до будинковолодіння АДРЕСА_1, є капітальною спорудою і не перешкоджає доступу та доїзду до земельної ділянки АДРЕСА_1, оскільки відстань між спірною господарською спорудою та прибудовою до будинку по всій своїй протяжності від вул. Зелена до брами земельної ділянки позивача становить не менше 4,7 м, що відповідає вимогам діючих ДБН Б.2.2-12:2019 (п. 6.1.27 передбачає для проїздів, заїздів відстань 3,5 м).
ОСОБА_1 заперечував проти зазначеного висновку експерта, однак на його спростування доказів суду не надав, не ставив перед судом питання про виклик експерта у судове засідання для надання пояснень чи призначення судової експертизи у справі.
Крім того, з матеріалів інвентарної справи та технічного паспорта за 1991 рік, що стосуються будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, вбачається, що спірна господарська споруда зведена у 1962 році, відміток про самочинне будівництво в матеріалах такої інвентарної справи немає.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У разі ненадання запитуваної інформації суд має право розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Врахувавши те, що позивач не надав суду належні та допустимі докази на підтвердження заявлених вимог, не довів обставини, на які посилався, як на підставу своїх вимог, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
Суд першої інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог.
Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі, а апеляційний суд, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.
Доводи заявника про те, що рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 910/1016/17, від 12 квітня 2018 року у справі № 926/2189/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 914/1521/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 924/1220/17, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 30 липня 2019 року у справі № 926/3881/17, від 27 травня 2020 року у справі № 910/1310/19, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, від 09 грудня 2020 року у справі № 922/476/20, від 07 квітня 2021 року у справі № 308/13730/15, від 19 травня 2021 року у справі № 623/3999/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.