ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 754/2721/14
провадження № 61-11854св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
особа, яка звернулася з апеляційною скаргою,- об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ярославів Вал 28",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року в складі колегії суддів Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Кравець В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору та визнання права власності.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що сторони у справі є власниками нежитлових приміщень з № 1 до № 7 (групи приміщень № 45а), з № 1 до № 14 (групи приміщень № 46) загальною площею 172,3 кв. м на АДРЕСА_1 (у рівних частках кожний) на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15 березня 2013 року. 15 березня 2013 року сторони у справі уклали договір про управління майном, відповідно до умов якого ОСОБА_1 як власник майна передав управителю ( ОСОБА_2 ) 1/2 частку вказаних нежитлових приміщень в управління на строк, визначений цим договором, а управитель зобов`язався здійснювати управління цим майном від свого імені за плату, виключно в інтересах установника управління. Умовами договору також передбачено право позивача за первісним позовом на отримання продукції та прибутків до 20 числа кожного календарного місяця. З листопада 2013 року ОСОБА_2 зупинив виплати, не подає письмові звіти щодо управління майна, розпочав у приміщенні неузгоджені ремонтні роботи, що порушує умови укладеного між сторонами договору. Вимоги ОСОБА_1 про повернення майна залишені без задоволення.
Крім того, ОСОБА_2 без згоди та дозволу ОСОБА_1 як співвласника спірного майна розширив та відокремив частку існуючих нежитлових приміщень з № 1 до № 7 (групи приміщень № 45а). Внаслідок такої реконструкції створено нові нежитлові приміщення № 1 (група приміщень №45б) та № 1 (група приміщень № 45в), загальною площею 58,8 кв. м, на АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 вважав, що він як співвласник існуючих нежитлових приміщень відповідно до статей 328, 331, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) має право на 1/2 частку новостворених приміщень.
На підставі викладеного ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: розірвати договір про управління майном
від 15 березня 2013 року, укладений між ним та ОСОБА_2 ; визнати за ним право власності на 1/2 частку нежитлових приміщень № 1 (група приміщень № 45б) та № 1 (група приміщень № 45в), загальною площею 58,8 кв. м, на АДРЕСА_1 .
У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що сторони у справі є власниками нежитлових приміщень з № 1 до № 7 (групи приміщень № 45а), з № 1 до № 14 (групи приміщень № 46) загальною площею 172,3 кв. м на АДРЕСА_1 (у рівних частках кожний) на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15 березня 2013 року. 15 березня 2013 року сторони у справі уклали договір про управління майном, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 1/2 частку вказаних нежитлових приміщень в управління. Оскільки більша частина приміщень була залита водою восени 2013 року, то ОСОБА_2 як управитель провів ремонтні роботи за рахунок спільних коштів співвласників приміщень. Водночас ОСОБА_2 за власні кошти зробив поліпшення належної йому частки майна (розширено та відокремлено частку існуючих нежитлових приміщень), внаслідок чого створено нежитлові приміщення № 1 (група приміщень № 45б) та № 1 (група приміщень № 45в), загальною площею 58,8 кв. м, на АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на новостворені нежитлові приміщення № 1 (група приміщень № 45б) та № 1 (група приміщень № 45в), загальною площею 58,8 кв. м, що знаходяться на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Розірвано договір про управління майном від 15 березня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку нежитлових приміщень № 1 (група приміщень 45б) та № 1 (група приміщень 45в), загальною площею 58,8 кв. м, що знаходяться на АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку нежитлових приміщень № 1 (група приміщень 45б) та № 1 (група приміщень 45в), загальною площею 58,8 кв. м, що знаходяться на АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 993,60 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 500 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторонам у справі на праві власності належать нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу. ОСОБА_2 провів розширення існуючих приміщень, внаслідок чого були створені нові об`єкти нерухомості.
