ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 420/3389/21
адміністративне провадження № К/990/1525/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №420/3389/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастонс Пром" до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України? на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 (суддя Свида Л.І.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 (головуючий суддя Шеметенко Л.П., судді: Стас Л.В., Турецька І.О.),
В С Т А Н О В И В :
У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кастонс Пром" (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, (далі також - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2020 №00112520704, №00112570704.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем під час перевірки безпідставно зроблено висновки про завищення Товариством суми від`ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2020 року та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки позивачем наданні всі первинні документи, які свідчать про товарність операцій з придбання сировини; надані документи на підтвердження наявності умов для здійснення господарської діяльності: наявність майнового комплексу, обладнання, сертифікатів відповідності на продукцію, тощо. Здійснення операцій з ТОВ "Екзотік Фрутс", ТОВ "Геліон-М" підтверджується первинними документами та такі операції пов`язані з придбанням сировини (фруктів) для виробництва добрив, а у позивача наявні трудові ресурси та необхідне обладнання для такого виробництва. Відсутність залишків готової продукції обґрунтовано тим, що всю вироблену продукції завантажено для транспортування до порту за експортними контрактами та фактично експортовано, про що свідчать митні декларації. Щодо правовідносин з ДП "ДГ ім. М.І. Кутузова Одеської ДС ДС НААН", то позивач зазначив про придбання у цього підприємства пшениці, яка зберігається на складах підприємства, а відсутність товарно-транспортних накладних та складських квитанцій не є підставою для визнання операцій такими, що здійснені без фактичної передачі товару. Оплата ж товару (пшениці) здійснена шляхом зарахування зустрічних вимог за іншим договором з цим підприємством на поставку добрив. З огляду на викладене, позивач вказує на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021, позов задоволено.
Додатковою постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021 стягнуто з Головного управління ДПС у м. Києві за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастонс Пром" судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у сумі 2500 грн.
В ході розгляду справи судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кастонс Пром" зареєстровано як суб`єкт господарювання у грудні 2017 року, основним видом діяльності якого є виробництво добрив і азотних сполук. Виробничі потужності Товариства знаходяться за адресою: Одеська область, Іванівський район, с. Іванівка, вул. Центральна, 94 (договір оренди №1 від 02.04.2019).
Товариство є платником податку на додану вартість.
Контролюючим органом в період з 28.10.2020 по 10.11.2020 проведено документальну позапланову невиїзну перевірка Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2020 року, за результатами якої складений акт перевірки №2193/26-15-07-04-01/43068454 від 16.11.2020.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), що призвело до завищення позивачем суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за серпень 2020 року на 5570025 грн і відповідно завищення суми бюджетного відшкодування за серпень 2020 року на цю суму, а також завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2020 року у розмірі 62400 грн.
На підставі акту перевірки 04.12.2020 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №00112520704, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2020 року в розмірі 5570025 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2785012,50 грн, №00112570704, яким Товариству відмовлено у бюджетному відшкодуванні за серпень 2020 року з податку на додану вартість на суму 62400 грн.
Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПС України, однак скарга була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.
Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, Товариство звернулося до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, дійшов висновку, що контролюючий орган, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, що підтверджується належними доказами та не спростовано контролюючим органом. Суд апеляційної інстанції додатково вказав на недоліки акту перевірки, які, на думку суду, свідчать про формальний підхід посадових осіб контролюючого органу до її проведення.
Відповідач, не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що висновки, викладені в них, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить такі рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, контролюючий орган наголошує, що з наданих до перевірки первинних документів не можливо встановити реальність господарських операцій Товариства з відповідними контрагентами, а згідно наявної у відповідача податкової інформації у таких була відсутня матеріально-технічна можливість здійснювати такі господарські операції. Вказує відповідач й на неможливість підтвердження реальності транспортування імпортованого товару в напрямку орендованих виробничих потужностей ТОВ "Кастонс Пром", неналежне оформлення (містять неточності, невірну інформацію та/або взагалі не містять відповідної інформації) документів із транспортування фруктів, імпортованих за митними деклараціями та неможливість підтвердження реальності господарських операцій із придбання позивачем сировини (у зв`язку з відсутністю умов для здійснення господарської діяльності), що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
Крім того, контролюючий орган посилається на неврахування судами того, що відповідно до поданих Товариством документів постачання свіжих фруктів на його адресу здійснювалося у великих обсягах протягом січня-серпня 2020 року, а експорт мінеральних добрив (перероблених свіжих фруктів) було здійснено лише в січні-лютому 2020 року. При цьому, позивач не декларував продаж продукції третім особам на території України, в березні-серпні 2020 року експорт мінеральних добрив не здійснювався, товар на складі не зберігався.
Щодо взаємовідносин позивача з ДП "ДГ ім. М.І. Кутузова Одеської ДС ДС НААН", то відповідач вказує на неподання первинних документів, які б підтверджували фактичне передання товару (озимої пшениці) у власність Товариства.
Підставою касаційного оскарження судового рішення судів першої та апеляційної інстанцій скаржником зазначено пункти, 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 у цій справі.
Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України (далі також - ПК України).
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Згідно пунктів 44.1, 44.2 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
У відповідності до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.
Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).
Статтею 1 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону № 996-XIV).
Відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.