ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 760/16768/20
провадження № 51-3264км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Київського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100090003845, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 20 серпня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні умисних дій, що виразились у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, які супроводжувались особливою зухвалістю, з опором іншим громадянам, які припиняли його хуліганські дії, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень (ножа, який не є холодною зброєю).
В результаті протиправних дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_8 було заподіяно легких тілесних ушкоджень (колото-різана рана на задній поверхні грудної клітини), а потерпілому ОСОБА_9 - середньої тяжкості та легких тілесних ушкоджень (різана рана щоки, обширна різана рана по поверхні колінного суглобу з ушкодженням нерву, м`язу, вен коліна, капсульного апарату суглобу, що супроводжувалось розвитком геморагічного шоку 11 ступеню, а також садна колінного суглобу та гомілки).
Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора, вирок районного суду в частині призначеного покарання ОСОБА_6 та звільнення від його відбування скасував, та ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 296 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В решті вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати вирок апеляційного суду, як незаконний і необґрунтований. На думку захисника, призначене ОСОБА_6 районним судом покарання є необхідним і достатнім для його виправлення, оскільки таке виправлення можливе без ізоляції засудженого від суспільства. Натомість, суд апеляційної інстанції суттєво погіршив становище засудженого призначивши йому більш суворе покарання у вигляді позбавлення волі, яке не відповідає обставинам кримінального провадження та особі винного, а тому його рішення підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений підтримав касаційну скаргу подану захисником та просив її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікація вчиненого за ч. 4 ст. 296 КК в касаційній скарзі захисником не оспорюються.
При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обстави, які ніким не оспорюються.
Доводи захисника про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з нижченаведеного.
Так, згідно з приписами статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.