З урахуванням того, що обидві сторони є співвласниками нежитлового приміщення з № 1 до № 7 (групи приміщень № 45а), з № 1 до № 14 (групи приміщень № 46) загальною площею 172,3 кв. м на АДРЕСА_1, суд першої інстанції вважав, що право власності на спірні нежитлові приміщення необхідно визнати по 1/2 частці за кожним із співвласників.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року апеляційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ярославів Вал 28" (далі - ОСББ "Ярославів Вал 28") задоволено, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 березня 2014 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуване судове рішення безпосередньо стосується прав та інтересів ОСББ "Ярославів Вал 28", оскільки останнім надано належні докази на підтвердження тих обставин, що спірні нежитлові приміщення, на які за сторонами визнано право власності, за своїми технічними характеристиками є допоміжними приміщеннями житлового будинку, а саме приміщеннями, в яких знаходяться інженерні комунікації. Проте суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, зокрема, не встановив, у кого на утриманні перебуває житловий будинок, чи спірні нежитлові приміщення не відносяться до допоміжних приміщень або приміщень загального користування співвласників багатоквартирного будинку, внаслідок чого не залучив ОСББ "Ярославів Вал 28" до участі у справі в якості третьої особи. Також суд першої інстанції не врахував, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявні правовстановлюючі документи на спірні нежитлові приміщення. Дані обставини в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердив ОСОБА_2 та додав, що лише на підставі судового рішення вони мали можливість визнати право власності на спірні нежитлові приміщення, тому і звернулися до суду.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року клопотання ОСББ "Ярославів Вал 28" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках з кожного на користь ОСББ "Ярославів Вал 28" судовий збір у розмірі 3 740,40 грн, по 1 870,20 грн з кожного. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Додаткова постанова мотивована тим, що ОСББ "Ярославів Вал 28" не подало до закінчення судових дебатів доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу. Договір про надання правової допомоги від 13 червня 2021 року та детальний опис від 02 листопада 2022 року подано 07 листопада 2022 року разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, тобто протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення апеляційним судом. Акт приймання-передачі від 30 серпня 2022 року разом з додатковою угодою від 30 серпня 2022 року до договору про надання правової допомоги, подано 10 листопада 2022 року, тому відсутні підстави для врахування таких доказів судом при вирішенні питання про розподіл судових витрат, оскільки останні подані з пропуском строку, визначеного законом. За наведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Також відсутні підстави для задоволення заяви в частині стягнення витрат на складення експертного висновку у розмірі 2 000 грн, поштових витрат - 258,40 грн та витрат на копіювання документів - 498 грн. Апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСББ "Ярославів Вал 28" сплаченого останнім судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення додаткової постанови Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що законодавцем не визначено обов`язку суду щодо зазначення в резолютивній частині судового рішення розрахункового рахунку особи, на користь якої іншому учаснику справи необхідно сплатити судовий збір. Отже, відсутні підстави вважати, що резолютивна частина додаткової постанови без зазначення в ній розрахункового рахунку особи, щодо якої ухвалено таке судове рішення, є незрозумілою для виконання. Особа не позбавлена права звернутися до стягувача із заявою про надання інформації про розрахунковий рахунок для добровільного виконання судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року та залишити в силі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 березня 2014 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження постанови апеляційного суду ОСОБА_1 посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 906/1169/17, від 06 серпня 2019 року у справі № 914/843/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 640/11909/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007, від 17 листопада 2021 року у справі № 591/2353/18, від 22 червня 2022 року у справі № 705/1860/20. Вказував, що справу розглянуто за його відсутності, при цьому не повідомлено належним чином про дату, час і місце судового засідання. Зазначав, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а також не дослідив зібрані у справі докази.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження постанови апеляційного суду ОСОБА_2 посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007, від 17 листопада 2021 року у справі № 591/2353/18. Вказував, що справу розглянуто за його відсутності, при цьому не повідомлено належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно відкрив апеляційне провадження щодо судового рішення, яке набрало законної сили більше 8 років тому, оскільки ОСББ "Ярославів Вал 28" не довело поважності пропуску строку на апеляційне оскарження. Сам лише факт подання апеляційної скарги після спливу 8 років особою, незалученою до участі у справі, за відсутності належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зважаючи на дату ухвалення оскарженого рішення (2014 рік), не може вважатися беззаперечною підставою для відкриття апеляційного провадження без поновлення процесуального строку, передбаченого на апеляційне оскарження. ОСОБА_1 вказував, що він не отримував ухвали про відкриття апеляційного провадження та судових повісток в суді апеляційної інстанції. Представник ОСОБА_1 був позбавлений можливості надати ґрунтовні заперечення щодо апеляційної скарги. Апеляційний суд безпідставно відкрив апеляційне провадження та розглянув справу за скаргою ОСББ "Ярославів Вал 28", яке не має відношення до спірних правовідносин, а рішенням суду першої інстанції не вирішено питання про права та інтереси вказаного об`єднання. Спірні нежилі приміщення не мають відношення до ОСББ "Ярославів Вал 28", оскільки такі приміщення перебувають на балансі (належить до сфери управління) комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва", що підтверджується судовими рішеннями у справі
№ 5011-22/11837-2012. Належними та допустимими доказами не підтверджено, що спірне майно передано на баланс ОСББ "Ярославів Вал 28", яке фактично не було створене співвласниками будинку АДРЕСА_2 (у матеріалах справи відсутні докази щодо створення та повноважень зазначеного об`єднання).
