ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 462/1671/20
провадження № 61-9932 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічними позовами) - акціонерне товариство "Таскомбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (позивачі
за зустрічними позовами), ОСОБА_3, (треті особи за зустрічними позовами),
третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Джурик Маріанна Юріївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 вересня 2022 року у складі судді Іванюк І. Д. та постанову Львівського апеляційного суду
від 23 травня 2023 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М.,
Копняк С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст первісних позовних вимог акціонерного товариства "Таскомбанк"
У березні 2020 року акціонерне товариство "Таскомбанк" (далі - АТ "Таскомбанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3,
(у подальшому прізвище змінено на ОСОБА_3 ) ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, як солідарних боржників,
борг за кредитним договором від 21 березня 2008 року № KF47956
у розмірі 1 419,28 доларів США, з яких: 1 105,73 доларів США - сума неповернутого кредиту, 134,95 доларів США - заборгованість по відсотках за період із 26 серпня 2019 року до 26 лютого 2020 року, 178,60 доларів США - пеня на суму простроченої заборгованості за вищевказаний період.
В обґрунтування позовних вимог банк зазначав, що 21 березня 2008 року
між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством "Електрон Банк"
(далі - ВАТ "Електрон Банк"), правонаступником якого є АТ "Таскомбанк",
був укладений кредитний договір № KF47956, за яким ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 111 300,00 доларів США з терміном повернення не пізніше
21 березня 2016 року, зі сплатою 12 % річних. Позичальник зобов`язався погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом згідно з умовами кредитного договору та відповідно до графіку, що був установлений додатками
до кредитного договору.
Позивач також указував, що на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 21 березня 2008 року був укладений договір поруки № PO 93183, а між банком та ОСОБА_2 24 грудня 2014 року був укладений договір поруки № KF 47956/S-3.
Відповідно до вказаних договорів поруки поручителі зобов`язалися відповідати перед кредитором солідарно з боржником у повному обсязі за своєчасне виконання боржником зобов`язань за договором основного зобов`язання, а саме: сплатити кредитору заборгованість по кредиту (основний борг) у межах
111 300,00 доларів США у строки й на умовах, передбачених у договорі основного зобов`язання; сплатити кредитору заборгованість по процентам, нарахованим
на суму основного боргу, комісії та штрафні санкції у строки, розмірах та на умовах, передбачених у договорі основного зобов`язання; виконати всі інші обов`язки, передбачені договором основного зобов`язання та додатками до нього, якщо такі
є чи будуть укладені у майбутньому.
Згідно з пунктом 2.4 договорів поруки та додаткових угод № 1, № 2 до таких договорів поручителі зобов`язалися погасити заборгованість, вказану у надісланій вимозі, протягом 5 банківських днів із дня надіслання.
Позичальник ОСОБА_1 не здійснював погашення кредиту згідно
з погодженим сторонами графіком, у зв`язку з чим утворилася заборгованість,
яка станом на 26 лютого 2020 року складала 1 419,28 доларів США, з яких:
1 105,73 доларів США - сума неповернутого кредиту, 134,95 доларів США - заборгованість по відсотках за період із 26 серпня 2019 року до 26 лютого
2020 року, 178,60 доларів США - пеня на суму простроченої заборгованості
за період із 26 серпня 2019 року до 26 лютого 2020 року.
Банк надсилав позичальнику та поручителям письмові вимоги про погашення заборгованості, зокрема 27 грудня 2019 року, проте останні їх не виконали
та не погасили заборгованість.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, АТ "Таскомбанк" просило суд його позов задовольнити.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом
до АТ "Таскомбанк", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_2, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус)
Джурик М. Ю., про визнання зобов`язання виконаним, припинення договорів
та зняття заборони відчуження.
У серпні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом
до АТ "Таскомбанк", треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання припиненим договору поруки.
В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 посилалися на те, що до кредитного договору, укладеного у березні 2008 року
ОСОБА_1 та банком вносилися зміни додатковою угодою № 1 від 24 грудня 2014 року та додатком від 05 вересня 2008 року, додатковою угодою № 2
від 24 листопада 2015 року, якими визначено кінцеву дату повного виконання боргових зобов`язань - 20 березня 2019 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором у березні
2008 року та у грудні 2014 року між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_2 відповідно було укладено окремі договори поруки й додаткові угоди до них. Згідно з указаних договорів поручителі зобов`язалися відповідати перед кредитором солідарно з боржником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником кредитних зобов`язань.
