ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 910/5188/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ботлер"
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі
за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі:
1) Кабінету Міністрів України,
2) Міністерства оборони України,
до 1) Державної організації (установи, закладу) Центральне територіальне управління капітального будівництва,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвестгруп",
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ботлер",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Київське квартирно-експлуатаційне управління
про визнання недійсними договорів.
У судовому засіданні взяли участь: прокурор - Толстореброва О. О., представник Міністерства оборони України - Плаксін М. М., представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ботлер" - Маркова Т. Л., представник третьої особи - Сажієнко І. О.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У червні 2022 заступник Генерального прокурора (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України до Державної організації (установи, закладу) Центральне територіальне управління капітального будівництва (далі - ЦТУКБ та/або відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвестгруп" (далі - ТОВ "Укрбуд Інвестгруп" та/або відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ботлер" (далі - ТОВ "Ботлер" та/або відповідач-3) про визнання недійсними:
- укладеного між ЦТУКБ та ТОВ "Укрбуд Інвестгруп" договору про будівництво житлового комплексу на вул. М. Максимовича (колишня назва вулиці Онуфрія Трутенка), 11 у Голосіївському районі м. Києва від 20.12.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 5322 (далі - договір про будівництво);
- укладеного між ЦТУКБ, ТОВ "Укрбуд Інвестгруп" та ТОВ "Ботлер" договору про внесення змін та доповнення до договору від 20.12.2016 про будівництво житлового комплексу на вул. М. Максимовича (колишня назва вулиці Онуфрія Трутенка), 11 у Голосіївському районі м. Києва, зареєстрованого в реєстрі за № 5322 від 15.08.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 3214 (далі - договір про внесення змін).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні договори є недійсними, оскільки укладені з порушенням законодавства, а саме: без проведення конкурсу, без згоди уповноваженого на розпорядження майном, яке є предметом вказаних договорів, органу - Міністерства оборони України.
Прокурор також зазначав про те, що цільове призначення земельної ділянки, на якій має здійснюватися будівництво, - для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, однак наслідком її забудови та набуття права власності на збудоване майно буде застосування положень статті 42 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та передання такої земельної ділянки у постійне користування підприємствам, установам та організаціям, які будуть здійснювати управління будинками, що призведе до вибуття з державної власності земельної ділянки та подальшої зміни її цільового призначення.
Підставою для звернення Прокурора до суду з даним позовом та представництва інтересів держави зазначено, що позивачами не вжито належних заходів для усунення порушень в межах своїх повноважень, в тому числі шляхом звернення до суду, в той час як укладення спірних договорів призвело до перешкод у користуванні землями оборони, що вказує на порушення інтересів держави.
Прокурор також зазначав і про те, що:
- 30.11.2017, тобто в межах трирічного строку позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору про будівництво він подав відповідний позов про визнання вказаного договору недійсним (справа № 910/21468/17);
- справа № 910/21468/17 розглядалася судами неодноразово і ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2020, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 та постановою Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 910/21468/17, позов Прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України залишено без розгляду з посиланням на те, що Прокурором не було дотримано порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому у Прокурора відсутні підстави для представництва інтересів позивачів;
- з огляду на висновки судів у справі № 910/21468/17 Прокурором було вжито відповідних заходів щодо дотримання встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку та подано до суду позов у цій справі;
- вказане свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності.
1.3. ТОВ "Ботлер" подало до місцевого господарського суду заяви про застосування до вимог Прокурора у даній справі наслідків спливу позовної давності, в яких просило суд відмовити в задоволенні позовних вимог. На вказані заяви Міністерством оборони України, Прокурором та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням подані заперечення.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі № 910/5188/22 (суддя Удалова О. Г.) позов задоволений повністю.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:
- спірний договір про будівництво (основний договір) є договором про спільну діяльність, оскільки його зміст відрізняється від договору підряду, адже сторони не діють як замовник та підрядник відносно одне одного, ЦТУКБ передана земельна ділянка під забудову, а також передано частину своїх функцій замовника будівництва такої ділянки, при цьому сторони такого договору не діють по відношенню одна до одної як кредитор та боржник у зобов`язанні, що характерно саме для договору підряду;
- за змістом положень чинного законодавства ЦТУКБ безпосередньо не є власником майна, переданого йому на праві господарського відання, та має розпоряджатися таким майном, яке є загальнодержавною власністю, за згодою органу управління майном, яким щодо земель оборони є Міністерство оборони України, проте відповідачем-1 відповідної згоди органу управління майном на укладення спірних договорів отримано не було, тобто йому не було передано функції замовника будівництва на спірній земельній ділянці, а тому, відповідач-1 не міг передавати відповідачу-2 функції замовника будівництва, оскільки сам не мав таких функцій щодо спірної земельної ділянки. Вказане свідчить про те, що відповідач-1, укладаючи спірний договір про будівництво, діяв поза межами наданих йому повноважень та розпорядився земельною ділянкою, не маючи на це необхідних правомочностей;
- за відсутності згоди уповноваженого органу управління майном (Міністерства оборони України) та за відсутності повноважень на укладення такого договору від імені Міністерства оборони України правочин укладено з порушенням законодавства та не на конкурсних умовах;
- при цьому для розпорядження земельною ділянкою, яка віднесена до земель оборони, Міністерство оборони України до всього мало отримати згоду на таке розпорядження Кабінету Міністрів України, проте доказів проотримання такої згоди матеріали справи не містять.
