ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 911/1714/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 (колегія суддів: Коробенко Г. П., Козир Т. П., Кравчук Г. А.) та рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2023 (суддя Щоткін О. В.) у справі
за позовом заступника керівника Броварської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до фізичної особи-підприємця Саяхдінова Руслана Фаридовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління Національної поліції в Київській області,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Керничний Н. І.,
третьої особи - Срібна А. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник керівника Броварської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - РВ ФДМУ) звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця Саяхдінова Руслана Фаридовича (далі - ФОП) про усунення перешкод у здійсненні права власності державним майном шляхом зобов`язання останнього повернути РВ ФДМУ нежитлове приміщення загальною площею 105 кв. м, розташованого за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 24, м. Бровари, Київська обл., вартістю 691 000 грн, та стягнення з відповідача на користь позивача 45 085,92 грн заборгованості з орендної плати, 40,86 грн пені, 3 593,32 грн штрафних санкцій, 359,33 грн штрафу, а також 62 190 грн неустойки за період з 21.10.2021 по 20.07.2022 на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
2. На обґрунтування позовних вимог Прокурор послався на несвоєчасне виконання орендарем умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 22.11.2018 № 2194 зі сплати орендної плати та неповернення ним майна після закінчення терміну дії договору.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 22.11.2018 РВ ФДМУ як орендодавець та ФОП як орендар уклади договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 2194, згідно з яким останньому на строк з 22.11.2018 по 21.10.2021 передано у строкове платне користування державне нерухоме майно - підвальне приміщення загальною площею 105 кв. м, розташоване за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 24, м. Бровари, Київська обл., яке перебуває на балансі Головного управління Національної поліції в Київській області як балансоутримувача. Вартість майна визначена в сумі 691 000 грн без ПДВ. Орендар зобов`язався своєчасно сплачувати обумовлений умовами договору розмір орендної плати.
4. Оскільки відповідач не сплатив орендодавцеві орендної плати у період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року, то у нього утворилася заборгованість у сумі 45 085,92 грн.
5. На підставі домовленості сторін, викладеної у пунктах 3.7, 3.8 договору, за прострочення сплати орендної плати відповідачу нарахована пеня у сумі 40,86 грн за період з 22.08. по 21.10.2021, штраф у розмірі 359,33 грн, штрафні санкції у сумі 3 593,32 грн та згідно з приписами частини другої статті 785 ЦК України неустойка у розмірі 62 190 грн за період з 21.10.2021 по 20.07.2022 внаслідок користування орендарем приміщенням після закінчення терміну дії договору.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
6. 30.01.2023 Господарський суд Київської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023, про часткове задоволення позову. Суд присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 45 085,92 грн основного боргу, 5,96 грн пені та 359,33 грн штрафу, а в решті позову відмовив.
7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про повернення приміщення і стягнення неустойки у порядку частини другої статті 785 ЦК України, суди виходили з того, що після 21.10.2021 договір пролонгований і тому немає підстав для звільнення його орендарем і нарахування неустойки.
8. За наслідками перевірки здійсненого Прокурором розрахунку пені за період з 22.08. по 21.10.2021 суди встановили, що він зроблений неправильно, оскільки безпідставно нараховано пеню за жовтень 2021 року, тоді як її нарахування мало відбуватися з листопада 2021 року, крім того, за вересень 2021 року пеня мала нараховуватися лише на суму прострочення орендної плати 2 134,41 грн за період з 16 по 21.09.2021, розмір якої складає 5,96 грн.
Короткий зміст касаційної скарги
9. Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення у відмовлених частинах позову та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 40,86 грн пені, 62 190 грн неустойки та зобов`язати ФОП повернути приміщення РВ ФДМУ.
10. Визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Прокурор вважає, що суди попередніх інстанцій застосували норми статей 759, 763, 764, 785 ЦК України, статті 17, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ (далі - Закон № 2269-ХІІ), частини другу-п`яту, сьому, восьму статті 18, абзац 2 частини першої статті 24, а також пунктів 2, 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ (далі - Закон № 157-ІХ) без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 914/785/20, від 06.10.2021 у справі № 907/720/20, від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 05.07.2020 у справі № 909/479/21, від 19.07.2022 у справі № 924/852/21, від 13.12.2022 у справі № 916/4073/21, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21, від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21, від 30.01.2020 у справі № 904/1207/19, від 16.09.2020 у справі № 904/5126/19 та від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.
11. Прокурор вважає, що суди неправильно застосували названі вище норми матеріального права щодо договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 22.11.2018 № 2194, укладеного під час чинності Законом № 2269-ХІІ, строк дії якого закінчився після набрання чинності Закону № 157-ІХ, введеного в дію з 01.02.2020. Він також наголошує на тому, що названий договір припинив свою дію 22.10.2021 в силу закону, оскільки Закон № 157-ІХ не передбачає автоматичної пролонгації договорів оренди державного та комунального майна, укладених до введення його в дію, а встановлює порядок такої пролонгації.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
12. Третя особа у поясненнях просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову повністю, погоджуючись із доводами позовної заяви.
