ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 911/1954/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 (суддя Павленко Є. В.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 (головуючий суддя Шаптала Є. Ю., судді Гончаров С. А., Яковлєв М. Л.)
у справі № 911/1954/22
за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Української міської ради
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр правової підтримки підприємництва "Бізнес і Право", 2) Київської обласної державної адміністрації, 3) Обухівської районної державної адміністрації
про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки,
(у судовому засіданні взяли участь: прокурорка - Круш Т. О., представник відповідача-1 - Касьянов І. О.)
СУТЬ СПОРУ
1. Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор), звернувшись до суду із позовом в інтересах держави в особі Української міської ради (далі - позивач, Рада) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, оскаржив розпорядження Київської обласної державної адміністрації (далі - відповідач-2, Облдержадміністрація) "Про надання в оренду земельної ділянки" від 24.12.2003 № 854 та укладений між Облдержадміністрацією в особі Обухівської районної державної адміністрації (далі - відповідач-3, Райдержадміністрація) договір оренди цієї земельної ділянки, з огляду порушення порядку надання спірної земельної ділянки у користування, яка відноситься до земель водного фонду в межах прибережної захисної смуги.
2. За наслідком розгляду цієї справи, судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв`язку недоведенням прокурором віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду в межах прибережної захисної смуги, а також з посиланням на преюдиційні обставини, встановлені у іншому судовому рішенні.
3. Незгода прокурора з висновками судів попередніх інстанцій щодо недоведення обставин віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду в межах прибережної захисної смуги стала предметом касаційного оскарження рішень у цій справі.
4. За результатами касаційного розгляду Верховний Суд дійшов до висновку про необґрунтованість / передчасність висновків судів попередніх інстанцій, про що детально зазначено у цій постанові.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
5. Прокурор звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр правової підтримки підприємництва "Бізнес і Право" (далі - відповідач-1, Товариство), Облдержадміністрації та Райдержадміністрації про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 15 га з кадастровим номером 3223151000:05:007:0002 шляхом: визнання недійсним розпорядження Облдержадміністрації "Про надання в оренду земельної ділянки" від 24.12.2003 № 854 (далі також - розпорядження № 854); визнання недійсним договору оренди цієї земельної ділянки, укладеного 16.01.2004 між Облдержадміністрацією в особі Райдержадміністрації та Товариством; скасування рішення про державну реєстрацію прав від 02.09.2014 за номером 15525790 з одночасним поверненням спірної земельної ділянки на користь Ради з незаконного володіння Товариства.
6. За твердженням прокурора, зазначене розпорядження Облдержадміністрації прийняте, а договір про передачу цієї ділянки в оренду під забудову - укладений всупереч вимог чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду та розташована в межах прибережної зони захисної смуги річки Дніпро.
Короткий зміст судових рішень
7. Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.10.2022 матеріали позовної заяви прокурора передано за територіальної підсудністю до Господарського суду міста Києва.
8. Під час розгляду справи у суді першої інстанції Товариством було подано клопотання про закриття провадження у справі № 911/1954/22 на підставі пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на наявність рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2005 у справі № 41/472, яким вже вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
9. Товариство зазначало, що вимоги прокурора у справі № 911/1954/22 щодо оскарження розпорядження № 854 та договору оренди спірної земельної ділянки з підстав віднесення цієї земельної ділянки до земель водного фонду та накладення на прибережну захисну смугу, вже були предметом розгляду у спорі у справі № 41/472 з аналогічних підстав. Натомість дві інші вимоги, які заявлені у справі № 911/1954/22, а саме: скасування державної реєстрації прав та повернення земельної ділянки на користь Ради, є похідними від перших двох вимог.
10. При цьому Товариство також вказувало, що на відміну від справи № 41/472, у якій за позовом прокурора позивачем виступав Кабінет Міністрів України, участь у справі № 911/1954/22 Ради у якості позивача як розпорядника земельної ділянки, та визначення прокурором одним з відповідачів Облдержадміністрації, не може свідчити про зміну суб`єктного складу сторін спору та бути підставою для повторного дослідження обставин, встановлених у рішенні Господарського суду міста Києва від 04.02.2005 у справі № 41/472.
11. Господарським судом міста Києва протокольною ухвалою, постановленою у судовому засіданні 23.02.2023, було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання Товариства про закриття провадження у справі.
12. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023, в задоволенні позову відмовлено.
13. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким також погодився апеляційний суд, виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що спірна земельна ділянка на момент її відведення та надання в оренду відносилась до земель водного фонду та розташована в межах прибережної захисної смуги.
14. Мотивуючий такий висновок, суди попередніх інстанцій зазначили про врахування встановлених у рішенні Господарського суду міста Києва від 04.02.2005 у справі № 41/472 обставин, які суди визнали преюдиційними в частині факту приналежності спірної земельної ділянки до земель водного фонду.
