ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 523/4713/19
провадження № 61-10052св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідач- ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 23 травня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Сєвєрової Є. С., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щоІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Співвласником іншої частини вказаної квартири зазначена ОСОБА_4, яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Як йому стало відомо, ОСОБА_4 залишила заповіт на ім`я ОСОБА_2 .
Вказував на те, що він звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак 11 вересня 2018 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом, оскільки він пропустив строк для прийняття спадщини.
Зазначав, що за станом здоров`я він не міг раніше звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, з поважної причини пропустив строк для прийняття спадщини, так як з дитинства тяжко хворіє на ряд хвороб.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2020 року, ухваленим у складі судді Аліна С. С., позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом шести місяців з дня набрання рішенням законної сили.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що факт перебування позивача на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, погане самопочуття та догляд за матір`ю ОСОБА_5, яка є інвалідом ІІ групи, є поважними причинами пропуску позивачем встановленого законом строку для прийняття спадщини.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2020 року скасовано та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 не довів, що встановлений законом строк на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини пропущений ним з поважних причин, які у розумінні статті 1272 ЦК України, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали позивачу у встановлений законом шестимісячний строк звернутися до нотаріальної контори.
Апеляційний суд послався на постанову Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" та практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У липні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що він надав суди належні та допустимі докази на підтвердження поважності причин пропуску ним строку прийняття спадщини, а саме медичні документи, які підтверджують, що у період після смерті його батька він тяжко хворів, а тому не мав можливості у встановлений законом шестимісячний строк звернутися до нотаріальної контори.
Підставами касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 23 травня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20), від 14 червня 2021 року у справі № 580/363/18 (провадження № 61-21813св19), від 12 травня 2021 року у справі № 524/9179/18 (провадження № 61-10965св20), від 18 травня 2021 року у справі № 615/1337/19 (провадження № 61-11403св20), від 12 серпня 2021 року у справі № 757/51328/18-ц (провадження № 61-15517св20),від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц (провадження № 61-1125св17); суд не дослідив зібрані у справі докази.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якійпросила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У липні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло яке видане Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 16 лютого 1994 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частинах належала квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності.
ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 (бабуся позивача), яка за життя склала заповіт на користь ОСОБА_2
ОСОБА_1 є спадкоємцем 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 за законом першої черги на підставі статті 1261 ЦК України, після смерті ОСОБА_3 . Кінцевим терміном звернення позивача з заявою про прийняття спадщини був квітень 2011 року.
ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С. Л. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з листом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С. Л. від 11 вересня 2018 року № 150/01-16, ОСОБА_1 пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини за законом після померлого ОСОБА_3 .
Цим листом роз`яснено ОСОБА_1, що він має право звернутися до суду щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.
Згідно зі статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може лише спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно не проживав зі спадкодавцем.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20).
Водночас відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.