Позиція Верховного Суду
13. Ураховуючи оскарження Прокурором судових рішень лише у відмовлених частинах позову про зобов`язання орендаря повернути нежитлове приміщення, а також про стягнення з відповідача на користь позивача 62 190 грн неустойки та 40,86 грн пені, касаційний перегляд відповідно до приписів статті 300 ГПК України здійснюється лише у цих частинах.
14. Спірним питанням у цій справі є висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності чи відсутності обов`язку ФОП повертати РВ ФДМУ орендоване майно, а також підстав для нарахування неустойки згідно із частиною другою статті 785 ЦК України та стягнення пені за прострочення сплати орендної плати протягом строку дії договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 22.11.2018 № 2194.
Щодо стягнення пені
15. Відповідно до приписів статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
16. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 цього ж Кодексу).
17. У пункті 3.7 договору сторони домовилися про відповідальність у вигляді стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ станом на дату її нарахування від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, за несвоєчасну сплату орендної плати.
18. За прострочення виконання зобов`язання з оплати орендної плати у лютому-липні 2020 року Прокурор заявив вимогу про стягнення з відповідача 40,86 грн пені за період з 22.08 по 21.10.2021. Цей розрахунок, як установили суди, здійснений так: на суму заборгованості 2 134,41 грн за період з 16 по 21.09.2021 нараховано 5,96 грн, на суму заборгованості 2 134,41 грн за період з 22.09 по 15.10.2021 нараховано 24,85 грн, на суму заборгованості 3 593,32 грн за період з 16.10 по 21.11.2021 нараховано 10,04 грн.
19. Відповідно до пункту 3.6 договору орендний платіж вноситься не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.
20. Суди установили, що період, за який Прокурор просить стягнути пеню, включає наявність заборгованості у сумі 2 134,41 грн за вересень 2021 року та 1 458,91 грн за 21 день жовтня 2021 року, а тому за вересень 2021 року пеня має нараховуватися з 15 по 21.10.2021 і належний її розмір складає 5,96 грн, тоді як нарахування пені на суму 1 458,91 грн має відбуватися лише з листопада 2021 року. Оскільки суд не мав права встановлювати періоди нарахування, які виходять за заявлені позивачем межі, - по 21.10.2021, то не мав права за цей період стягувати пеню. Відповідно суди правильно визначили належний до стягнення розмір пені у сумі 5,96 грн, тоді як підстав для стягнення пені у розмірі 34,90 грн Прокурор не довів.
Стосовно звільнення приміщення
21. Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
22. Прокурор наполягає на тому, що договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 22.11.2018 № 2194 припинив свою дію 22.10.2021 на підставі статей 763, 764 ЦК України у зв`язку із закінченням терміну дії, на який його укладено.
23. Проте суди попередніх інстанцій дійшли протилежного висновку, зазначивши про те, що цей договір пролонгований.
24. Суд першої інстанцій зробив такий висновок з огляду на недотримання РВ ФДМУ процедури припинення договору, неповідомлення ФОП про продовження правовідносин та ненаправлення заяви про це відповідачу протягом місяця після закінчення договору, тобто до 21.11.2021.
25. Апеляційний господарський суд, погодившись із такими висновками суду першої інстанції, спростував доводи Прокурора про продовження договірних відносин, додатково зазначивши про те, що ці відносини між сторонами регулюються частинами першою, другою статті 18 Закону № 157-XI, згідно з якими договір, строк дії якого становить два роки одинадцять місяців, продовжується без проведення аукціону.
26. Оскільки прокурор у касаційній скарзі наполягає на неправильному застосуванні судами положень Закону № 157-ІХ у контексті продовження договірних відносин між сторонами і стверджує, що їх висновки зроблені без урахування висновків Верховного Суду з цього приводу, то колегія суддів виходить з такого.
27. 03.10.2019 прийнятий Закон України № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2020 (за виключенням окремих зазначених норм). Пунктом 5 цього розділу визнано таким, що втратив чинність Закон № 2269-ХІІ з дня введення в дію цього Закону.
28. Ураховуючи опублікування тексту Закону № 157-ІХ 26.12.2019, цей Закон набрав чинності 27.12.2019, введений в дію з 01.02.2020 і з цієї дати підлягають застосуванню його положення (за виключенням норм, зазначених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").
29. За загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті.
30. Разом з тим у пункті 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 157-ІХ передбачено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини другої статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються у порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
31. Отже, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів, укладених відповідно до положень Закону № 2269-XII.