Позивач за первісним позовом також зазначав, що подане ОСББ "Ярославів Вал 28" експертне дослідження не має відношення до спірних правовідносин. Експерт не був повідомлений про кримінальну відповідальність. Висновок суду про те, що спірні приміщення за технічними характеристиками належать до допоміжних приміщень житлового будинку є передчасним. Апеляційний суд помилково вважав, що у спірних приміщеннях знаходяться інженерні комунікації житлового будинку, а також, що вони за технічними характеристиками є допоміжними приміщеннями житлового будинку та місцями загального користування. Спірні приміщення не є об`єктом права спільної власності співвласників будинку. Такі доводи підтверджуються судовими рішеннями у справі № 2610/30165/2012. Суд апеляційної інстанції безпідставно позбавив ОСОБА_1 права власності на належне йому майно.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що зібрані у справі докази свідчать про безпідставне відкриття апеляційного провадження щодо судового рішення, яке набрало законної сили більше 8 років тому. Позивач за зустрічним позовом не отримував судових повісток та ухвалу про відкриття апеляційного провадження. Під час судового засідання ОСОБА_2 не надано можливості висловити ґрунтовні заперечення проти апеляційної скарги та подати відповідні докази, що спростовують доводи ОСББ "Ярославів Вал 28". Апеляційний суд безпідставно відкрив апеляційне провадження та розглянув справу за скаргою ОСББ "Ярославів Вал 28", яке не має відношення до спірних правовідносин, не є належною стороною у справі, а рішенням суду першої інстанції не вирішено питання про його права та обов`язки. У цій справі спір виник лише між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Спірні приміщення не перебувають на балансі ОСББ "Ярославів Вал 28", що підтверджується судовими рішеннями в іншій справі. Зміст судових рішень в іншій справі свідчить про обізнаність ОСББ "Ярославів Вал 28" про належність спірних приміщень саме до сфери управління комунального підприємства "Керуюча дирекція Шевченківського району".
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому просив її задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Вказував на обґрунтованість доводів касаційної скарги позивача за первісним позовом.
ОСББ "Ярославів Вал 28" надіслало до Верховного Суду відзив, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. Зазначало, що сторони у справі приймали участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції та отримували судову кореспонденцію, тому були обізнані про судовий процес, ініційований особою, яка не брала участі у справі, проте суд вирішив питання про її права та інтереси. Зібраними у справі доказами підтверджено наявність у спірних приміщеннях комунікацій, які забезпечують обслуговування будинку АДРЕСА_2 та які є спільною власністю всіх мешканців зазначеного будинку.
Провадження у суді касаційної інстанції
29 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду
від 01 листопада 2022 року.
29 листопада 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 09 січня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року, витребував справу із суду першої інстанції, відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 09 січня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року, відмовив ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року.
06 лютого 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (у рівних частках кожен) на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень
від 15 березня 2013 року є власниками нежитлових приміщень з № 1 до № 7 (групи приміщень № 45а), з № 1 до № 14 (групи приміщень № 46), загальною площею 172,3 кв. м, що знаходяться на АДРЕСА_1 .
Сторони у справі 15 березня 2013 року уклали договір про управління майном та акт приймання-передачі майна.
Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору установник управління ( ОСОБА_1 ) передає управителю ( ОСОБА_2 ) 1/2 частку нежитлових приміщень з № 1 до № 7 (групи приміщень № 45а), з № 1 до № 14 (групи приміщень №46), загальною площею 172,3 кв. м, що знаходяться на АДРЕСА_1, в управління на строк, визначений цим договором, а управитель здійснює управління зазначеним майном від свого імені за плату виключно в інтересах установника управління. Передання майна в управління не тягне за собою переходу права власності на таке майно до управителя. Власником майна залишається установник управління.
На виконання умов договору ОСОБА_1 склав акт
приймання-передачі майна від 15 березня 2013 року та передав майно ОСОБА_2 .
Згідно з пунктом 3.2.1 договору управління майном ОСОБА_1 має право на продукцію та прибутки від майна, що повинні бути передані йому ОСОБА_2 до 20-го числа кожного календарного місяця.
ОСОБА_2 виконував вимоги вказаного пункту договору управління майном (3.2.1) та перераховував отримані кошти від оренди майна ОСОБА_1
0З листопада 2013 року відповідач за первісним позовом припинив здійснення виплат за договором управління майном.
Суди також встановили, що восени 2013 року більша частина приміщень, що знаходяться на АДРЕСА_1, була залита ливневими водами, у зв`язку з чим ОСОБА_2 провів ремонтні роботи щодо поліпшення якісних характеристик нежитлових приміщень. Вказані роботи здійснювалися за рахунок спільних коштів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Внаслідок ремонтних робіт проведено розширення існуючих нежитлових приміщень на АДРЕСА_1, у зв`язку з чим створено нові об`єкти нерухомості.
