ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року
м. Київ
справа №160/15200/22
адміністративне провадження № К/990/21814/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ), начальника 4-ої групи інспекторів прикордонного контролю ВІПС " ІНФОРМАЦІЯ_1" ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_2" лейтенанта ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_7 АДРЕСА_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.01.2023 (суддя - Бухтіярова М. М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 (колегія суддів у складі: Олефіренко Н. А., Шальєвої В. А., Білак С. В.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_8 начальника 4-ої групи інспекторів прикордонного контролю ВІПС " ІНФОРМАЦІЯ_1" ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_2" лейтенанта ОСОБА_2, в якому, з урахуванням уточненого позову від 25.10.2022, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, № 896 від 29.08.2022, прийняте начальником 4-ої групи інспекторів прикордонного контролю ВІПС " ІНФОРМАЦІЯ_1" ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_2" лейтенанта ОСОБА_3 ;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 надати позивачу дозвіл на перетинання державного кордону України через підвідомчі відділи прикордонної служби у пунктах пропуску через державний кордон України.
На обґрунтування позовних вимог позивач указував, що він є студентом іноземного вузу, що розташований в Республіці Ірландія. 29.08.2022 при спробі виїхати за межі території України на навчання через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення "Устилуг" ним було надано необхідний та достатній перелік документів, які підтверджують його статус як студента закордонного вузу. Серед наданих документів були облікові документи військовозобов`язаного та довідка районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в яких є записи про те, що позивач має право на відстрочку від призову на період мобілізації, а також те, що ІНФОРМАЦІЯ_9 не заперечує щодо виїзду позивача з України для продовження навчання за кордон. Проте начальником 4-ої групи інспекторів прикордонного контролю ВІПС " ІНФОРМАЦІЯ_1" ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_2" лейтенантом ОСОБА_4 було прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону за № 896 через не надання документів, що підтверджують право на підставу для виїзду за кордон. Позивач уважав, що відповідно до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" він є особою, яка не підлягає мобілізації на весь період навчання. За таких обставин, позивач уважав оскаржуване рішення про відмову в перетинанні державного кордону України необґрунтованим та протиправним, що зумовило звернення до суду із цим позовом.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, є громадянином України, документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .
Згідно із листом коледжу Гріффіт Дублін про зарахування за договором № 3106076 ОСОБА_6 зарахований до коледжу Гріффіт в Дубліні на навчання за програмою "Бакалавр (з відзнакою) в галузі аудіо та музичних технологій", рівень курсу: курс для здобуття ступеня (денна форма навчання), дата початку курсу - 19.09.2022, дата завершення курсу - червень 2025 року.
За посвідченням про приписку до призовної дільниці № 152/95Х-01/1-7, виданого 05.08.2019, позивач узятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 та згідно із відміткою у посвідченні має відстрочку від призову.
07.07.2022 ІНФОРМАЦІЯ_10 видано ОСОБА_1 довідку № 2880 для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, згідно із якою він має відстрочку від призову на строкову військову службу відповідно до частини дев`ятої статті 17 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; заперечень щодо його виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном не має.
29.08.2022 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, прибув у міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення "Устилуг" з метою здійснення перетину державного кордону України на виїзд з України.
Відповідачем у відзиві зазначено, що під час здійснення прикордонного контролю позивачем було надано наступні документи: паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2, посвідчення про приписку із записом про право на відстрочку; довідку ІНФОРМАЦІЯ_10 для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дульною формами здобуття освіти від 07.07.2022 № 2880; лист-пропозиція про зарахування до коледжу Гріффіт Дублін від 02.06.2022 із перекладом на українську мову; студентський квиток № НОМЕР_3 із перекладом на українську мову; лист про зарахування до коледжу Гріффіт із перекладом на українську мову; платіжні доручення від 13.06.2022 та 23.06.2022.
Рішенням НОМЕР_4 прикордонного загону в особі начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю ВІПС " ІНФОРМАЦІЯ_1" ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_2" лейтенанта ОСОБА_7 від 29.08.2022 № 896 було відмовлено в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспортний документ серія НОМЕР_2 .
На обґрунтування рішення від 29.08.2022 № 896 зазначено, що на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а також Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022" громадянину України тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як вказаний громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підстави для виїзду за кордон.
