ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 695/1456/18
провадження № 61-672св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Піщанська сільська рада Золотоніського району Черкаської області, Виконавчий комітет Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - адвоката Сизька Бориса Борисовича на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 серпня 2022 року, ухваленого у складі судді Середи Л. В., додаткове рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2022 року, ухваленого у складі у складі судді Середи Л. В., постанову Черкаського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,та додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (далі - Піщанська сільська рада), Виконавчого комітету Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (далі - ВК Піщанської сільської ради), фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про скасування рішень про оформлення права власності, свідоцтва про право власності та визнання права власності.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з метою здійснення підприємницької діяльності він збудував на належній йому на праві приватної власності земельній ділянці магазин, загальною площею 140,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нежитлове приміщення остаточно було добудовано та введено в експлуатацію у 2017 році.
Однак на безоплатній основі з 2005 року в даному приміщенні також здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2 . У зв`язку з прийняттям рішення про припинення підприємницької діяльності, він у 2017 році запропонував ФОП ОСОБА_2 придбати вказане нежитлове приміщення. На що останній відповів, що на підставі свідоцтва про право власності виданого ВК Піщанської сільської ради він також є власником даного нежитлового приміщення.
ОСОБА_1 вважає, що свідоцтво про право власності ОСОБА_2 та рішення ВК Піщанської сільської ради, на підставі якого воно видане, є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті протиправно, з порушенням вимог чинного законодавства України на підставі заяви про надання дозволу на видачу свідоцтва про 1/2 частку в праві власності на спірне нежитлове приміщення, яка ним не підписувалась.
Крім того вказує, що незаконно оформивши на себе право власності на нежитлове приміщення, ОСОБА_3 позбавив його, як власника земельної ділянки, на якій воно знаходиться, права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися нею, хоча земельна ділянка належить йому на праві власності, тому такий стан справ порушує його законні права та охоронювані законом інтереси.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконним і скасувати рішення ВК Піщанської сільської ради від 20 липня 2007 року № 3 про оформлення права власності на нежиле приміщення на АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ;
- визнати незаконним і скасувати видане ВК Піщанської сільської ради свідоцтво про право власності на нежиле приміщення на АДРЕСА_1 від 14 серпня 2007 року серії НОМЕР_1;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на нежиле приміщення магазину, загальною площею 140,1 кв. м, на АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна з реєстру прав власності на нерухоме майно 19909044.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано рішення ВК Піщанської сільської ради від 20 липня 2007 року № 3 про оформлення права власності на нежиле приміщення на АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Скасовано свідоцтво про право власності на нежиле приміщення на АДРЕСА_1 від 14 серпня 2007 року серії НОМЕР_1, видане ВК Піщанської сільської ради.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що не встановлено, що ОСОБА_1 надав згоду на оформлення 1/2 частини спірного приміщення магазину за ОСОБА_2, а підписи на відповідних документах виконані не ОСОБА_1, що підтверджується висновками експертів.
Також суди зазначили, що сторонами не надано доказів введення приміщення магазину в експлуатацію у встановленому чинним законодавством України порядку, тому воно є об`єктом незавершеного будівництва та оформлення на нього речового права було неможливим.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на спірне приміщення, суди дійшли висновку, що сторонами не надано доказів введення даного приміщення в експлуатацію, тому ця вимога не підлягає задоволенню.
Також суди попередніх інстанцій вважали, що позивач не пропустив строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки заяв на реєстрацію права власності не подавав, участі у прийнятті рішення сільської ради про оформлення права власності на спірне приміщення не брав, свідоцтво про право власності не отримував.
Додатковим рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2022 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з Піщанської сільської ради, ВК Піщанської сільської ради, ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 600,00 грн.
Стягнуто з Піщанської сільської ради, ВК Піщанської сільської ради, ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на сплату судового збору в розмірі 1 480,08 грн.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, виходив з того, що ОСОБА_1 при подачі позову заявлялося три позовні вимоги, дві з яких було задоволено, а отже, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягали судові витрати, зокрема, судовий збір та витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог та згідно з наданими доказами понесення таких витрат.
Додатковою постановою Черкаського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Мисана В. М. про ухвалення додаткового рішення, виходив з того, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 залишена без задоволення, а витрати на правничу допомогу, понесені ОСОБА_1, підтверджені належними та допустимими доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У січні 2023 року ФОП ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Сизько Б. Б., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 серпня 2022 року, додаткове рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2022 року, постанову Черкаського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року та додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року і закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Касаційна скарга ФОП ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Сизько Б. Б., мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців власниками магазину на АДРЕСА_1 є ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .
Крім того, право власності у ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 на новостворене нерухоме майно виникло 14 серпня 2007 року, а станом на 14 серпня 2007 року як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2 були зареєстровані суб`єктами господарської діяльності - фізичними особами-підприємцями.
Отже, правовідносини, які виникли між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між сторонами саме як суб`єктами господарювання і цей спір пов`язаний зі здійсненням підприємницької діяльності в магазині, а отже підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи порушили норми процесуального права, зокрема правила юрисдикції, так як дана справа повинна розглядатися в порядку господарського судочинства.
Підставами касаційного оскарження рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 серпня 2022 року, додаткового рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2022 року, постанови Черкаського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року та додаткової постанови Черкаського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19), від 30 червня 2020 року у справі № 235/445/18 (провадження № 14-66цс20), від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21), та у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 705/7334/16 (провадження № 61-4033св22), від 26 жовтня 2022 року у справі № 591/7326/19 (провадження № 61-4203св22), від 09 листопада 2022 року у справі № 509/6170/20 (провадження №61-15701св21), від 30 листопада 2022 року у справі № 204/9551/18 (провадження №61-17451св21), від 07 грудня 2022 року у справі № 572/1056/21 (провадження № 61-4318св22).
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У лютому 2023 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Мисан В. М., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оформлення та реєстрація права власності здійснюється за заявочним принципом. Тобто фізична особа повинна добровільно прийняти рішення та письмово заявити про своє рішення та подати відповідні документи до органів, які здійснюють оформлення та реєстрацію права власності. У даному випадку він не здійснював жодних дій для оформлення та реєстрацію права власності ні як за фізичною особою, ні як за фізичною особою-підприємцем, за нього зазначені рішення самовільно без його відома з підробкою документів та порушенням порядку оформлення (реєстрацію) права власності здійснили відповідачі.
Отже, критерієм для розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин. Визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір.
Таким чином, даний спір має ознаки цивільно-правового спору, так як порушено права та обов`язки саме фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця, тому справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Крім того, право власності на нерухоме майно повинно реєструватись за фізичною особою, а не за фізичною особою-підприємцем.
Також, зазначив, що у 2017 році він вже звертався з аналогічним позовом в порядку адміністративного судочинства до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області, з позовними вимогами до тих самих учасників. Провадження у справі було відкрито 07 липня 2017 року, однак ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04 квітня 2018 року провадження в справі № 695/1871/17 закрито, тому ним не було пропущено строк позовної давності.
Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу не подавали.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2023 року зупинено виконання додаткового рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2022 року та додаткової постанови Черкаського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року до закінчення розгляду справи в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у період з 24 липня 2002 року до 13 лютого 2017 року ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебував на обліку в Золотоніській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області як платник єдиного внеску, вид діяльності Код КВЕД: 47.19 "Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний)".
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 994153 від 22 січня 2008 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,0500 га, кадастровий номер 7121588201:05:001:0052, із цільовим призначенням - комерційне використання, яка знаходиться у с. Піщана Золотоніського району Черкаської області.
Зазначена земельна ділянка розташована на АДРЕСА_1 та виділена із належної ОСОБА_1 земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, зі зміною цільового призначення під розміщення магазину приватному підприємцю ОСОБА_1 .
Рішенням Піщанської сільської ради від 02 вересня 2002 року № 23 ОСОБА_1 надано дозвіл на замовлення робочого проекту на будівництво приватного магазину.
Робочим проектом на проектування об`єкту будівництва - "Магазин по АДРЕСА_1" та висновком на проект будівництва від 29 липня 2005 року № 23, експертним заключенням № 71.9.8.00.547 про відповідність проектної документації нормативним актам з питань охорони праці щодо об`єкту "Магазин по АДРЕСА_1" замовником є приватний підприємець ОСОБА_1 .
Рішенням Виконавчого комітету Піщанської сільської ради від 26 листопада 2004 року № 57 надано дозвіл приватному підприємцю ОСОБА_1 на відкриття торгової точки (магазину) у АДРЕСА_1 .
