ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 439/839/21
провадження № 51-2663км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
законного представника ОСОБА_6,
у режимі відеоконференції:
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
засудженого ОСОБА_9,
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненням захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7, на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 04 серпня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021114160000009, за обвинуваченням
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 04 серпня 2022 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК, та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Згідно з цим вироком також засуджено ОСОБА_10, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.
Вирішено питання щодо речових доказів та арешту майна у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_9 і ОСОБА_10 визнано винуватими й засуджено за те, що вони в ніч з 24 на 25 лютого 2021 року, перебуваючи на задньому сидінні автомобіля марки ВАЗ-2101(державний номерний знак НОМЕР_1 ), припаркованого біля господарства на АДРЕСА_2, вчинили зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_11 .
Так, діючи без попередньої змови, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, який був у стані алкогольного сп`яніння, почали приставати до ОСОБА_11, що виразилося у вчиненні щодо неї непристойних дій інтимного характеру, а саме у торканні (мацанні) руками інтимних частин її тіла. ОСОБА_11, яка не давала ОСОБА_9 та ОСОБА_10 добровільної згоди на подібні дії інтимного характеру, а також будь-якої згоди на вступ із нею у статеві зносини, словесно та своїми діями стала заперечувати проти вказаних дій інтимного характеру стосовно неї. Однак, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, незважаючи на заперечення ОСОБА_11, з метою вчинення дій сексуального характеру щодо останньої, без її згоди почали роздягати потерпілу, яка пручалася.
У той час, коли ОСОБА_9 і ОСОБА_10 знімали з ОСОБА_11 штани та труси, вона активно чинила опір таким діям щодо неї, а саме відштовхувала засуджених, пручалася, кричала, плакала та просила їх припинити протиправні дії. Своєю поведінкою потерпіла об`єктивно давала можливість чітко зрозуміти ОСОБА_9 та ОСОБА_10, що не погоджується на вступ із ними обома чи одним із них у статевий зв`язок, а також не бажає продовження вчинення з нею будь-яких дій інтимного характеру.
Незважаючи на це, діючи групою осіб, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, бачачи дії один одного та розуміючи їх характер, продовжили вказані протиправні дії стосовно ОСОБА_11 із застосуванням сили, з метою виконання вже спільного умислу на вчинення зґвалтування потерпілої.
У той же час, коли ОСОБА_9 силою утримував потерпілу в автомобілі, тримаючи їй руки і не даючи можливості захищатися та покинути автомобіль, ОСОБА_10, діючи спільно з ОСОБА_9 та з його допомогою, яка виразилася в утриманні ОСОБА_11, на виконання єдиного умислу, вчинив дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням у тіло потерпілої з використанням своїх геніталій, без її добровільної згоди.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 02 лютого 2023 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_9 і ОСОБА_10 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і заперечення інших учасників провадження
У поданій касаційній скарзі з доповненням захисник ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_9 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Суть доводів касаційної скарги захисника зводиться до тверджень про недоведеність винуватості його підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК, та порушення місцевим судом положень ст. 336 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Зокрема, ОСОБА_7 звертає увагу на те, що показання потерпілої є непослідовними, суперечливими і виключають участь ОСОБА_9 у її зґвалтуванні.
Також захисник вказує, що показання ОСОБА_11, надані в судовому засіданні 11 квітня 2022 року у режимі відеоконференції, відрізняються від показань, наданих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК, оскільки потерпіла не змогла чітко пояснити обставини зґвалтування, на навідні запитання суду і прокурора відповідала без змісту, на запитання захисту відповіді не давала, за неї відповідала її матір, відеозв`язок був неякісний, більшість змісту не можна було зрозуміти.
Стверджує, що показання свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 не є належними і допустимими доказами, оскільки 24 лютого 2022 року під час отримання пояснень від засудженого цими свідками ОСОБА_9 перебував у статусі затриманого за фактом вчинення зґвалтування потерпілої, а тому це порушило право засудженого на захист.
Крім того, захисник не погоджується з такою інкримінованою його підзахисному ознакою, як вчинення кримінального правопорушення групою осіб.
Водночас захист ОСОБА_9 наголошує на тому, що проведення судового засідання від 01 червня 2022 року в режимі відеоконференції суперечить положенням ст. 336 КПК, оскільки засуджений відмовився від участі в режимі відеоконференції, чого суд першої інстанції не взяв до уваги.