Не погоджуючись із оскарженим рішенням та діями відповідача щодо створення перешкод у реалізації позивачем свого права на перетинання державного кордону України для виїзду за межі України, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.01.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення НОМЕР_4 прикордонного загону в особі начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю ВІПС " ІНФОРМАЦІЯ_1" ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_2" лейтенанта ОСОБА_7 від 29.08.2022 № 896 про відмову в перетинанні громадянином України ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспортний документ серія НОМЕР_2, державного кордону України. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що рішення про відмову в перетинанні державного кордону України не відповідає критеріям обґрунтованості, оскільки відповідачем в оспорюваному рішенні не наведено законодавчо визначеної підстави для тимчасового обмеження позивачу права на виїзд з України, не зазначено документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, які громадянин України не зміг надати на паспортний контроль. Крім того, оскаржуване рішення є таким, що не відповідає затвердженій формі. Суд зазначив, що в оскаржуваному рішенні зазначено - "на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а також Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022" громадянина України тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону.". Отже, на думку суду, в оскаржуваному рішенні усупереч затвердженій формі не зазначено підстав відмови в перетинанні державного кордону України громадянину України. Крім того, суд зазначив, що в оскаржуваному рішенні не указано у графі "назву органу охорони державного кордону", яку зазначену відповідачем у відзиві на позовну заяву. Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачений законодавством України, та необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не відповідає частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому є протиправним та підлягає скасуванню, відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов`язання надати дозвіл на перетинання державного кордону України через підвідомчі відділи прикордонної служби у пунктах пропуску через державний кордон України, суд першої інстанції зазначив, що прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на перетинання державного кордону України без перевірки документів та встановлення їх достатності, їх дійсності та приналежності відповідній особі для перетинання кордону України може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону. З огляду на викладене, суд у спірних правовідносинах не може перебирати на себе повноваження іншого органу та, відповідно, встановлювати достатність документів для перетинання кордону, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.01.2023 залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що на дату виникнення спірних правовідносин 29.08.2022 позивач надав відповідачу відповідні докази з приводу того, що він є здобувачем професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються саме за денною або дуальною формами здобуття освіти та йому за указаними обставинами на підставі пункту 8 статті 17 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" надано відстрочку від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період такого навчання, а тому, на думку суду, відповідачем неправомірно винесено рішення від 29.08.2022 про відмову позивачу, як громадянину України, у перетинанні державного кордону України.
При цьому рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову не було предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 6 частини першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"; пункту 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29.12.2021 № 1455 (далі - Порядок № 1455); частини першої статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль"; пункту 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні"; абзацу 2 частини другої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (в редакції від 19.08.2022, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин); пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (далі - Правила № 57; у редакції від 14.06.2022, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Крім того, скаржник зазначає, що згідно з розпорядженням Голови Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.04.2022 № 23-7913/0/6-22-Вих, обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду за межі України осіб, визначених в абзацах другому-восьмому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не застосовуються до громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, а саме: здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти (студенти, слухачі) і на час оголошення мобілізації перебували на території України, та не змогли в установленому порядку виїхати за межі України для продовження навчання. Згідно з листом Головнокомандувача ЗСУ від 24.03.2022 № 300/1/С/962, щодо громадян України, які навчаються у закладах освіти за кордоном та на час оголошення мобілізації перебували на території України та не можуть в установленому порядку виїхати за межі України для продовження навчання, органами військового управління надано вказівку територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки стосовно призовників та військовозобов`язаних, яким надано відстрочку від призову для продовження навчання, зокрема за кордоном, відповідно до частин дев`ятої, п`ятнадцятої статті 17 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та абзацу 18 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у військово-облікових документах зробити відповідні записи щодо надання їм відстрочки від призову (призову за мобілізацією). Згідно з листом Головнокомандувача ЗСУ від 03.04.2022 № 300/1/С/1079 визначено форму довідки для виїзду за кордон для здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються ні кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти.
З огляду на наведене, скаржник наголошує, що здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти (студенти, слухачі) у закладах освіти за кордоном і на час оголошення мобілізації перебували на території України, та не змогли в установленому порядку виїхати за межі України для продовження навчання - мають право на виїзд з України. Позивач є громадянином України чоловічої статі, який підпадає під вікову категорію від 18 до 60 років, про що свідчить паспорт громадянина України виданий на його ім`я із зазначеною датою народження. Проте він не відноситься до вищезазначеної категорії здобувачів освіти, які продовжують навчання та не мав права 29.08.2022 на перетин державного кордону, оскільки: на момент оголошення мобілізації (24.02.2022) ОСОБА_1 не навчався за денною або дуальною формами здобуття освіти (студент, слухачі) у закладах освіти за кордоном (інших відомостей матеріали справи не містять, уповноваженій особі органу охорони державного кордону підтверджуючих документів позивачем не пред`явлено); позивач здійснив спробу перетину державного кордону не для продовження навчання, оскільки був зарахований лише в липні 2022 року, тобто після 24.02.2022.
Зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано вищезазначених обставин, що призвело, на думку скаржника, до порушення норм матеріального права та неправильного вирішення цієї адміністративної справи.
Позиція інших учасників справи
Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
Рух касаційної скарги
19.06.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_7 АДРЕСА_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.01.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 160/15200/22.
Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ІНФОРМАЦІЯ_7 АДРЕСА_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.01.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 14.11.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Спір у цій справі виник у зв`язку із відмовою в перетині державного кордону України громадянину України призивного віку в особливий період в умовах правового режиму воєнного стану.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, ураховує, що Верховним Судом у постановах від 17.08.2023 у справі № 380/7792/22, від 31.08.2023 у справі № 380/572/23, від 27.09.2023 у справі № 380/16876/22, від 26.10.2023 у справі № 260/3428/22, від 26.10.2023 у справі № 260/3951/22 сформовано правовий висновок, відповідно до якого той факт, що Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження не можуть застосовуватися на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", які є спеціальними для цього періоду.
Так, статтею 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до статті 64 Конституції України Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
У Рішенні від 14.11.2001 № 15-рп/2001 Конституційний Суд України підкреслив, що вільне пересування і вибір місця проживання є суттєвою гарантією свободи особистості, умовою її професійного і духовного розвитку. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним та непорушним (стаття 21 Конституції України). Водночас назване право не є абсолютним. Свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України можуть бути обмежені, але тільки законом (стаття 33 Конституції України).
Допустимість обмеження свободи пересування, вільного вибору місця проживання в межах держави та права вільно залишати територію країни визнається і міжнародним правом. Зокрема, стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року закріплює правило, за яким здійснення права на свободу пересування і свободу вибору місця проживання, вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, не може зазнавати жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Конституційний Суд України у цьому Рішенні наголосив, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, а не іншими нормативними актами. Однак закону, який би комплексно регулював реалізацію встановлених статтею 33 Конституції України прав і свобод, на момент розгляду справи не прийнято.
Суд ураховує, що закону, який би комплексно регулював реалізацію встановлених статтею 33 Конституції України прав і свобод, законодавцем не прийнято і станом на сьогоднішній день. Питання реалізації цих прав і свобод унормовані у національному правопорядку рядом окремих законів.
Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження, регулюються Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання".
Статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Відповідно до абзацу 2 статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" термін "свобода пересування" у цьому Законі вживається у такому значенні - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до абзацу 3 статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" термін "вільний вибір місця проживання чи перебування" у цьому Законі вживається у такому значенні - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.
Згідно з абзацом 6 частини першої статті 12 цього Закону свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан відносно перелічених у частині другій цієї ж статті осіб.
При цьому, частиною третьою статті 12 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" обумовлено, що свобода пересування може бути обмежена і в інших випадках, передбачених законом.
Порядок реалізації права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок регулюється Законом України від 21.01.1994 № 3857-XII "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України".
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.
За приписами частини першої статті 3 цього Закону перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону, відповідно до частини першої якої серед документів, які дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, зазначені: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Нормами частини першої статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" визначені підстави для тимчасового обмеження права громадянина України на виїзд з України, відповідно до якої це право може бути тимчасово обмежено у випадках, коли:
він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону;
стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень;
він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання;
він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;
він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду;
він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.
Частиною третьою статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" визначено, що тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Статтею 8 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб з питань виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (далі - Указ № 64/2022), затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, а надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня).
Пунктом 2 Указу № 64/2022 постановлено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Пунктом 3 цього ж Указу передбачено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Пунктом 7 цього ж Указу Міністерству закордонних справ України доручено забезпечити інформування в установленому порядку Генерального секретаря ООН та офіційних осіб іноземних держав про введення в Україні воєнного стану, про обмеження прав і свобод людини і громадянина, що є відхиленням від зобов`язань за Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, та про межу цих відхилень і причини прийняття такого рішення.
28.02.2022 постійне представництво України в ООН надіслало Генеральному секретарю ООН нотифікацію, що містила роз`яснення обсягу застосування таких обмежень. У цьому документі представники держави перелічили права людини і громадянина з посиланням на Конституцію України, Міжнародний пакт про громадські та політичні права та Конвенцію про захист прав людини і основоположник свобод, які можуть бути обмежені на період дії воєнного стану, де, серед інших прав, вказане право на вільне пересування (у тому числі за межі держави), право на приватне і особисте життя, право на освіту тощо. Нотифікацію аналогічного змісту 02.03.2022 направлено Генеральному секретарю Ради Європи.
Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію" (далі - Указ № 65/2022), затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (строк проведення загальної мобілізації продовжено з 25.05.2022 на 90 діб згідно з Указом Президента № 342/2022 від 17.05.2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2264-IX, а надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня).
Пунктами 4 та 5 цього Указу Президент України постановив призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. Генеральному штабу Збройних Сил України визначити черговість та обсяги призову військовозобов`язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації.
Статтями 17 та 65 Конституції України установлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Цей конституційний обов`язок реалізується через проходження громадянами України військової служби відповідно до закону.