ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 926/1402-б/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.
за участю представників:
відповідно до протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 02.05.2023
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023
у справі №926/1402-б/23
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність,-
ВСТАНОВИВ:
1. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02.05.2023 у справі №926/1402-б/23 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність від 24.03.2023 залишено без розгляду.
2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 02.05.2023 у справі №926/1402-б/23 залишено без змін.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
3. До Верховного Суду від ОСОБА_1 (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 02.05.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 у справі №926/1402-б/23 та направити справу до Господарського суду Чернівецької області для продовження розгляду.
4. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:
4.1. Скаржниця посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та правовий висновок Великої Палата Верховного Суду, викладений у постанові від 05.12.2018 у справі №11-989заі18, в якій зазначено, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 вважає, що суди першої та апеляційної інстанції вдались до надмірного формалізму, чим порушили її право на доступ до правосуддя та справедливий судовий захист.
4.2. Крім того Скаржниця зазначає, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України у подібних правовідносинах, а саме в разі визнання судом обов`язковою особистої явки боржника фізичної особи у підготовче судове засідання та залишення без розгляду заяви фізичної особи про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, в зв`язку із особистою неявкою боржника, незважаючи на участь в судовому засіданні представника боржника та подання боржником підписаного електронним цифровим підписом клопотання про проведення підготовчого судового засідання без участі боржника за участю представника боржника та зазначенням в клопотанні про те, що боржник повністю розуміє наслідки відкриття справи про неплатоспроможність і не заперечує проти застосування щодо неї передбачених законодавством обмежень у процедурі банкрутства фізичної особи, відсутній (пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).
4.3. Також Скаржниця вважає, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм процесуального права, а саме: ст. 43, ч. 1 ст. 56, ч. 1 ст. 61, ст. 196 Господарського процесуального кодексу України.
Відзиви
5. Відсутні.
Інші заяви та клопотання
6. Відсутні.
Позиція Верховного Суду
7. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.
8. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.