ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 711/9671/19
провадження № 61-13147св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Черкаська міська рада, ОСОБА_2,
особа, яка звернулася з апеляційною скаргою: ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Позовні вимоги обґрунтованого тим, що з 2012 року він та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .
Посилаючись те, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу необхідно йому для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, позивач просив встановити факт його проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2012 року до травня 2018 року, тобто понад 5 років до часу відкриття спадщини.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, з лютого 2013 року до дня смерті ОСОБА_4 -
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів належними доказами факт спільного проживання з
ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з лютого 2013 року до дня її смерті, тобто не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.
У жовтні 2022 року ОСОБА_3, як особа, яка не брала участі у розгляді справи, звернувся з апеляційною скаргою на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 серпня 2022 року, посилаючись на те, оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про його права та обов`язки. Зокрема суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи та не встановив дійсних обставин справи. ОСОБА_3 також звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, а отже він мав бути залучений до участі у розгляді справи як відповідач. Крім того він має намір встановити юридичний факт спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 в останні роки її життя.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 серпня 2022 року.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 серпня 2022 року закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що необхідною умовою для набуття ОСОБА_3 права на апеляційне оскарження рішенняПридніпровського районного суду м. Черкаси від 22 серпня 2022 року, є встановлення факту того, що рішення суду стосується його прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Заявник не довів, що померла ОСОБА_4 проживала з ним однією сім`єю, а також наявність у нього законного права на спадкування, а тому відсутні правові підстави для висновку, що оскаржуваним судовим рішенням порушеного його права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У грудні 2022 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси
від 22 серпня 2022 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить, скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на доводи заявника про те, що він звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4, з тих самих підстав, що і позивач ОСОБА_1, якому достовірно було відомо про зазначені обставини. Однак звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 не залучив його ( ОСОБА_3 ) до участі у розгляді справи як відповідача.
Відмовляючи у залученні ОСОБА_3 до участі у справі та прийняті його позову, суд першої інстанції порушив його право на судовий захист. Апеляційний суд зазначеного не врахував, не надав належної оцінки доводам заявника про те, що його помилково не залучено до участі у розгляді справи, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 21 грудня 2020 року у справі № 328/2428/17, від 13 січня 2021 року у справі № 404/596/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
У березні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_3, який не містить доказів направлення відзиву іншим учасникам справи.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 178 ЦПК України до відзиву додаються: документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Згідно з частиною четвертою статті 395 ЦПК України до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Відповідно до частини четвертої статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
З огляду на наведене, відзив ОСОБА_1 не може бути прийнятий судом касаційної інстанції до розгляду та підлягає поверненню заявнику.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 грудня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 серпня 2022 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 серпня 2022 року відмовлено з підстав передбачених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року залишено без руху, надано заявнику строк для надання доказів на підтвердження дати отримання копії оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження ухвали Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року. Відкрито касаційне провадження у справі (з підстав передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України) та витребувано з матеріали справи № 711/9671/19 з суду першої інстанції; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У березні 2023 року матеріали справи № 711/9671/19 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Фактичні обставини, установлені судами попередніх інстанцій
Суд апеляційної інстанції встановив, що 10 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту його проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2012 року до травня 2018 року.
У лютому 2021 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Сопільник А. О. (далі - приватний нотаріус Сопільник А. О.) із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою приватного нотаріуса Сопільник А. О. від 19 лютого 2021 року відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини, відсутністю документів, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем та відсутністю підстав для закликання до спадкування за законом.
У березні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про залучення його до участі у справі, як третьої особи з самостійними вимогами, яку мотивував тим, що він також проживав однією родиною з померлою ОСОБА_4 .
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2021 року у задоволенні зазначеної заяви ОСОБА_3 відмовлено, з тих підстав, що заяву подано з пропуском строку передбаченого статтею 52 ЦПК України.
Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.