15. Водночас, відхиляючи доводи прокурора, які останній обґрунтовував в тому числі з посиланням на відомості з Публічної кадастрової карти, суди керувалися положеннями прийнятої Кабінетом Міністрів України постанови від 07.05.2022 № 564 "Деякі питання ведення та функціонування Державного земельного кадастру в умовах воєнного стану".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. Прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 20.04.2023 і постанову апеляційного суду від 01.08.2023 у цій справі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
17. У касаційній скарзі прокурор не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зазначає про ухвалення оскаржуваних судових рішень з порушенням норм процесуального права, а саме статей 2, 7, 11, 73 - 79, 86, 236, 269 ГПК України, що призвело до порушення норм матеріального права, а саме статей 59, 60, 61 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 4, 85, 88, 89 Водного кодексу України (далі - ЗК України), та без урахування висновків щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19, від 30.08.2022 у справ № 904/1427/21, від 15.09.2020 у справ № 469/1044/17, від 06.12.2022 у справі № 904/738/22, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16, а також постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2017 у справі № 924/381/16.
18. Прокурор наголошує, що до матеріалів цієї справи прокуратурою було долучено низку доказів на підтвердження доводів щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду та розташування цієї земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро. Проте суди попередніх інстанцій оцінили такі докази вибірково, залишивши їх без належної правової оцінки в їх сукупності.
19. При цьому прокурор вказує на неврахування судами того, що звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду встановлених / недоведених обставин у іншому судовому рішенні зі справи № 41/472.
20. Отже, на переконання прокурора, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, які обмежені в цивільному обороті, перебувають під особливою охороною держави та мають особливий режим використання, така земельна ділянка не може використовуватися для будівництва будинків котеджного типу та водно-спортивного комплексу.
21. Крім того, скаржником подано пояснення до касаційної скарги, які останній просить врахувати при прийнятті рішення судом касаційної інстанції.
22. З огляду на те, що зазначені пояснення на касаційну скаргу прокурором подано після настання терміну, який визначив Верховний Суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження від 26.09.2023, а також з урахуванням відсутності підстав для поновлення пропущеного процесуального строку (стаття 119 ГПК України) Верховний Суд залишає такі пояснення без розгляду (див. пункти 20-24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).
Позиція інших учасників справи
23. Товариство подало відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
24. У відзиві Товариство зазначає, зокрема, про: (1) недоведеність прокурором обставин накладення спірної земельної ділянки повністю або частково на прибережну захисну смугу річки Дніпро; (2) обґрунтоване врахування судами преюдиційного значення рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2005 у справі № 41/472; (3) недоведеність наданою прокурором інформацією ДНВП "Картографія" та картографічними матеріалами розташування спірної земельної ділянки в межах 100-метрової прибережної захисної смуги; (4) непідтвердження накладення меж спірної земельної ділянки на аналітичний шар Публічної кадастрової карти; (5) неналежність наданих прокурором відомостей веб-ресурсу "Відкриті дані земельного кадастру України"; (6) недоведеність доводів прокурора щодо незаконності передачі спірної земельної ділянки для будівництва водно-спортивного комплексу з будинками котеджного типу. на землях рекреаційного призначення; (7) порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у випадку задоволення позовних вимог і припинення права оренди Товариства; (8) наявність підстав для застосування позовної давності.
25. Також Товариством подано до Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 911/1954/22 з посиланням на те, що у справах, на правові висновки з яких посилається заявник касаційної скарги, обставини не є подібними обставинам справи, що переглядається. Зазначене клопотання не підлягає задоволенню відповідно до мотивів, що будуть наведені нижче.
26. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
27. 24.12.2003 Облдержадміністрацією видано розпорядження № 854 "Про надання в оренду земельної ділянки", відповідно до якого Товариству надано в оренду на 50 років земельну ділянку, площею 15,0 га (чагарників заболочених), за рахунок земель державної власності на території Ради під будівництво водно-спортивного комплексу з будинками котеджного типу.
28. Відповідно до пункту 4 вказаного розпорядження Райдержадміністрації доручено укласти та підписати від імені Облдержадміністрації договір оренди земельної ділянки з Товариством.
29. На виконання вказаного розпорядження Райдержадміністрацією 08.01.2004 видано розпорядження № 1 "Про укладення договору оренди земельної ділянки із Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр правової підтримки підприємництва "Бізнес і Право", згідно з пунктом 3 якого підписання договору оренди доручено першому заступнику голови Райдержадміністрації Пелешенку О. В.
30. 16.01.2004 між Облдержадміністрацією в особі заступника голови Райдержадміністрації Пелешенка О. В. та Товариством укладено договір оренди спірної земельної ділянки. Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.
31. 19.01.2004 між Товариством та Облдержадміністрацією підписано акт приймання-передачі спірної земельної ділянки в довгострокове платне володіння та користування (на умовах оренди) для будівництва водно-спортивного комплексу з будинками котеджного типу.
32. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.07.2014 № НВ-3203077362014, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 17.04.2013, вищезазначеній орендованій земельній ділянці, площею 15 га, присвоєно кадастровий номер: 3223151000:05:007:0002.
33. Також судами встановлено, що 27.08.2014 проведено державну реєстрацію права оренди Товариства на земельну ділянку на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 15525790 від 02.09.2014).
34. Вважаючи, що віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду, яка розташована в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро, унеможливлює передачу в оренду оспорюваним розпорядженням цієї земельної ділянки під забудову, прокурор звернувся до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
35. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
36. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
37. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.