Крім того, на забезпечення виконання кредитних зобов`язань між банком
та ОСОБА_1 був укладений договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Джурик М. Ю., від 21 березня 2008 року № 857 (зі змінами від 24 листопада 2015 року), за яким ОСОБА_1 передав у заставу банку належний йому на праві власності транспортний засіб "Mercedes Benz", номерний знак НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_3, кожен окремо, вказували, що 28 грудня 2018 року
у відділенні банку ОСОБА_1 повністю сплатив залишок заборгованості
за вищевказаним кредитним договором. Тобто останнім проведено остаточний розрахунок із банком, що підтверджується відповідними квитанціями. При цьому наявна переплата грошових коштів у розмірі 2 232,94 доларів США.
Разом із цим, банк продовжує безпідставно нараховувати проценти та пеню
за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування.
Оскільки кредитні зобов`язання виконані, ОСОБА_1 вказував про наявність правових підстав для визнання припиненим не лише кредитного договору,
а й договору застави транспортного засобу і, як наслідок, зняття пов`язаних із ним обтяжень.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд його зустрічний позов задовольнити, визнати припиненими вищевказані кредитний договір
у зв`язку з його виконанням та договір застави транспортного засобу,
а також вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис
про обтяження та заборону відчуження транспортного засобу.
ОСОБА_3, посилаючись на припинення кредитних зобов`язань позичальника
у зв`язку з їх виконанням, просила суд її зустрічний позов задовольнити і визнати припиненим її договір поруки.
Протокольною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11 серпня
2021 року прийнято зустрічні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до спільного розгляду з первісним позовом АТ "Таскомбанк".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 26 вересня 2022 року первісний позов АТ "Таскомбанк" задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь АТ "Таскомбанк" заборгованість за кредитним договором від 21 березня 2008 року № KF47956
у розмірі 1 419,28 доларів США.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ "Таскомбанк" заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 1 419,28
доларів США.
У решті позовних вимог первісного позову АТ "Таскомбанк" відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову
ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь
АТ "Таскомбанк" по 700,66 грн судового збору з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого банком, станом на 26 лютого 2020 року у відповідачів виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 419,28 доларів США.,
з яких: 1 105,73 доларів США - сума неповернутого кредиту, 134,95 доларів США - заборгованість по відсотках за період із 26 серпня 2019 року до 26 лютого
2020 року, 178,60 доларів США - пеня на суму простроченої заборгованості
за вищевказаний період. Відповідачі вказаний розрахунок заборгованості
не спростували. При цьому вони не виконали письмову вимогу банка
про повернення кредитних коштів.
Районний суд застосував відповідні норми ЦК України, надав оцінку укладеним
між сторонами договорам кредиту та поруки, у тому числі пункту 4.1 кредитного договору, яким його сторони визначили, що договір діє протягом строку користування кредитом, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником боргових зобов`язань строк дії кредитного договору продовжується до моменту повного виконання позичальником боргових зобов`язань. Тобто сторонами кредитного договору окремо визначено строк його дії та строк повного виконання основаного зобов`язання. Тому банком вірно нараховано пеню та відсотки за відповідний період.
Крім того, договорами поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою, тобто кожен поручитель зобов`язався нести солідарну відповідальність перед кредитором лише за боржника, тому розмір заборгованості необхідно стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 та кожного
з поручителів окремо, а не солідарно з усіх відповідачів, як просив банк.
Оскільки основне зобов`язання не припинено, його повне виконання не відбулося, то відсутні правові підстави для задоволення зустрічних позовів ОСОБА_1
та ОСОБА_3 .
Судовий збір стягнуто судом з відповідачів на користь позивача у рівних частках.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 вересня 2022 року у частині задоволення первісного позову АТ "Таскомбанк" змінено.
Зменшено розмір заборгованості, який підлягає солідарному стягненню
з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь АТ "Таскомбанк"
за кредитним договором від 21 березня 2008 року № KF47956 із 1 419,28
доларів США до 1 105,73 доларів США.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 вересня 2022 року у частині стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ "Таскомбанк" 700,66 грн судового збору скасовано.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанціїнадав оцінку поданим сторонами доказам і їх доводам, положенням укладених між сторонами договорів і додаткових угод до них, застосував відповідні норми ЦК України, урахував судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду і вказав про те, що вимоги банка
до позичальника та поручителів є обґрунтованими. ОСОБА_3, як поручитель, погодилася з усіма положеннями договору поруки, а також з умовами виконання боржником кредитного зобов`язання, за виконання якого останнім вона поручилася.