Судом першої інстанції не взято до уваги посилання відповідача-3 на незастосування Прокурором та позивачами принципу "належного урядування", які обґрунтовані недотриманням Прокурором та позивачами розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 772-р "Про заходи щодо розв`язання проблем інвесторів житлових комплексів, будівництво яких здійснювалося підприємствами - учасниками Української державної будівельної корпорації "Укрбуд"", з огляду на те, що вказане розпорядження стосується прав та обов`язків підприємств - учасників Української державної будівельної корпорації "Укрбуд", за яких функції з будівництва (завершення будівництва житлових комплексів) буде виконувати як нова сторона Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд", проте відповідачем-3 не надано доказів щодо його входження до складу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" або виконання функцій останнього із забезпечення завершення будівництва житлових комплексів, що вказані в пункті 1 такого розпорядження.
Суд першої інстанції також дійшов висновку, що Прокурором обґрунтовано доведено необхідність звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі позивачів.
Щодо заяви відповідача-3 про застосування до вимог Прокурора наслідків спливу позовної давності для звернення до суду з даним позовом, а також пояснень Прокурора та третьої особи щодо такої заяви, то суд першої інстанції:
- встановивши, що Прокурор був обізнаний про порушення прав держави щонайменше з 25.10.2017, оскільки саме цим днем датована позовна заява у справі № 910/21468/17 (предметом розгляду у цій справі були вимоги аналогічні за змістом вимогам, які є предметом розгляду у цій справі № 910/5188/22 - примітка суду), дійшов висновку, що позовна давність мала закінчитися 24.10.2020;
- не погодився з посиланнями Прокурора на продовження строку на подання ним даного позову на підставі положень пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з посиланням на встановлення карантину, з тих підстав, що Прокурором не доведено факту того, що саме карантинні обмеження, встановлені Урядом, спричинили неможливість звернення ним до суду з даним позовом;
- визнав, що у Прокурора не було можливості звернутися до суду з даним позовом в межах позовної давності, оскільки справа № 910/21468/17 розглядалася судами неодноразово і ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2020, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 та постановою Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 910/21468/17, позов залишено без розгляду з посиланням на те, що Прокурором не було дотримано порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому у Прокурора відсутні підстави для представництва інтересів позивачів, тобто ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 прийнято вже поза межами такого строку;
- зважаючи на те, що розгляд справи № 910/21468/17 та прийняття в такій справі остаточного рішення (постанови Верховного Суду від 21.06.2021) був тривалим, а також зважаючи на те, що в подальшому Прокурором вчинялися дії для підтвердження наявності підстав для представництва інтересів держави в суді в межах даної справи, зокрема задля уникнення підстав для залишення такого позову без розгляду, дійшов висновку, що є обґрунтованими наявність підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності та відповідно захист порушеного права.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 ( Яковлєв М. Л. - головуючий, судді Гончаров С. А., Шаптала Є. Ю.) рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі № 910/5188/22 залишено без змін.
2.4. Апеляційний господарський суд погодився із висновками суду першої інстанції по суті спору. Водночас щодо позовної давності апеляційний господарський суд зазначив, що для відмови у позові з підстав пропущення позовної давності слід встановити, коли саме позивачі довідалися чи мали об`єктивну можливість довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тобто про укладення спірного договору про будівництво.
З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів іншого, апеляційний господарський суд виходив з того, що про спірний договір про будівництво позивачі дізналися з листів, які Прокурор 24.10.2017 направив Міністерству оборони України та Кабінету Міністрів України (від 24.10.2017 № 10/2/3-1072вих-17 та № 10/2/3-1073вих-17), відомості щодо направлення яких містяться в судових рішеннях у справі № 910/21468/17. За таких обставин останнім днем вказаного строку є саме 23.10.2020.