Апеляційний суд встановив, що матеріали справи не містять доказів щодо наявності у сторін правовстановлюючих документів на спірні нежитлові приміщення.
Відповідно до експертного дослідження від 20 вересня 2019 року № 84/19, складеного судовим експертом Сікорською О. А., приміщення № 17, загальною площею 88,9 кв. м (група приміщень № 45), розташоване у підвальному поверсі житлового будинку літ. "А" на АДРЕСА_1, відноситься до допоміжних приміщень та є приміщенням загального користування.
У висновку товариства з обмеженою відповідальністю "Техноконсалт БТІ" від 05 серпня 2022 року № 01/09, виконаного експертом Воронцовим А. В., зазначено, що згідно з технічним паспортом, виданим комунальним підприємством Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП КМР "КМ БТІ") 15 лютого 1994 року, загальна площа будинку АДРЕСА_1 відповідає площі 2 172,3 кв. м та складається з 930,8 кв. м основної площі, 1 038,1 кв. м - підвали, 158,4 кв. м - балкони, 42,6 кв.м - ганки та 2,4 кв. м - приямок.
Приміщення № 1 площею 34 кв. м та № 4 площею 38,1 кв. м не входять до складу приміщень, перелічених у технічному паспорті від 08 вересня 2011 року, виданого КП КМР "КМ БТІ", доступу до них не має через відсутність проходу між приміщеннями № 1 та № II, позначеними у технічному паспорті від 15 лютого 1994 року, який видано КП КМР "КМ БТІ".
Приміщення № 1 площею 34 кв. м та № 4 площею 38,1 кв. м, позначені у технічному паспорті, виданому 15 лютого 1994 року КП КМР "КМ БТІ", є допоміжними приміщеннями будинку АДРЕСА_1, через указані приміщення проходять магістральні труби водопроводу, які потребують обслуговування, що підтверджується планом мереж теплопостачання та електропостачання будинку. В указаних приміщеннях знаходяться ревізії для прочищення загальнобудинкової каналізації, затвори загальнобудинкової системи опалення та затвори систем водопостачання холодної та гарячої води, вхід сміттєкамери.
Апеляційний суд встановив, що у спірних нежитлових приміщеннях знаходяться інженерні комунікації житлового будинку та місця загального користування.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСББ "Ярославів Вал 28" створено 07 грудня 2011 року, номер запису у реєстрі - 10741020000041202, місцезнаходження - на
АДРЕСА_1 у місті Києві.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Звертаючись до суду з позовними вимогами, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 указували, що внаслідок реконструкції (поліпшення) належного сторонам у справі майна створено нежитлові приміщення № 1 (група приміщень № 45б) та № 1 (група приміщень № 45в), загальною площею 58,8 кв. м, на АДРЕСА_1 . Враховуючи викладене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати право власності на зазначене майно на підставі статті 392 ЦК України.
Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.
У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.
Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.
Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.
Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.
Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 607/25518/19.
За статтею 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/2523/19.
Статтею 331 ЦК України визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/12003/17 викладено висновок про те, що "прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина п`ята стаття 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"). Частиною восьмою
статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності" передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється. Аналогічна норма закріплена пунктом 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461".
Належних доказів щодо оформлення речових прав або отримання відмови від компетентних органів в оформленні таких прав на спірне нерухоме майно сторонами у справі не надано.
Водночас, заперечуючи проти заявлених у справі вимог, ОСББ "Ярославів Вал 28" вказувало, що спірне нерухоме майно є допоміжним приміщенням (підвалом) багатоквартирного будинку на АДРЕСА_1, тобто приміщенням загального користування всіх мешканців, у цьому приміщенні знаходяться комунікації (інженерні споруди, ревізії для прочищення загальнобудинкової каналізації, затвори загальнобудинкової системи опалення та затвори систем водопостачання холодної та гарячої води, вхід у сміттєкамери тощо), без доступу до яких експлуатація житлового будинку є неможливим.
ОСББ "Ярославів Вал 28" також зазначало, що сторони у справі не були власниками чи користувачами спірного приміщення, уклали договір про управління майном з метою неправомірного заволодіння нерухомим майном, не залучили до участі у справі вказане об`єднання, яке представляє інтереси мешканців будинку на АДРЕСА_1 . Вказувало, що всі питання щодо нерухомого майна загального користування повинні вирішуватись за участю власників квартир зазначеного житлового будинку.
Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема, способу і порядку їх використання.