Крім того, відповідною додатковою угодою сторонами договору поруки було внесено зміни до договору поруки, у тому числі щодо строку дії поруки, який дорівнює строку дії договору основного зобов`язання, збільшеного на три роки. Також виключено пункт щодо припинення поруки, у зв`язку з тим, що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя.
При цьому позичальник та поручителі не спростували розрахунок заборгованості, наданий банком.
Разом із цим, апеляційний суд урахував, що кінцева дата повного виконання боргових зобов`язань, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 24 листопада
2015 року, - 20 березня 2019 року, а у грудні 2019 року АТ "Таскомбанк" звертався до відповідачів із письмовою вимогою про погашення заборгованості. Поза цим строком банк не може нараховувати проценти. Тому районний суд помилково задовольнив позов банка у частині стягнення заборгованості по відсотках та пені за період із серпня 2019 року по лютий 2020 року (134,95 доларів США
та 178,60 доларів США). У цій частині апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір заборгованості, який підлягав стягненню солідарно
з позичальника та поручителів із 1 419,28 грн до 1 105,73 грн.
Крім того, норми ЦК України, якими регулюються правовідносини поруки, передбачають солідарну відповідальність поручителів за різними договорами поруки, тому наявні підстави для солідарного стягнення з боржника та поручителів кредитної заборгованості (частина третя статті 554 ЦК України), а не солідарного стягнення заборгованості з боржника та кожного з поручителів окремо,
як, на думку апеляційного суду, помилково вважав суд першої інстанції.
При цьому ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому районний суд помилково стягнув із останньої на користь банка судовий збір.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити
у задоволенні первісного позову банка й задовольнити її зустрічний позов.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3
частини другої статті 389 ЦПК України).
Інші учасники справи судові рішення судів попередніх інстанцій у касаційному порядку не оскаржили.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі. Витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що вона не була обізнана
про укладення між кредитором і боржником додаткових угод до кредитного договору, якими збільшено відповідальність боржника і поручителів. Вона
не підписувала, як поручитель, відповідні угоди, не давала згоди на їх укладення.
Суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки у цій частині, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній.
Посилається на відповідні положення кредитного договору та договору поруки,
а також на норми ЦК України, які регулюють поруку.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від АТ "Таскомбанк", у якому вказується, що постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга поручителя необґрунтована.
Підписуючи договір поруки й додаткову угоду до нього ОСОБА_3 була обізнана з усіма умовами як поруки, так і кредитних зобов`язань.
Фактичні обставини справи, встановлені судам
21 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Електрон Банк" (після зміни
назви - відкрите акціонерне товариство "ФольксБанк", публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк"), правонаступником якого є АТ "Таскомбанк", укладено кредитний договір № KF47956, за яким ОСОБА_1 надано кредит у розмірі
111 300,00 доларів США терміном погашення не пізніше 21 березня 2016 року,
зі сплатою 12 % річних (а. с. 14-16, т. 1).
У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту та /або процентами, процент за користування кредитом встановлюється
у розмірі 15 % річних. Після повного погашення простроченої заборгованості процентна ставка встановлюється у розмірі 12 % річних (пункт 1.3 договору).
Згідно з пунктом 3.5. договору погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється у наступній черговості: прострочена заборгованість за нарахованими процентами, прострочена заборгованість за кредитом, прострочені комісії, строкова заборгованість за нарахованими процентами, строкова заборгованість за кредитом, пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів, штрафні санкції.
Відповідно до пунктів 6.2, 6.3 кредитного договору за невчасне (неналежне) повернення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за який сплачується пеня, обрахованої від суми боргу за кожен день прострочення виконання.
ОСОБА_1 отримав грошові кошти у сумі 111 300,00 доларів США на підставі відповідної заяви про видачу готівки (а. с. 49, т. 1).
28 травня 2009 року між ОСОБА_1 та АТ "Таскомбанк" укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № KF47956, згідно з якою сторони домовилися про те, що на період із 28 травня 2009 року по 20 березня 2010 року позичальнику надається право здійснювати оплату страхового платежу за договором страхування майна, який є забезпеченням виконання умов кредитного договору, чотирма рівними частинами за вищезазначений термін страхування (а. с. 26, т. 1).