Водночас апеляційний господарський суд визнав помилковою позицію суду першої інстанції про те, що положення пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України не можуть бути застосовані при обчисленні позовної давності у цій справі з огляду на те, що Прокурором не доведено факту того, що саме карантинні обмеження, встановлені Урядом, спричинили неможливість звернення ним до суду з даним позовом, та з вказаного приводу зазначив про те, що положення чинного законодавства не встановлюють жодних виключень та/або умов, за яких до спірних правовідносин застосовуються відповідні положення пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України. Отже, у даному випадку позовна давність пропущена не була, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із відповідними змінами і доповненнями) з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, строк дії якого неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.
При цьому апеляційний господарський суд звернув увагу відповідачів на те, що, як правильно встановлено судом першої інстанції, з огляду на перебування у провадженні судів справи № 910/21468/17, предметом розгляду в якій були вимоги, аналогічні за змістом до вимог, які є предметом розгляду у цій справі № 910/5188/22, та те, що вказана справа розглядалась судами неодноразово, а остаточне судове рішення у ній винесено 29.01.2021, тобто поза межами позовної давності, вказане свідчить про те, що фактично у Прокурора та позивачів не було можливості звернутися до суду з даним позовом в межах трирічного строку позовної давності. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання договору про будівництва та договору про внесення змін недійними та задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі № 910/5188/22, ТОВ "Ботлер" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права, а саме положення статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 131-1 Конституції України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а саме: від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 10.10.2018 у справі № 910/8844/17, від 26.06.2018 у справі № 910/20517/16, від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20, від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18, від 01.06.2022 у справі № 260/1815/21 та постанові Верховного Суду України від 15.11.2017 у справі № 310/5980/13-ц.
У контексті наведених доводів скаржник зазначає, що:
- Прокурором не дотримано порядку, визначено Законом України "Про прокуратуру", адже відповідно до першої (титульної) сторінки позову, заява Прокурора, що розглядається у справі № 910/5188/22 датована 22.06.2022, тобто наступним днем після направлення листів від 21.06.2022 № 11/6/1-87вих-22 та № 11/6/1-88вих-22, якими Прокурор повідомив Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України про підготовку позовної заяви;
- Прокурор не має законних підстав для представництва інтересів Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України, оскільки з матеріалів позовної заяви не зрозуміло, що саме перешкоджає таким органам самостійно здійснювати представництво інтересів у суді, а існування будь-яких перешкод щодо самостійного представництва Кабінетом Міністрів України та Міністерством оборони України інтересів держави, документально не підтверджується;
- з огляду на пропуск позовної давності позивачі вмотивовано не вчинили дії, спрямовані на звернення до суду з позовом про оскарження спірного договору про будівництво, що свідчить про безпідставність звернення Прокурора до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України з даним позовом.
Скаржник також, посилаючись на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, від 04.09.2018 у справах № 915/1279/17 та № 915/1284/17, від 20.11.2018 у справі № 921/7/18, зазначає, що судовому захисту підлягають лише порушені права, яких у даному випадку судом не встановлено. У контексті наведених доводів скаржник звертає увагу на те, що задоволення позову фактично унеможливлює проведення будівництва та передачу Міністру оборони України для забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей, чим будуть порушені суспільні інтереси (інтереси держави). Аргументи Прокурора щодо позбавлення держави правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус, не знаходить підтвердження з огляду на відсутність будь-якого обмеження щодо користування власника землі, що підтверджується пунктом 3 спірного договору про будівництво.
ТОВ "Ботлер" вказує, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Проте Господарським судом міста Києва необґрунтовано встановлено дотримання Прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та не дано відповідної правової оцінки обставинам і доводам Прокурора про наявність порушеного права на земельну ділянку, на захист якого спрямовано позов про визнання договору недійсним.
Скаржник також звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій не враховано правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, в якій зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
3.4. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права, а саме положення статей 256, 257, 261, 267 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а саме: від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.05.2018 у справі № 911/3210/17, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 27.01.2021 у справі № 186/599/17, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16.
