ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 686/16363/21
провадження № 51-2178 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконоференції:
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
представника
потерпілого - адвоката ОСОБА_8,
потерпілого ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2022 року та вирок Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020240010003183, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено цивільні позови потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Вироком Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2023 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано і ухвалено свій, яким ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В частині вирішення цивільного позову ОСОБА_10 до МТСБУ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди рішення змінено, цивільний позов задоволено частково та відмовлено в стягненні моральної шкоди. В решті вирок суду залишено без зміни.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 26 жовтня 2020 року, приблизно о 13:55 год, керуючи автомобілем "Daewoo Espero" д.р.з. НОМЕР_1, рухаючись в м. Хмельницькому в середній смузі руху по просп. Миру зі сторони вул. Свободи в напрямку до Старокостянтинівського шосе, в порушення вимог пунктів 2.3 б), 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року, не був уважним під час керування транспортним засобом, перед перестроюванням у ліву смугу руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, не дав дорогу транспортному засобу, що рухався у попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, внаслідок чого допустив попутне зіткнення із автомобілем "ВАЗ 210994-20" д.р.з. НОМЕР_2, який під керуванням ОСОБА_10, рухався в лівій смузі руху у попутному напрямку та який після зіткнення, у некерованому стані, виїхав на зустрічний напрямок руху, де в ділянці розташування межі середньої та лівої смуг руху просп. Миру в напрямку вул. Свободи, відбулось зустрічне зіткнення з автомобілем "ВАЗ 111930" д.р.з. НОМЕР_3, який під керуванням ОСОБА_9 рухався по проїзній частині просп. Миру в напрямку зі сторони Старокостянтинівського шосе до вул. Свободи, в результаті чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_10 - середньої ступеня тяжкості тілесні ушкодження.
Вищезазначені наслідки знаходяться в прямому причинному зв`язку із допущенними водієм автомобіля "Daewoo Espero" д.р.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 порушеннями Правил дорожнього руху.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить судові рішення щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. Вважає, що призначене йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років є надто суворим. Крім того, стверджує про невірну кваліфікацію його дій, оскільки спричиненні середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_10 необхідно було кваліфікувати не за ч. 2 ст. 286 КК України, як було зроблено, а за ч. 1 ст. 286 КК України. Не погоджується з оцінкою судом доказів у даному кримінальному провадженні, при цьому надаючи свою. Стверджує, що апеляційним судом не було проаналізовано докази у даному кримінальному провадженні з точки зору достатності та допустимості. Стверджує, що висновок фототехнічної експертизи від 27 січня 2021 року, висновок комплексної судово інженерно-транспортно-технічної експертизи та експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди від 28 квітня 2021 року є недопустимими доказами, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону. Вважає, що причиною ДТП стала протиправна поведінка потерпілого ОСОБА_10, який порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху, оскільки, на його думку, він рухався з перевищенням, дозволеної у населених пунктах - 50 км/г.
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6, в інтересах засудженого ОСОБА_7, підтримав подану засудженим касаційну скаргу та вважав, що є підстави для її задоволення.
Під час касаційного розгляду прокурор вважала за необхідне касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_8 та потерпілий ОСОБА_9 під час касаційного розгляду заперечили проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_7 .
Мотиви Суду
Положенням ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У поданій касаційній скарзі засуджений порушує питання щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Таким чином, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
За нормами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.