ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року
м. Київ
Справа № 730/324/22
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4823/343/23
Провадження № 51 - 4713 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 у режимі відеоконференції,
його захисника адвоката ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022270310000112 від 14 квітня 2022 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Плиски Ніжинського району Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що на підставі ст. 89 КК України судимості не має,
за ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 і його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 січня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 19 травня
2023 року щодо ОСОБА_6 і касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, -
ОСОБА_8 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 19 травня 2023 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 січня
2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з часу його затримання 10 травня 2022 року.
Зараховано ОСОБА_6 у строк покарання попереднє ув`язнення з 10 травня
2022 року по 25 січня 2023 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 4 881 гривню 76 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
13 квітня 2022 року приблизно 19 годині 00 хвилин ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на території домоволодіння за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, маючи особисті неприязні відносини із ОСОБА_9 та ОСОБА_10, під час конфлікту із ОСОБА_9 з метою протиправного заподіяння смерті останньому, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілого та бажаючи їх настання, із мисливської гладкоствольної рушниці, яку зберігав за місцем проживання без передбаченого законом дозволу, умисно здійснив один постріл в область грудної клітки ОСОБА_9, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді вогнепального проникаючого дробового сліпого поєднаного поранення грудей та живота, від якого ОСОБА_9 помер на місці події.
Після цього приблизно о 19 годині 15 хвилин ОСОБА_6, почувши, що неподалік зазначеного домогосподарства перебуває ОСОБА_10, з метою протиправного заподіяння смерті останній, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілої та бажаючи їх настання, тримаючи в руках рушницю, підійшов на достатню для здійснення пострілу відстань та здійснив один постріл в область шиї ОСОБА_11, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді вогнепального дробового наскрізного поранення шиї, від якого ОСОБА_10 померла на місці події.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 19 травня 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6, його захисника - адвоката ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 - без задоволення.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_6 та в його інтересах захисник
ОСОБА_7, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 як незаконні та необґрунтовані і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, зазначають, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували доказів, які підтверджують версію захисту і виправдовують ОСОБА_6 . Вважають, що ОСОБА_6 діяв в умовах необхідної оборони, здійснив постріл у ОСОБА_9, захищаючись від нападу останнього, який у стані алкогольного сп`яніння незаконно зайшов на територію домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_6, палкою вдарив ОСОБА_6 та його матір ОСОБА_13 і намагався проникнути до будинку, що ОСОБА_6 сприймав як реальну загрозу для життя. Указують на те, що постріл у ОСОБА_10, яка також перебувала у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_6 здійснив при захисті своєї матері ОСОБА_13 та свідка
ОСОБА_14 від нападу ОСОБА_10 . Захисник указує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що ОСОБА_9 протиправно проник на територію домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_6 і у останнього виникла підстава для оборони від дій ОСОБА_9 та мотивом його дій був саме захист, дійшли до висновку про умисне вбивство двох осіб, тобто у висновках судів щодо оцінки дій ОСОБА_6 є суперечності. Захисник також указує на те, що речові докази - рушниця та набої до неї не відкривалися стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, а тому суд не міг їх допустити як докази. Засуджений та захисник указують на те, що суд апеляційної інстанції не усунув порушень, допущених судом першої інстанції, належним чином не перевірив доводів сторони захисту, а також ухилився від аналізу протиправної поведінки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Заперечень на касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника
ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Указує на те, що суд апеляційної інстанції самостійно встановив обставину, яка пом`якшує покарання, - протиправну поведінку ОСОБА_9, зазначивши в мотивувальній частині ухвали про перебування потерпілого ОСОБА_9 на території домоволодіння засудженого та використання ним додаткових засобів у вигляді палиці, хоча суд першої інстанції в цій частині дійшов до висновку про відсутність доказів використання ОСОБА_9 палиці, тобто надав іншу оцінку доказам без безпосереднього їх дослідження. Крім того, указує на те, що ухвала апеляційного суду не містить узагальненої позиції потерпілої ОСОБА_15, яка в суді апеляційної інстанції висловлювала позицію щодо поданих апеляційних скарг. Зазначає, що призначене ОСОБА_6 покарання є явно несправедливим внаслідок м`якості, суд при призначенні покарання належним чином не врахував дані про особу ОСОБА_6, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення та наслідки у вигляді позбавлення життя двох осіб, а також позицію потерпілої щодо міри покарання. Вважає, що саме покарання у виді довічного позбавлення волі забезпечить мету покарання у виді виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник засудженого
ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить залишити її без задоволення через необґрунтованість наведених прокурором доводів.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання своїх касаційних скарг і просили їх задовольнити та заперечували проти касаційної скарги прокурора через її безпідставність.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу прокурора обґрунтованою та просив її задовольнити, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 необґрунтованими та просив залишити їх без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи касаційних скарг засудженого та захисника, а також прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
У апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, засуджений просив змінити вирок суду першої інстанції щодо нього, перекваліфікувати його дії зі ст. 115 ч. 2 п. 1 КК на ст. 116 КК України і призначити відповідне покарання, а захисник просив скасувати вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 як незаконний та необґрунтований, а кримінальне провадження закрити.
Серед доводів апеляційних скарг обвинувачений ОСОБА_6 та захисник
ОСОБА_7 указували на те, що ОСОБА_6 діяв в умовах необхідної оборони, захищаючись від посягання з боку ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Зазначали, що ОСОБА_9 у стані алкогольного сп`яніння незаконно зайшов на територію домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_6, палкою вдарив ОСОБА_6 та його матір ОСОБА_13 і намагався проникнути до будинку, що ОСОБА_6 сприймав як реальну загрозу для життя. Указували на те, що постріл у ОСОБА_10, яка також перебувала у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_6 здійснив при захисті від її нападу своєї матері ОСОБА_13 та свідка ОСОБА_14 .
Захисник при цьому звертав увагу на те, що суд першої інстанції погодився з відсутністю доказів правомірного перебування ОСОБА_9 на території домоволодіння ОСОБА_6 та вчинення ним агресивних дій по відношенню до ОСОБА_13, а потім і до ОСОБА_6 . Указував про зазначення судом першої інстанції у вироку про те, що у ОСОБА_6 виникла підстава для оборони від дій ОСОБА_9 і мотивом його дій був захист, водночас застосований засіб захисту та заподіяння шкоди у вигляді позбавлення життя за даних конкретних обставин справи не відповідали небезпечності посягання від ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. Визначальним при цьому є і суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Закріплене в ст. 36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (ст. 27 ч. 3 Конституції України).
Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.
Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним нанесенням тілесних ушкоджень особі, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.