У контексті наведених доводів ТОВ "Ботлер" зазначає, що:
- місцевим господарським судом необґрунтовано поновлено Прокурору позовну давність з огляду на наявність протягом тривалого часу (рік) можливості у Прокурора звернутися з відповідними письмовими/електронними запитами щодо перевірки відповідної інформації та подачі відповідного позову. Так, часовий розрив між остаточним рішенням у справі № 910/21468/17 (29.06.2021) та поданням даного позову (29.06.2022) становить рік;
- апеляційним господарським судом безпідставно зазначено про те, що позивачами не було пропущено позовну давність для звернення з даним позовом до суду, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із відповідними змінами і доповненнями) з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, строк дії якого неодноразово продовжувався, адже Позивачем не наведено аргументів щодо об`єктивної неможливості подання позову та не надано жодних доказів на підтвердження пропуску позовної давності через обставини, зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином;
- наведені заявником причини пропуску строку на звернення з позовом до суду є загальними, не конкретними, без посилання на відповідні докази.
Скаржник також зауважує, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
3.5. Крім цього, у тексті касаційної скарги скаржник звертає увагу на те, що аналіз всіх положень укладеного між сторонами спірного договору про будівництво дає підстави вважати, що останній не є за своєю правовою природою договором про спільну діяльність, а має ознаки змішаного договору та містить елементи зобов`язальних правовідносин у сфері інвестування (інвестиційний договір), підряду (договір підряду) та інших зобов`язальних правовідносин, виникнення та існування яких не суперечить положенням актів цивільного та господарського законодавства та водночас не дозволяє зробити висновок про можливість комплексного застосування до окремих частин договору інших положень чинного законодавства, ніж ті, що регламентують порядок здійснення інвестиційної діяльності та особливості виникнення, зміни та припинення правовідносин підряду. Вищезазначене дає підстави стверджувати, що спірний договір про будівництво не підпадає під дію Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296 (далі - Порядок № 296) та статей 1130, 1134 ЦК України. Таким чином, спірний договір про будівництва не мав бути погодженим з Міністерством оборони України.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами
4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 20.12.2016 ЦТУКБ (сторона 1, відповідач-1) та ТОВ "Укрбуд Інвестгруп" (сторона 2, відповідач-2) уклали договір про будівництво житлового комплексу на вулиці Максимовича Михайла (колишня назва вулиці Онуфрія Трутенка), 11 у Голосіївському районі міста Києва, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О .В. та зареєстровано в реєстрі за № 5322.
У преамбулі договору про будівництво вказано про те, що його укладено на виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 "Про затвердження порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями", Постанови Верховної Ради України від 06.05.2014 № 1238-VII "Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки Держави".
Зі сторони відповідача-1 договір про будівництво укладено т. в. о. начальника управління Собаном С. А., який діє на підставі Положення про Центральне територіальне управління капітального будівництва (наказ Міністра оборони України від 25.07.2006 № 453).
У договорі про будівництво сторонами погоджено, що:
- відповідач-1 є користувачем земельної ділянки і в установленому законодавством порядку має намір реалізувати право на її забудову, в рамках цього договору є замовником будівництва, в т. ч. на підставі Положення про Центральне територіальне управління капітального будівництва (наказ Міністерства оборони України від 25.07.2006 № 453) (підпункт 1.1.3 договору про будівництво);
- відповідач-2 забезпечує будівництво об`єкта грошовими коштами, матеріальними цінностями та виконання всього комплексу будівельних робіт, передбачених цим договором (підпункт 1.1.3 договору про будівництво);
- об`єкт (об`єкт будівництва) - житловий комплекс, будівництво якого планується на земельній ділянці, що розташована за адресою: вулиця Максимовича Михайла (колишня назва вулиці - Онуфрія Трутенка), 11 у Голосіївському районі міста Києва, а також будь-які інженерно-технічні споруди та комунікації, безпосередньо з ним пов`язані (підпункт 1.1.4 договору про будівництво);
- земельна ділянка - частина земної поверхні, розташована за адресою: вулиця Максимовича Михайла (колишня назва вулиці Онуфрія Трутенка), 11 у Голосіївському районі міста Києва (територія військового містечка 167 ), кадастровий номер 80000000000:79:364:0001, орієнтовною площею 20,26 га відповідно до технічного звіту, надана стороні-1 згідно з рішенням Київської міської ради депутатів трудящих від 02.03.1949 № 3-С (підпункт 1.11.5 договору про будівництво);
- відповідач-1 та відповідач-2 зобов`язуються збудувати об`єкт згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: вулиця Максимовича Михайла (колишня назва вулиці Онуфрія Трутенка), 11 у Голосіївському районі міста Києва (пункт 2.1 договору про будівництво);
