ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 910/11302/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,
представників учасників справи:
позивача - Заболотний А.М.,
відповідача - Бузинний А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Ходаківська І.П., Демидова А.М., Владимиренко С.В.
від 02.08.2023
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС"
про стягнення 3 360 720,00 грн.
Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.10.2023 оголошувалась перерва до 07.11.2023.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС" про стягнення 1 605 120,00 пені та 1 755 600,00 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки від 14.09.2021 № 21Т-114 в частині передачі обумовленого договором товару.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
14 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС" (надалі - Постачальник) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (надалі - Покупець) було укладено Договір поставки № 21Т-114 (надалі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язався поставити Покупцеві станції компресорні азотні пересувні ТГА-15/120 на шасі вантажного автомобіля МАЗ 631724-571-001 (надалі -Товар, зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною), а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар.
Згідно з пунктом 1.2 Договору найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна ціна Договору вказується у специфікації (надалі - Специфікація), яка є додатком №1 до Договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки Товару визначається Графіком поставки Товару, який є додатком № 3 до Договору та є його невід`ємною частиною.
Відповідно до пункту 5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації/-ях та Графіку поставки Товару до Договору.
Згідно з пунктом 7.9 Договору у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки Товару у строки, зазначені у Графіку поставки Товару до Договору, останній сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості із врахуванням ПДВ недопоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із врахуванням ПДВ недопоставленого або несвоєчасно поставленого Товару (ПДВ враховується, якщо Постачальник є платником ПДВ).
Пунктом 10.1 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання Постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань за Договором, які відповідають вимогам, вказаним у пункті 10.2 Договору і діє по 31.12.2022.
Відповідно до пунктів 13.1-13.6 Договору невід`ємними додатками до нього є: додаток № 1 - Специфікація № 1; додаток № 2 - Форма - "Інформація про власників контрагента, включаючи кінцевого бенефіціарного власника (контролера)"; додаток № 3 - Графік поставки Товару; додаток № 4 - Форма - "Акт приймання-передачі Товару" (форма акта призначена для Постачальника, що не є резидентом України); додаток № 5 - "Технічні характеристики Товару" (застосовується у разі необхідності); додаток № 6 - "Типова форма банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов`язань Постачальником за контрактом/договором".
Договір та додатки до нього були підписані уповноваженими посадовими особами сторін і скріплені їх печатками.
У Специфікації № 1 від 14.09.2021, що є додатком № 1 до Договору, сторони погодили, зокрема: найменування Товару - станція компресорна азотна пересувна ТГА-15/120 С90 на шасі вантажного автомобіля МАЗ 631724-571-001; загальну вартість Товару, яка становить 25 080 000,00 грн; умови поставки Товару - DDP - станція (склад) призначення для резидентів; строк поставки Товару - відповідно до Графіка поставки Товару; виробника Товару: (щодо станції) - ТОВ "Новая Сервисная Компания" (російська федерація), (щодо шасі) - ДП "АвтоМАЗ-Україна" (Україна, м. Київ) тощо.
Згідно з Графіком поставки товару, що є додатком № 3 до Договору, строк поставки Товару становить 280 (двісті вісімдесят) календарних днів після укладення Договору, із правом дострокової поставки.
10 червня 2022 року Покупець звернувся до Постачальника з листом № ШГВ1697/003.1.1-05 від 09.06.2022, надісланим на електронну адресу останнього, з проханням повідомити про можливість виконання умов Договору - поставки Товару, звернувши увагу на постанову Кабінету Міністрів України від 09.04.2022 № 426 щодо заборони ввезення імпорту товару з республіки білорусь та російської федерації. Відповідач вказаний лист залишив без відповіді та задоволення.
01 вересня 2022 року Покупець надіслав Постачальнику претензію № ШГВ2507/003.1.1-05 від 25.08.2022 з вимогою сплатити пеню та штраф, нараховані на підставі пункту 7.9 Договору, у загальній сумі 3 360 720,00 грн з посиланням на порушення умов Договору щодо поставки Товару у строк, визначений Специфікацією № 1 та Графіком поставки Товару.
У відповідь на зазначену претензію Постачальник листом від 17.10.2022 № 01/629 заперечував проти останньої, посилаючись, що тендерна документація та тендерна пропозиція містила іншу умову строків поставки Товару, а саме: не пізніше 31.12.2022. Також, Постачальник зазначив про неможливість здійснити поставку товару у зв`язку із забороною імпорту з російської федерації.
22 листопада 2022 року Постачальник надіслав Покупцю повідомлення про настання обставин непереборної сили, що перешкоджають виконанню договірних зобов`язань.
30 січня 2023 року відповідачем надано суду копію Сертифікату № 2600-22-1761 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого 14.12.2022 Івано-Франківською торгово-промисловою палатою з доказами його направлення на адресу позивача.
3. Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 910/11302/22 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 1 605 120,00 грн пені, 1 755 600,00 грн штрафу та 50 410,80 грн витрати зі сплати судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- враховуючи умови Договору та додатків № 1, № 3, що є невід`ємними частинами договору, граничний строк поставки Товару відповідачем є 21.06.2022. Проте, в порушення умов Договору, відповідач не здійснив поставку Товару у визначений Договором строк;
- суд, перевіривши розрахунки пені та штрафу, здійснені позивачем на підставі пункту 7.9 Договору, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором, визнав їх арифметично вірними;
- уклавши Договір сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов, зазначених в тендерній документації. Тому відповідач безпідставно зазначає про те, що строк поставки Товару в укладеному сторонами договорі відрізняється від умов тендерної документації та тендерної пропозиції щодо строку поставки Товару;
- відповідач повідомив позивача про неможливість виконання зобов`язань за Договором, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, з порушенням строку, встановленого у пункті 8.2 Договору (не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту виникнення обставин непереборної сили). Тому відповідач втратив право посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 910/11302/22 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- місцевий господарський суд, врахувавши умови Договору та додатків № 1, № 3, що є невід`ємними частинами Договору, визначив, що граничний строк поставки Товару відповідачем є 21.06.2022, тобто 280 календарних днів після укладення Договору. Разом з тим, судом першої інстанції не враховано положення пункту 10.1 Договору, яким передбачено, що Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками за умови надання Постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань за Договором, які відповідають вимогам, вказаним у пункті 10.2 Договору. Доказів виконання умов цього пункту Договору матеріали справи не містять, а відтак, і доказів набуття чинності Договором, саме з дати його підписання. Таким чином, не є беззаперечним висновок місцевого господарського суду щодо кінцевої дати виконання Постачальником своїх зобов`язань - 21.06.2022;
- 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан;
- Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);
- 30 січня 2023 року відповідачем надано суду копію Сертифікату № 2600-22-1761 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого 14.12.2022 Івано-Франківською торгово-промисловою палатою з доказами його направлення на адресу позивача;
- відповідно до додатку № 1 до Договору - Специфікація № 1 від 14.09.2021, якою визначено Товар, що поставляється за ним, виробником основної частини Товару - компресорної пересувної станції є ТОВ "Новая Сервисная Компания" (російська федерація);
- в даному випадку є прямий взаємозв`язок між наявністю форс-мажорних обставин та неможливістю відповідача виконати свої зобов`язання за Договором в частині поставки Товару, виробником якого є країна-агресор;
- виходячи з умов Договору, постачання Товару повинне було здійснюватись в будь-якому випадку після початку повномасштабного нападу російської федерації на Україну;
- про наявність об`єктивних перешкод - форс-мажорних обставин у постачанні відповідачем обумовленого Договором Товару покупцю було відомо, в тому числі, і з постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2022 № 426 щодо заборони ввезення імпорту товарів з території республіки білорусь та російської федерації, на яку він сам посилався у листі, адресованому відповідачу від 09.06.2022 № ШГВ1697/003.1.1-05;
- крім того, про неможливість здійснення поставки у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин відповідач повідомив позивача листом від 22.11.2022 № 01/713;
- апеляційний господарський суд в даному випадку зважає на те, що про наявність таких обставин позивачу було відомо з моменту їх настання, а відтак, він не потребував додаткового інформування його їх існування;
- з огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за невиконання господарського зобов`язання - стягнення пені та штрафу, передбачених пунктом 7.9 договору.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у даній справі.
Скаржник у якості підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції зазначив наявність виключних випадків, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 631, частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, частин 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України, статей 10, 19 Закону України "Про публічні закупівлі" в їх сукупності в частині визначення моменту укладення договору (набрання ним чинності) у подібних правовідносинах; частини 2 статті 218 Господарського кодексу України як підстави для звільнення від відповідальності за порушення господарського зобов`язання;
- суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів - Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність форс-мажорних обставин на підставі неналежних та недопустимих доказів, а саме - сертифікату про форс-мажорні обставини № 2600-22-1761 від 14.12.2022, виданого Івано-Франківською Торгово-промисловою палатою, який не стосується неможливості виконання зобов`язання з поставки товару, у строки, зазначені в договорі (пункт 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
5. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами було укладено Договір, за умовами якого відповідач повинен був поставити позивачу станції компресорні азотні пересувні ТГА-15/120 С90 на шасі вантажного автомобіля МАЗ 631724-571-001 у кількості 2 одиниць, зі строком поставки - 280 календарних днів після укладення Договору (з правом дострокової поставки).
Однак, поставка, визначеного сторонами у Договорі, Товару не була здійснена, що підтверджується як матеріалами справи, так і не заперечується сторонами.
Встановивши вказані обставини (непоставку Товару) та зазначаючи про те, що враховуючи умови Договору та додатків № 1, № 3, що є невід`ємними частинами Договору, граничним строком поставки Товару відповідачем є 21.06.2022, і перевіривши розрахунки пені та штрафу, здійснені позивачем на підставі пункту 7.9 Договору, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Однак, за наслідками здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції таке судове рішення скасував та прийняв нове рішення про відмову у позові, пославшись на не беззаперечність висновку щодо кінцевої дати виконання Постачальником своїх зобов`язань за Договором - 21.06.2022, з огляду на неврахування судом першої інстанції положень пункту 10.1 Договору, відсутністю у матеріалах справи доказів виконання вказаного пункту (банківської гарантії або стендбай акредитиву), а відтак, і доказів набуття чинності Договором, саме з дати його підписання.
Здійснюючи перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм законодавства при постановленні оскаржуваного судового рішення у даній справі в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Суд зазначає таке.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статей 180, 181 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, у Договорі сторони погодили як його предмет (пункт 1.1 Договору), так і його ціну (пункти 3.1, 3.2 Договору) та строк його дії (пункт 10.1 Договору).
Тобто, у розумінні приписів статті 638 Цивільного кодексу України та статей 180, 181 Господарського кодексу України, Покупцем та Постачальником досягнуто згоди щодо усіх істотних умов Договору, а відтак договір є укладеним з моменту його підписання.
Крім того слід зазначити, якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).
Застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18).
Поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.