ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 522/16182/19
провадження № 61-6649св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, державний реєстратор Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондар Олексій Миколайович,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації", Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2020 року у складі судді Науменко А. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондаря О. М.,треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації", Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, про визнання рішення державного реєстратора протиправним, скасування рішення
Позов обґрунтований тим, що вони є мешканцями квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 .
ОСОБА_4 без їхніх дозволів захопила горищне приміщення у будинку № 28 та приєднала до своєї квартири, а потім відокремила його та отримала у власність як самостійну квартиру № 6а .
Просили визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 липня 2018 року, індексний номер 42292444, щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру загальною площею 173,8 кв. м, житловою площею 152,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1609998451101, номер запису про право власності 27257303 (далі - квартира 6а); скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на квартиру 6а .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2020 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 липня 2018 року, індексний номер 42292444, щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на квартиру 6а .
Скасовано запису державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на квартиру 6а .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 неправомірно зареєструвала за собою право власності на приміщення (частину горища), що належало на праві сумісної власності всім мешканцям будинку АДРЕСА_4, що призвело до порушення їхніх майнових прав, не довела підстав набуття права власності на квартиру 6а, яка є горищним приміщенням.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 неправомірно зареєструвала за собою право власності на приміщення (частину горища), що належало на праві сумісної власності всім мешканцям будинку АДРЕСА_4, з порушенням майнових прав останніх. Крім того, ОСОБА_4 не надала доказів правомірності набуття права власності на вищевказане майно.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи, оскільки ОСОБА_4 чи її представник не подали такого клопотання ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції. Наявне в матеріалах справи клопотання про призначення експертизи подано невідомою особою як представником відповідача, до якого не надано доказів представництва.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи ОСОБА_4 про те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що на момент ухвалення рішення власником кваритири АДРЕСА_2 є ОСОБА_5, а квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_6, та те, що суд не розглянув клопотання ОСОБА_7, яка є власником квартири № 7, про залучення її до участі у справі як третьої особи. Суд апеляційної інстанції зазначив, що якщо суд першої інстанції порушив права зазначених осіб, то вони не позбавлені права звернутись до суду за захистом своїх прав та обов`язків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року, просила їх скасувати, справу направити на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 568/879/17, провадження № 61-45041св18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 711/9146/16-ц, провадження № 61-20453св18, від 25 травня 2022 року у справі № 457/1153/20, провадження № 61-2446св22.
Суди встановили обставини, що мають істотне значення для вирішення справи, на підставі недопустимих доказів, зокрема встановили належність спірних приміщень до спільного майна багатоквартирного будинку на підставі скріншотів оголошень з продажу квартир. Належним доказом має бути технічний паспорт нерухомого майна, якого у матеріалах справи немає.
Суд необґрунтовано взяв до уваги паперові копії електронного доказу - знімків вмісту екрану монітора. Суди не перевірили наявність за посиланням в мережі Інтернет відповідних веб-сторінок, які містять інформацію, що відображена на графічних файлах, поданих позивачем у якості роздрукованих скріншотів оголошень. Оригіналів електронних документів позивач не надав. У порушення вимог статті 85 Цивільного процесуального кодексу України суди не оглянули вебсторінки за їх місцезнаходженням, про їх огляд не склали відповідних протоколів. Суди встановили обставини справи на підставі паперових копій не з оригіналів, а з електронних копій оригіналів.
Суд першої інстанції проігнорував клопотання відповідача щодо призначення експертизи у справі.
Суди ухвалили оскаржувані рішення про права, інтереси та обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі. Суд залишив поза увагою ті обставини, що на момент ухвалення рішення у справі двоє з позивачів не мали права на позов, оскільки не були власниками відповідних квартир. Не залучено до участі у справі власницю квартири № 7 ОСОБА_7 .
Справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду, постанова суду апеляційної інстанції ухвалена суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу. Крім того, суддя Князюк О. В. мав заявити самовідвід, з огляду на скоєння ним адміністративного правопорушення.
Справу розглянуто за відсутності заявниці та її законного представника, належним чином неповідомлених про дату, час і місце судового засідання.
Доводи інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про зупинення виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2020 року відмовлено.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктами 1, 5, 8 частини першої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 липня 2018 року на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна № 18607-18, виданого 20 липня 2018 року на квартиру загальною площею 173,8 кв. м, житловою площею 152,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_6, а також на підставі технічного паспорту від 20 липня 2018 року відповідачка ОСОБА_4 зареєструвала за собою право власності на квартиру 6а (т. 1, а. с. 221).
Відповідно до роздрукованих скріншотів оголошень з продажу квартир № 6 і 6а площа та технічний план квартир співпадає із зазначеними відомостями у технічному паспорті (т. 1, а. с. 18-23).
Згідно з одним із оголошень з продажу квартир № 6 і 6 а повідомлено, що продається трикімнатна квартира площею 92 кв. м, плюс 174 кв. м узаконеного горища (т. 1, а. с. 20).
Відповідно до технічного плану квартири 6а (т. 1, а. с. 213) та висновку експерта від 04 листопада 2019 року, наданого ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 211-214), вона має один вхід, проте не має вікон.
Приміщення, яке наразі є квартирою 6а, ніколи не належало ОСОБА_8 та було приєднано до її квартири без законних підстав
Згідно з фотографіями фасаду будинку над квартирою № 6 немає мансардного поверху та будь-якого іншого приміщення придатного для проживання.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Верховний Суд, надаючи оцінку доводам касаційної скарги, першочерговонадає оцінку доводам щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.
Щодо доводів касаційної скарги, що суд апеляційної інстанціїрозглянув справу за відсутності відповідачки та її представника, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що учасники справи, зокрема ОСОБА_4, у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи сповіщена належним чином, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на таке.
Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом ( пункт 1 частини другої статті 129 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Згідно з частиною п`ятою статті 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Водночас під добросовісністю варто розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться (частина перша статті 131 ЦПК України).