Також зазначає, що вимогам вищевказаної статті не відповідали судові засідання від 11 квітня та 01 червня 2022 року через те, що не було встановлено конкретного місця перебування потерпілої, не було забезпечено належної якості зображення і звуку під час судових засідань, засудженим не було вручено пам`ятки про їхні процесуальні права й обов`язки.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу захисника прокурор, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити скаргу без задоволення, а постановлені щодо ОСОБА_9 судові рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також засуджений ОСОБА_9 та його законний представник ОСОБА_6 підтримали подану стороною захисту касаційну скаргу з доповненням.
Прокурор ОСОБА_5, надавши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі з доповненням, Суд дійшов висновків, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого (ст. 438 КПК).
Разом з тим суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
При цьому касаційний суд наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
Аргументи сторони захисту щодо недоведення винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК, є необґрунтованими.
Згідно зі ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Місцевий суд, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК.
Під час перевірки судового рішення не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Так, постановляючи вирок, суд першої інстанції врахував показання:
- ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які заперечували свою винуватість у вчиненні інкримінованого їм злочину;
- ОСОБА_11, яка повідомила, що, коли перебувала на задньому сидінні автомобіля з ОСОБА_9 і ОСОБА_10, вони почали до неї чіплятися, вона чинила спротив, кричала і плакала. Також указала, що ОСОБА_9 тримав її руки, зняв із неї штани та труси й посадив на коліна ОСОБА_10 . Після цього останній проник у її вагіну. Зазначила, що ОСОБА_9 не намагався її зґвалтувати;
- ОСОБА_14 (фельдшера швидкої), який повідомив, що, коли приїхав на місце події, потерпіла перебувала у збудженому стані і задихалася, вона повідомила, що її намагалися зґвалтувати.
А також суд узяв до уваги письмові докази, а саме: відеозапис допиту потерпілої ОСОБА_11 від 03 березня 2022 року, проведеного в порядку, визначеному ст. 225 КПК, згідно з яким вона розповіла обставини вчиненого щодо неї злочину та вказала, що, коли засуджені почали її роздягати, вона кричала і просила її не чіпати. Підтвердила, що ОСОБА_10 зґвалтував її, а ОСОБА_9 з нею у статевий зв`язок не вступав; протокол огляду предметів від 03 березня 2021 року з відеозаписом до нього, відповідно до якого оглянуто мобільний телефон ОСОБА_11 і виявлено звукове повідомлення, надіслане від брата ОСОБА_9, котрий просить потерпілу викладати в необхідний йому спосіб показання;
протоколи слідчих дій: огляду місця події від 25 лютого 2021 року з фототаблицями, огляду предметів від 18 березня 2021 року з фототаблицями, слідчих експериментів від 13 травня 2021 року з дисками DVD-R за участю ОСОБА_9 та ОСОБА_10, відповідно до яких ОСОБА_9 показав, як сприяв ОСОБА_10 вчинити зґвалтування потерпілої, а ОСОБА_10 розповів, як вчинив протиправні дії стосовно ОСОБА_11 ;
висновки експертів: від 02 квітня 2021 року № 189/2021ц, відповідно до якого у зрізах нігтьових пластин ОСОБА_10 виявлено домішок клітин, які ймовірно походять від ОСОБА_11 ; від 29 березня 2021 року № 136/2021ц, згідно з яким на ремені ОСОБА_10 виявлено клітини особи жіночої генетичної статі, які можуть походити від потерпілої; від 29 березня 2021 року № 137/2021ц, відповідно до якого на трусах ОСОБА_9 виявлено клітини піхвового епітелію особи жіночої генетичної статі, що може походити від ОСОБА_11 ; від 31 березня 2021 року № 39 та від 01 квітня 2021 року № 143 стосовно ОСОБА_10 і ОСОБА_9, згідно з якими ці особи в період часу, коли було скоєно інкриміновані їм дії, будь-якого психічного захворювання, недоумства, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки не виявляли і не виявляють, здатні усвідомлювати власні дії та керувати ними.
З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши і проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 152 КК.
Зазначені у вироку докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх достовірності, а доводи захисника про протилежне Верховний Суд вважає безпідставними.
Щодо показань потерпілої ОСОБА_11 .
Захист зазначає, що показання, надані потерпілою в судовому засіданні, є суперечливими, непослідовними і не узгоджуються з її показаннями, наданими під час досудового розслідування в порядку ст. 225 КПК, на що суди попередньої інстанції не звернули належної уваги.