ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 907/568/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут"
про ухвалення додаткового рішення
за результатами розгляду касаційних скарг Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут"
на рішення Господарського суду Закарпатської області
(суддя - Пригуза П.Д.)
від 30.11.2021
та постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Бойко С.М., судді: Галушко Н.А., Малех І.Б.)
від 15.05.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30.05.2023)
у справі №907/568/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут"
про стягнення 5 163 926,71 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - не з`явилися
відповідача - Янєв М.О.
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" (далі - ТОВ "Закарпаттяенергозбут") про стягнення 5 163 926,71 грн, з яких: 565 017,77 грн 3% річних, 2 207 817,92 грн інфляційних втрат, 2 374 847,19 грн пені, 16 243,87 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2021 у справі №907/568/21 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 565 017,77 грн - 3 % річних від простроченої суми заборгованості, 2 207 817,92 грн - інфляційних втрат, 237 484,71 грн - пені, 16 243,87 грн - штрафу. В іншій частині щодо стягнення пені в сумі 2 137 362,48 грн в позові відмовлено.
Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 16.12.2021 у цій справі відмовив відповідачу ТОВ "Закарпаттяенергозбут" у задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 100 000,00 грн.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2021 у справі №907/568/21 скасовано частково. Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 16 243,87 грн штрафу. В решті рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2021 у справі №907/568/21 залишено без змін.
Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 у справі №907/568/21 заяву ТОВ "Закарпаттяенергозбут" про відшкодування судових витрат у цій справі задоволено частково; стягнуто з ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 270,00 грн. У решті в задоволенні заяви відмовлено.
Задовольняючи частково заяву ТОВ "Закарпаттяенергозбут" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 270,00 грн, суд апеляційної інстанції виходив із пропорційності задоволених вимог за апеляційною скаргою, оскільки апеляційну скаргу задоволено частково та відмовлено у стягненні з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 16 243,97 грн.
Верховний Суд постановою від 25.10.2023 у справі №907/568/21 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишив без задоволення, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" задовольнив частково. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 у справі №907/568/21 в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 536 292,39 грн та судового збору в сумі 8 044,39 грн скасував, ухваливши в цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог. В решті рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 у справі №907/568/21 залишив без змін. Стягнув з ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь ТОВ "Закарпаттяенергозбут" 12 066,58 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги, 16 088,77 грн судового збору сплаченого за подання касаційної скарги.
До прийняття Верховним Судом постанови, відповідачем ТОВ "Закарпаттяенергозбут" було подано заяву про розподіл судових витрат, понесених ним у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, та зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в порядку частини першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 30 000,00 грн.
ТОВ "Закарпаттяенергозбут", в межах встановлених процесуальним законом строків, подано клопотання про покладення на ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" витрат на професійну правничу допомогу, якою просив стягнути з товариства на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 30 000,00 грн.
Також ТОВ "Закарпаттяенергозбут" просило здійснити перерозподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції в сумі 100 000,00 грн, в суді апеляційної інстанції - 50 000,00 грн.
Пунктом 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п`ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).