Як встановлено з угоди № 76 від 01 серпня 2005 року, укладеної із Золотоніською районною санітарно-епідеміологічною станцією, акта санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта від 29 листопада 2002 року, погоджень наданих Золотоніською районною санітарно-епідеміологічною станцією щодо можливості відкриття та функціонування продовольчого магазину на АДРЕСА_1, а також можливості торгівлі в даному магазині товарами побутової хімії, парфумерно-косметичними виробами, засобами особистої гігієни та санітарії, сувенірами та іншими непродовольчими товарами, експертного висновку відділу пожежної безпеки УМВС України в Черкаській області, акта здачі в експлуатації установки автоматичної пожежної сигналізації в магазині по АДРЕСА_1 та інших дозволів та угод, пов`язаних з належною експлуатацією приміщення спірного магазину, всі вищеперераховані документи надані за зверненням саме ОСОБА_1 .
Згідно із заявою від 20 липня 2007 року, адресованої до Виконавчого комітету Піщанської сільської ради приватні підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять надати дозвіл на видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частку магазину, що знаходиться на АДРЕСА_1, на ім`я ОСОБА_1 та на 1/2 частку магазину, що знаходиться на АДРЕСА_1, на ім`я ОСОБА_2 .
Рішенням Виконавчого комітету Піщанської сільської ради від 20 липня 2007 року № 3 "Про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна" вирішено оформити право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на об`єкти нерухомого майна по АДРЕСА_1, на основі даних погосподарських книг Виконавчого комітету Піщанської сільської ради і матеріалів технічної інвентаризації юридичних і фізичних осіб.
Вказаним рішенням доручено Золотоніському відділу Черкаського об`єднаного бюро технічної інвентаризації (далі - ЧОБТІ) оформити право власності на об`єкт нерухомого майна юридичних та фізичних осіб відповідно до пункту 1 цього рішення, провести реєстрацію об`єкта нерухомого майна. Доручено підписувати свідоцтво про право власності на об`єкти нерухомого майна з проставкою печатки секретаріату сільської ради.
На підставі вказаного рішення Виконавчого комітету Піщанської сільської ради від 20 липня 2007 року № 3, Виконавчим комітетом Піщанської сільської ради 14 серпня 2007 року видано свідоцтво про право власності приватних підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нерухоме майно - нежиле приміщення, загальною площею 140,1 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Частка власності у праві власності на спірне нерухоме майно кожного з власників - 1/2.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10 березня 2017 року № 82161399 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 серпня 2007 року зареєстровано 1/2 частки права власності приватного підприємця ОСОБА_2 на нежитлове приміщення, загальною площею 140,1 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1, виданого 14 серпня 2007 року Виконавчим комітетом Піщанської сільської ради.
Згідно з вказаною інформаційною довідкою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 серпня 2007 року зареєстровано 1/2 частки права власності приватного підприємця ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, загальною площею 140,1 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1, виданого 14 серпня 2007 року Виконавчим комітетом Піщанської сільської ради.
Відповідно до копії заяви ОСОБА_1 до ЧООБТІ від 28 липня 2007 року він просив зареєструвати право власності на спірне нежиле приміщення, що належить приватним підприємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно із висновком експерта від 14 листопада 2017 року № 1/2642, складеним за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи, підпис від імені громадянина ОСОБА_1 у графі " ОСОБА_4" у заяві про надання дозволу на видачу свідоцтва на право власності від 20 липня 2007 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням будь-якого справжнього підпису (підписів) громадянина ОСОБА_1 .
Також у вказаному висновку експерта зазначено, що підпис від імені громадянина ОСОБА_1 у графі "Заявник" у заяві про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28 липня 2007 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Наведені вище висновки щодо неналежності ОСОБА_1 підпису у заяві про надання дозволу на видачу свідоцтва на право власності від 20 липня 2007 року та у заяві про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28 липня 2007 року, також зазначено у висновку експерта від 23 квітня 2018 року № 1/939, який складено за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи.
Під час розгляду справи ОСОБА_2 не заперечував, що підпис від імені ОСОБА_1 на вказаних документах вчиняв він за усною домовленістю із позивачем.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ФОП ОСОБА_2 - адвоката Сизька Б. Б. підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання права власності не переглядалося в апеляційному порядку, не оскаржується, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не повною мірою відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Щодо предметної юрисдикції спору
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Відповідно до пунктів 1, 5, 10, 14 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці;
справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;
справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.