- для реалізації цього договору відповідач-1 передає, а відповідач-2 приймає частину функцій замовника. Обсяг прав та обов`язків, що передаються відповідачу-2 для виконання функцій замовника будівництва об`єкта, визначено цим договором (пункт 2.2 договору про будівництво);
- відповідач-2 приймає на себе виконання частини функцій замовника будівництва об`єкта, у тому числі: отримання вихідних даних на проектування, розроблення та погодження проектно-кошторисної документації, забезпечення будівництва проектно-кошторисною документацією, оформлення в установленому законодавством порядку дозвільних документів на будівництво об`єкта; укладання договору підряду на виконання проектних робіт, будівельно-монтажних робіт, фінансування будівельних робіт та інших витрат, пов`язаних з будівництвом об`єкта, уточнення обсягів виконаних робіт і проведення розрахунків з підрядниками будівництва; забезпечення будівництва об`єкта будівельними матеріалами, устаткуванням обладнанням, конструкціями і комплектуючими виробами; ведення технічного нагляду за будівництвом, підписання актів виконаних робіт та інших документів щодо обсягу, якості, строку виконання та вартості робіт, здійснення контролю за своєчасним виконанням пусконалагоджувальних робіт, визначення балансової вартості об`єкта; введення об`єкта в експлуатацію; оформлення прав власності на частину об`єкта, яка буде належати стороні-2; виконання інших функцій, зокрема, але не виключно, визначених розділом 3 Положення про замовника-забудовника (єдиного замовника, дирекцію підприємства, що будується) та технічному нагляді (постанова Держбуду СРСР від 02.02.1988 № 16), за виключенням тих функцій, виконання яких покладено на відповідача-1 (пункт 4.1.1 договору про будівництво);
- об`єктом забудови є земельна ділянка, розташована за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вулиця Максимовича Михайла (колишня назва вулиці Онуфрія Трутенка), 11, орієнтовною площею 20,26 га (пункт 3.1 договору про будівництво);
- відповідач-1 зобов`язується на умовах, визначених договором, забезпечити реєстрацію права користування земельною ділянкою (оренда), визначену в пункті 1.1.5 договору з цільовим призначенням земельної ділянки, яке дозволить сторонам здійснити реалізацію умов цього договору, у тому числі, здійснювати її забудову, а також утримувати та обслуговувати завершений будівництвом об`єкт (пункт 3.2 договору про будівництво);
- право користування земельною ділянкою (оренда) внаслідок виконання цього договору не переходить до відповідача-2. Відповідач-2 має право використовувати будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства України у сфері містобудування на підставі договорів капітального будівництва, укладених в рамках цього договору (пункт 3.3 договору про будівництво);
- відповідач-2 виконує оплату всіх витрат, пов`язаних із виконанням умов цього договору, шляхом сплати коштів безпосередньо на рахунки виконавців робіт, постачальників товарів чи надавачів послуг відповідно до укладених з ними договорів (пункт 6.1 договору про будівництво);
- сторони домовились, що за виконання частини функцій замовника відповідач-1 отримує у власність частину об`єкта у вигляді окремих квартир, яка складається з 8,4 % загальної площі квартир цього об`єкта, після введення його в експлуатацію згідно актів розподілу площ цього об`єкта. З них: Міністерство оборони України після введення об`єктів в експлуатацію отримує у власність частину об`єкта у виді окремих квартир у розмірі 100 % (ста відсотків) частки, визначеної у пункті 7.1 цього договору (пункт 7.1 договору про будівництво);
- сторони домовились, що за виконання частини функцій замовника відповідач-2 отримує майнові права, а після закінчення будівництва об`єкта - право власності на частину об`єкта будівництва, за виключенням належної стороні-1, згідно з пунктом 7.1 частки (пункт 7.2 договору про будівництво).
15.08.2019 ЦТУКБ (сторона 1, відповідач-1), ТОВ "Укрбуд Інвестгруп" (сторона-2, відповідач-2) та ТОВ "Ботлер" (сторона 3, відповідач-3) уклали договір про внесення змін та доповнень до договору про будівництво, в якому сторонами погоджено, що:
- відповідач-1 погоджується, відповідач-2 передає, а відповідач-3 приймає на себе права і обов`язки, що належать відповідачу-2, і стає стороною 2 за договором (пункт 1.1 договору про внесення змін);
- відповідач-2 відповідає перед відповідачем-3 за недійсність переданої їй вимоги, але не відповідає за невиконання відповідачем-1 своїх зобов`язань (пункт 2.1 договору про внесення змін);
- відповідач-1 зобов`язаний в додатково узгоджений строк передати відповідачу-3 на період будівництва будівельний майданчик, розташований на земельній ділянці за актом передачі будівельного майданчика (пункт 3.2 договору про внесення змін);
- договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 5.1 договору про внесення змін).
5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що єдиною підставою касаційного оскарження скаржником визначено підставу, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.