ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 910/16678/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,
за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,
представників учасників справи:
Приватного підприємства "Українська інвестиційно-промислова будівельна компанія" - Філоненка А. М.,
Житомирської обласної державної адміністрації - Осадчук К. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного підприємства "Українська інвестиційно-промислова будівельна компанія"
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2022
(суддя Бондарчук В. В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023
(судді Тищенко О. В., Станік С. Р., Шаптала Є. Ю.)
у справі за позовом Приватного підприємства "Українська інвестиційно-промислова будівельна компанія"
до Житомирської обласної державної адміністрації
про скасування розпорядження.
ВСТАНОВИВ:
1. Історія справи
1.1. Приватне підприємство "Українська інвестиційно-промислова будівельна компанія" (далі - ПП "Українська інвестиційно-промислова будівельна компанія", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житомирської обласної державної адміністрації (далі - Адміністрація, відповідач), в якому просило скасувати розпорядження відповідача від 23.11.2020 № 633 "Про розпорядження землями державної власності несільськогосподарського призначення".
1.2. Позивач обґрунтував позов тим, що відповідач порушив строк розгляду його клопотання про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки відповідно до частини шостої статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Крім того, відповідач залишив без уваги клопотання позивача про передачу в оренду земельної ділянки строком на 49 років.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 21.08.2020 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення в оренду терміном на 49 років земельної ділянки площею 5,9031 га, кадастровий номер 1822384400:09:000:0120, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області, поза межами населеного пункту.
2.2. Листом від 21.09.2020 № 3805/4-7/3-1-1699 відповідач повідомив позивача, що питання про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,9031 га, кадастровий номер 1822384400:09:000:0120 та передачу її в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області буде розглянуто на черговому засіданні комісії з питань розпорядження землями державної власності несільськогосподарського призначення.
2.3. 23.11.2020 відповідач прийняв розпорядження № 633, яким вирішив:
- затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати в оренду позивачу строком на 7 років земельну ділянку площею 5,9031 га, кадастровий номер 1822384400:09:000:0120, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області;
- встановити річну орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 12 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
- доручити голові Коростенської районної державної адміністрації укласти в інтересах держави в особі відповідача з позивачем договір оренди землі та надати один його примірник Управлінню екології та природних ресурсів облдержадміністрації.
2.4. Звертаючись із позовом, позивач зазначає, що відповідач залишив без уваги його клопотання про передачу в оренду земельної ділянки строком на 49 років, що суперечить вимогам статті 123 ЗК України, та одноособово вирішив істотні умови договору, такі, як строк оренди, розмір та умови внесення орендної плати. Позивач також зазначає, що його клопотання від 21.08.2020 розглядалося 2 місяці замість 2-х тижнів, що є додатковою підставою для скасування розпорядження.
3. Короткий зміст судових рішень
3.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 06.06.2022 відмовив у задоволенні позову.
3.2. Суд виходив з того, що спірне розпорядження прийняте відповідно до норм ЗК України, законів України "Про оренду землі", "Про оцінку землі". Зауважив, що відповідач має право, а не обов`язок передавати в оренду землю строком до 50 років, тому доводи позивача з посиланням на порушення вимог чинного законодавства передачею в оренду земельної ділянки на строк менше ніж 49 років є необґрунтованими. Приймаючи розпорядження, відповідач діяв відповідно до норм законодавства, тому підстави для його скасування відсутні.
3.3. Північний апеляційний господарський суд постановою від 26.01.2023 рішення суду першої інстанції залишив без змін.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
4.1. 25.09.2023 позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу (у новій редакції) на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 (повний текст складений 24.02.2023), в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким частково скасувати положення про строк оренди у 7 років та орендну плату у розмірі 12 % річних як такі, що не належать до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, а решту розпорядження відповідача від 23.11.2020 № 633 залишити без змін.
4.2. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначив неправильне застосування судами першої та другої інстанцій статей 7, 123, 124, 134 ЗК України, вказуючи, що висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах відсутній. За доводами скаржника, суди не врахували вимоги частини шостої статті 123 ЗК України щодо строку прийняття відповідачем рішення про надання земельної ділянки у користування, а також не застосували частину чотирнадцяту статті 123 ЗК України щодо наявності права на оскарження до суду залишення без розгляду відповідачем клопотання позивача про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки строком на 49 років.
4.3. Скаржник також зазначає про порушення судом першої інстанції частини четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягає у розгляді справи судом першої інстанції без участі позивача, не повідомленого належним чином про судове засідання.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
6.2. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
6.3. Частиною четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
6.4. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. За частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
6.5. Таким чином, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування у сфері земельних відносин можна оспорювати з погляду його законності, а вимогу про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядати за правилами цивільного (господарського) судочинства, якщо на підставі такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право чи інтерес, і спірні правовідносини, яких стосується позов, мають приватноправовий характер (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 24.04.2018 у справі №401/2400/16-ц, від 15.05.2018 у справі № 809/739/17, від 20.09.2018 у справі №126/1373/17, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 25- 28), від 20.03.2019 у справі № 756/5081/14-ц (пункт 32), від 03.07.2019 у справі № 756/5080/14-ц (пункт 37), від 16.06.2020 у справі № 554/9719/18).
6.6. У разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини того, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, або кого вона представляє, а метою захисту є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права чи охоронюваного інтересу (постанови Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18). Тобто підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
6.7. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами врегульовано главою 19 розділу ІV ЗК України.
6.8. За змістом положень частини першої статті 116 ЗК України (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Подібний припис містився у частині другій статті 16 Закону України "Про оренду землі" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), за якою укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.
6.9. Відповідно до статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За частиною п`ятою цієї статті обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
6.10. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулюється статтями 123, 124 ЗК України.
6.11. В разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення чи формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) відповідний орган, зокрема виконавчої влади, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування, яким: затверджує проєкт землеустрою щодо відведення ділянки; вилучає земельні ділянки у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надає земельну ділянку особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (частина одинадцята статті 123 ЗК України).
6.12. Передача в оренду земельної ділянки здійснюється на підставі такого рішення шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
6.13. Затвердження проєкту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою, що свідчить про те, що внаслідок зазначених дій майбутніми орендарем та орендодавцем погоджується одна із умов майбутнього договору - земельна ділянка, яка стане предметом оренди.