24 листопада 2015 року ОСОБА_1 та АТ "Таскомбанк" уклали додаткову угоду № 2 до кредитного договору, згідно з якою кредитний договір викладено у новій редакції, кінцева дата повного виконання боргових зобов`язань - 20 березня
2019 року, викладено умови сплати нарахованих процентів (а. с. 17-24, т. 1).
Відповідно до пункту 11.4 указаної додаткової угоди погашення заборгованості
за кредитним договором здійснюється у наступній черговості: пеня, штраф, штрафні санкції за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів, інших боргових зобов`язань; прострочені комісії; прострочена заборгованість
за нарахованими процентами; прострочена заборгованість за кредитом; строкові комісії; строкова заборгованість за нарахованими процентами; строкова заборгованість за кредитом; витрати банку, пов`язані з одержанням виконання боргових зобов`язань.
Згідно з пунктом 17.6 вказаної додаткової угоди пеня та штрафи сплачуються
в національній валюті України. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, то пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу Національного банка України на дату сплати.
Строки позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів, комісії, пені, штрафів, штрафних санкцій за кредитним договором встановлено сторонами тривалістю 3 (три) роки (пункт 17.7 додаткової угоди № 2).
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором
між АТ "Таскомбанк" та ОСОБА_3 21 березня 2008 року укладено договір поруки № PO 93183 (а. с. 34, т. 1), а 24 листопада 2015 року - додаткову угоду № 2 до вказаного договору (а. с. 35-36, т. 1).
24 грудня 2014 року між АТ "Таскомбанк`та ОСОБА_2 укладено договір поруки № KF 47956/S-3, а 24 листопада 2015 року - додаткова угода № 1 до вказаного договору (а. с. 30-33, т. 1).
Згідно з пунктами 1.2 вищевказаних договорів поруки поручителі зобов`язалися відповідати перед кредитором солідарно із боржником у повному обсязі
за своєчасне виконання боржником його зобов`язань за договором основного зобов`язання, а саме: сплатити кредитору заборгованість по кредиту (основний борг) у межах 111 300,00 доларів США в строки і на умовах, передбачених
у договорі основного зобов`язання; сплатити кредитору заборгованості
по процентах, нарахованих на суму основного боргу, комісії та штрафні санкції
в строки, розмірах та на умовах, передбачених у договорі основного зобов`язання; виконати всі інші обов`язки, передбачені договором основного зобов`язання
та додатками до нього, якщо такі є чи будуть укладені у майбутньому.
Відповідно до пунктів 2.4 договорів поруки та додаткових угод № 1 та № 2 до цих договорів поручителі зобов`язалися погасити заборгованість, вказану у надісланій вимозі, протягом 5 банківських днів із дня надіслання.
27 грудня 2019 року АТ "Таскомбанк" звернувся до боржника та поручителів
із письмовою вимогою про повернення заборгованості (а. с. 42-47, т. 1).
Боржник та поручителі не виконали вказану вимогу банка.
Згідно з розрахунку заборгованості, наданого банком, станом на 26 лютого
2020 року у позичальника ОСОБА_1 виник борг за кредитним договором
у сумі 1 419,28 доларів США, з яких: 1 105,73 доларів США - сума неповернутого кредиту, 134,95 доларів США - заборгованість по відсотках за період із 26 серпня 2019 року до 26 лютого 2020 року, 178,60 доларів США - пеня на суму простроченої заборгованості за період із 26 серпня 2019 року до 26 лютого 2020 року
(а. с. 6-13, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не в повній мірі.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного
або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Щодо вирішення спору по суті
У справі, яка переглядається Верховним Судом, АТ "Таскомбанк", звернувшись
до суду з первісним позовом, просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 (боржника) та ОСОБА_3, ОСОБА_2 (поручителів) борг за кредитним договором у розмірі 1 419,28 доларів США.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3, у свою чергу, звернулися до суду із зустрічними позовами до АТ "Таскомбанк": ОСОБА_1 просив суд визнати припиненими кредитний договір у зв`язку з його виконанням та договір застави транспортного засобу, вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис
про обтяження та заборону відчуження транспортного засобу;ОСОБА_3 просила суд визнати припиненим договір поруки.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження
№ 12-158гс18).